НЕРВОВЕ Мене нервує синтетична маєчка. Я маю право роздягтись у скверику. Юлія КОСІВЧУК   Ми  денервуют куці штаненята, Же бриджами культурно називаються. А денервує місяшна заплата, Же виплатом на тиждень не ...

  *** На гілці рукавиць віконцем золотим дитинство крижане крізь шибку утікає: твоя рука тепер і твій наївний намір фантомно обплели свідомість молоду. І гілка хідником за приписом ром-кому, де сльози і сюжет - ознаки хріноти жартує ...

          * чекаю на весну так ніби вона може не прийти хапаюся за тонкі золотаві промінці наче за рятівні мотузки вже всі пальці попечені затріскую двері й віконниці перед мокрим снігом таким упертим він падає і ...

Це Це як обірвана струна, Це пташка, яка збита з лету Це куля, що летить сумна у серце Воїна й Поета. Це сніг, що випав восени, й тепер лежить кругом до літа. Це де живемо, ходим ми Ростуть все - квіти, квіти, квіти. Таких як ми - уже нема, ...

      ЦІЛУЮ ГУБИ ВИШНІ І НІЖНІ   ГАМЕРИКА Геллоу, Америко, Заради тебе тато купив  телика. Геллоу, Америко, Та  за твої постери ми бились ув гістериках Геллоу, Америко, Ти висилала перші фото голих дівчат Геллоу, ...

  Сніги. Морози. Парк. Гора. Санкує в щасті дітвора. Згадалося: Трамплін. Гора. Малий від страху завмира. Спускалися з вершини вдвох. Санки  - у друзки. Серцю – ох! Війна. Тривоги. Смерті лик. Син на нулі. Днів чорних лік. ...

(твори з Кави) НІЧОГО ДВІЧІ (переклад Віслави Шимборської ‘‘Nic dwa razy”)   Аніщо не бува двічі і не буде. Із причини народилися невправні і помремо без рутини.   Хоч би учнями були ми найтупішими у долі, ...

Біль дитини Мале дівчатрималоміцнодвері, Стояло непорушно на порозі... Війною пахло у їїоселі... Котились по щокахгарячісльози... Стояв їїтатусь в військовійформі, І мама поруч голову схилила... І навітьстінислухали у домі, Як плакала та ...

Ґанджі радянської дійсності   1. В'ються тютюном хрущовки. Дим. Бомжі на хіднику. Приміський рахат-лукум Липне до ловців махорки. Тільки попіл на долонях, Та й по тому рішенець: Хто є в житові ловець ...

  Колективний пеан купідонок а купідонців   Серед безлічі інших химер, Кажуть. що Кокотюха давно помер! Він не любить вареників і борщу, Все людині можна простити Але цього йому не прощу!   Невідомо, хто автор чи авторка. ...

Я поринув у вітряний шум У сповільнений танець хмарок Я прийняв до серця їх сум И зрівняв з їх летом свій крок   Я поринув у місячний щем У сріблясті обійми-сни Я забув про моря і землі И навіки пропали вони   Я поринув у сонячний ...

  *** Не той поет, хто пише вірші, А той поет, що любить вірла За непокору й мрію в лет. Хто вірл душею - той поет. *** Небо хмарами заволочене А мені то усе дарма. Як не як, а все таки хочеться, Щоб зима вступила в права. То не туга ...

  Осінь, що котиться Пальці звисали з зірок, лоскочучи земні зіниці. І вона прокидалася, очі на деревах розплющуючи. І дивилася вона холодно, каламутно, трохизморено, Наче ніколи й не хотіла прокидатись. Та півні на яблунях вже проспівали, ...

Із циклу «Спогади з безодні» Стоїть стара нечищена криниця, Набравшись спогадів зеленої ряски.  Усе чекає, може, хоч насниться  Знайомий дотик сильної руки.   Заніжено вдивляється у небо:  Отам душа, що усмішка в ...

  *** Язик не повертається Назвати ранок добрим, А доля вкотре злая ця Приймає форму кобри.   І зранку рахуватимуть Бездушного всі жертви. Ракетами крилатими Хотіли нас роздерти.   Хоч виснажені, стомлені, Але ще можем дихать. ...

  ПОЕЗІЇ ЗІ ЗБІРКИ «СМАЛЬТА» *** Пусту оселю без тебе Наповню Енергією чекання, Любові, вдячності. Палитиму свічки, Щоб шкварчали На ґнотику печалі. Шептатиму молитви, Звертаючись до свого І твого янгелів, Проситиму, щоб ...

Якого дідька тиснете на мене! А не пішли б ви всі до біса мати! Зібрались курви й хвойди безіменні, І ну давай, російською плескати!   Для чого українцям та вимова?– Той дріб’язковий відблиск джерела? Спаплюжене, криве ...

Іван ХОМЕНКО БЕРЕЗА При блискавці увечері учора Уздрів у сяйві, наче у крові, Стояла по коліна у траві Береза жовтолиста, білокора.   А потім зникла знов у тьмяне море, Але я бачив ще хвилини дві, Мов кучері, листки на голові Й осколками ...

    МАТИ У ПОЛІ 1. Мати моя Крізь дощ ходила Журавкою-самотиною. Усміхаючись Шепотіла над кожною капустиною. Над хустиною хвилями Хмари пливли. Із очей її квіти пили. Помідори на захід Червоно спіли. І чорніла земля, Ночі ...

ПЕРЕДСВІТАНКОВИЙ   Десь в напівсні, на перетині дня і ночі, Перш ніж дістатись сюди і розплющити очі, Намагаюсь згадати, а де я прокинусь сьогодні І чому мені так бездомно, і так самотньо.   Розумію, що це на сон аж ніяк не схоже. ...

Острів Любові   Я вперше стану Бермудським трикутником Тільки для тебе випромінюватиму небезпеку На Острові Любові витиму сиреною Облудного міста обплетеного терном Вогники непостійного краєвиду Вестимуть мене від одного берега до іншого ...

  Є Зайшов я у Є. Поцікавився. Чи поезія там Є? Є. Але під ногами На рівні хуЄ. Щоб узяти збірку в Є Треба стати у позу Є. Шевченько плаче. Бажан ґоґоче. Поезія у Є Чомусь потороча. Кагочє – На хуй Є Бо ж ВІВАТ І СЕНС Є ...

не вір мені. я — денний сон, я зрадив ніч і не просив прощення в нoчі   тепер не відмолю   що молитвою в грудях булó, вже у горлі — прокльон, а вустам зостається лиш попіл   од святого вогню   ...

        Оскільки уласник Купідона велів купідонцям а купідонкам якойся одзначити уродини Оскара Вальда, то клуб поетів у кепках запропонував написати вірші про улюблене зайняття великого ірландця – мінет. При сім заборонено ...

                *     ...

    Року Божого 2024 падолиста 9 дня у розпал шабату (Ігор Ребе Туров не дасть збрехати) голова правління Українського клубу Роман Кухарук попрохав поетів а поеток Купідону  написати поезію на тему ЩО БУДЕ ЯК СХРЕСТИТИ КАВУН З ...

***   Бо поезія влучна, як постріл в голову, Як ніж у спину, Як стрибок з багатоповерхівки, Як осиковий кілок в груди, Як глибокий поріз на шиї, Як несподіваний вигук, Як останній хриплий ледь помітний видих, Як щирий подив, що це життя ...

***   гряде луска дощів на плиннім тлі у стоптаній траві солона тінь метелика темнішає на порох це пінява морфем в імлі молінь наближений до смерті перший порух сипучих слів речовина свята передчувань розсіяна сльота у куцім сні від ...

На винограднику Цибли П’янкі дівчаток солодали: Вони сонети їм читали, Але по тім усе ж єбли.       Переповів по людському з собачої мови Василь Велимчий

Ахмет III. і Запорожцї. В лїто тисяча шість соте,В лїто теє боже,Прийшла грамота АхметаВ наше Запороже: „Я султан, син Магомета, Внук бога одного, Брат місяця-перекроя І сонця самого,Лицар сильний і могучий,Краль над ...

Сніги, тумани, вітер і дощі, Строкатих барв останні перелоги І вранішні калюжі, як пороги, які долаєш з важкістю у грудях На півдорозі з лютого у лютий... Все кашляєш, ковтаєш умкалор, Немов гіркі набридливі кислиці, По небу ходить місяць ...

  СПРОТИВ       АВАТАРКА   Попереду Місяць морозів, Засніжених Аватарок. А там і весна Деклофінаком По м’язах…   Знову Захлюпотить, Промінчиками Розіллється За зиму Застигле Серце. ...

      ДРУЖИНІ   Моя душа розквітла для Оксани І Матер Божа -- свідком для душі. З тобою без вина безмежно п’яний. З тобою без вини виную ШІ --   Не так малює і не так вирує У ньому золота як море кров. Смеркає ...

   ***      Й оспівані часи минали не без бою. Але почався жах, пов'язаний з війною. Тепер наш полігон* – немирний та негожий... Печалі склав на дно всезнайка-листоноша**...      І, риючись ...

  ЧОТИРИ ЛІТЕРИ Такий я ніжний… Павло Тичина такий я ніжний такий байдужий як місяць у небі осіннім висить  портрети  душ  удавіться словами замовкніть цить а місяць як мрець у  калюжному небі покинуті ...

Володарю-вітре (пісня) Котяться, котяться перекотиполем Долі поламані, cплетені із болем; Вітер роздмухує серпня павутиння, Засипає пам’яті вирване коріння. Згладжує тріщини й вікові розломи, Все нові й нові кургани насипа без втоми. ...

Моторошно Час наче краплі що збагатшують борошно. Невже не остання гуманітарна катастрофа. Кому репарації платитимуть? Моторошно Тиран пережив усіх. Йому пофіг. Недодивилися. Не всіх що треба Добили у дев'яності. І ці недобрі благословенно ...

ПРО СМЕРТЬ Смерті пізньої нема, А буває тільки рання. Не лякає смерть сама, Найстрашніше – умирання.   ВЕСЛО   Бува, на берег вийдеш ти з води, І раптом вітер струсить краплю з тіла, Одчуєш – то дитинство одлетіло, Мов ...

  * * *   лизати сіль з її запʼястків вставляє пізже ніж аяваска ask u боже скажи будь ласка чому до неїтягне так до нестями мила я не стягую   ночі зáвждиставлять на чорне перехожі ставлятьхороші вопроси всі ...

    1.   Іноземка. 1832 Цей лист, від «Іноземки», о-ла-ла! Розлого так – що в душу їй запало… Що серце при читанні калатало… Шляхетний стиль який, які слова!   Вже мріями роїться голова ...

* * * О, музико, ти вічна. Ти мою Лікуєш душу ніжну і вразливу. Я слово у мелодії люблю... У нім — високу ноту, особливу. О, музико, ти зцілення моє, Римованих рядків життєва пісне, Твоя висока нота ожиє У слові, що поєднане так ...

  Над Щелья-Юром юрти хмар І в снігу мареві Печора, І чорнобривий вечір марить Сьогодні знову, як учора. У дебаркадера чардак Вдивилась кедра біла брила, Що над ріки пухнастий тракт Простерла віт-куріпок крила. Брезент зелений задубів ...

  Повернемось обличчям до істини!   Повернемось обличчям до істини! І побачимо кращії миті, Щоб сміялись з любов’ю та вдячністю Всі малі та дорослі на світі. Творчість щоб панувала – найкращого Побажаємо щиро та весело. Справа в ...

В ефірі ток шоу "Війна": плескайте в долоньки, поки вони у вас є тупотіть ніжками, поки вони у вас є. Вітаємо наших гостей вони розкажуть, яка чудова війна. Це Андрій, йому 36, він без ноги це Сергій, йому 25, він втратив руку а це Коля, ...

ХРИСТОВАСКРЕСНЕ Дівчинко ...

    РАНОК-ВЕЧІР   малюнок для очей і вух   Ніжно-криваве повітря Шовковий шум пташиних дзвоників Оксамитовий рев трави-квіток В умитих Зелені очах сміється Дитинство Грубо-густа блакить од дотиків Живого тремтить Уникає ...

    Березень   Дерев сирих вугілля, ще не зоране поле, собаки мокрий гавкіт, що тільки-но виліз із ставка, вечірнього латаття зелена вода. Вечір, згорбившись, вдивляється у став.   Весняний ранок   * Світанок, ...

  *** Кожного дня милуюся Червоними трояндами, Які прикрашають Могилу лютого ворога. Саме любов до краси Робить мене людиною!.   *** Плачуть пророки: Скоро помре провінція, Плачуть поети: Скоро помре імперія, Плачуть біологи: ...

  У КОСТЕЛІ СВ. МИКОЛАЯ   Сліди пожежі на стіні За вівтарем — немов стигмати. Але вціліла у вогні Ти, Остробрамська Божа Мати.   Проте вогонь війни не згас, Все вище полум’я шугає, А Ти не покидаєш нас, О Рятівнице ...

    - Однакова погода у кімнаті – На всі часи. До чисел ще не звик Мій календар. Годинник двадцять п’яту Годину у добі на смерть прирік.   Холодний дім здійнявся від цигарки І на обличчя ляпасом осів. У будень ...

*** Тут дуби — у п'ятьповерхіввище!.. в них завмерламогутькорабельнихвіків, І так пташка у нетряхозваласявіще, мовспиталанавіщосюди я забрів. Бо тут спокійтакий, мов у храмі, й благодать, та що з Богом живе, хоч би як там збиралися ...

      1.   *** мої чорничні ночі я плаватиму коли ти перестанеш дихати блукатиму лісом там можна блудити твоїми слідами і думати що я під водою починається ніч а я назбирав тільки літру чорниць на дні твого ...

СОНЦЕ СХОДИТЬ НА МАЙДАНІ   Звуки пострілів в цю годину, І молитви, і просто слова… Ще не вмерла моя Україна, Але квола й напівжива.   Очі – в очі, і подих – в подих, І немає дороги назад. Й помаранчеве сонце ...

Поети у кепках поводяться зверхньо,Вище них лише музи та стерхи.Вони ніколи не почуваються кепсько,Бо вищі за всіх на цілую кепку.Навіть поетам у метеликах-краваткахНе спадає на думку з них кепкувати.У них гострий погляд та гострі ...

  Вірю в сонце! Напис на каблучці Соломона: «Все минає, тож і це – мине». Посмішка гірка, сльоза солона, Та хіба зупинить це мене?   Ранок не світає — сутеніє. В серці невдоволеності щем. І надія безнадійно ...

ХЛІБ НАШ НАДСУЩНИЙ   Хліб, замішаний на сечі. Отар ЧІЛАДЗЕ Чи ви так голодні, Же їсте хліб Замішаний на сечі? Чи не чуєте, Як сеча просякає Голос ваш І лице А усю сутність Суті У світі, позиченім Господом, Чи нема вам Иншого хліба ...

    Бій одлунав. І криваві знаменаЗатріпотіли на стації знов.І до юрми полоненихСам комисар підійшов. Аж до кісток пропікає очима.Хлопці стоять перед ним, як мерці.П’є-хилитається смерть перед ними,Голодно ...

  ГАРБУЗ я люблю Київ бо він на мене нахиляється і лягає як велет і я відчуваю я люблю Київ навіть якщо душно і трішки боляче але ж це нормально(?) формально він дозволяє поїхати і забутись і не встрягати але ж тільки з ним мені є що співати і ...

що я знаю про жінку? що її не можна зламати як пагін стрункого дерева лише обійняти і стати поруч опорою і не дихати довго-довго прикидаючись мертвим стовпом що вона не зсихає до осені осліплою квіткою розмовляє у сні із ...

  2021-2022     *** Санта Клава - мандарин крізь мереживо гардин, серед всніжених рівнин суне ген в січневий ранок, де світанок дзюрить в дзбанок. Дзвінко олені біжать феєричний кадр ввижать. З новим жужмом, брюки! З новим ...

Ми помрем не в Парижі Наталка Білоцерківець ми помрем не в парижі навіщо нам здався париж і в москві не помремо бо хулі в москві помирати ми в мистецтві помремо і схиляться чорні квадрати і троїсті музики почнуть над могилами двіж ми ...

Прощай, Московіє невмита, Країно смердів  а ґаспод, І ви, мундури од корита, І ти, їм одданий, нарот.   Кавказ широкий як толока. Тут не смердить орди сопух -- Її всевидячого ока, Її кілометрових вух.         ...

    Ортопедка тягне зап’ясток не боляче? Ні, в мене гарна ростяжка це не ростяжка, це такий тягучий морок твого зап’ястка   Стоматолог зазирає мені у рота О-ва! зубів так багато а ти розмазня Чому би людей не ...

*** Що ж, хоч сьогодні послухай, спитай, Чому я не знаю і хто має знати, Що спокій, отам де ясний небокрай, Промінням своїм тримається хати. І нічого нема, що триватиме вічно, День це згадка про те, що закінчиться час, Це мабуть не ти, це для ...

        *** Ми покоління, же з параду Верта у будні охололі, Хоч оддали чужому ладу Свої життя, здоров’я, долі.   Здавалося, же ми звитяжці, -- У щасну путь дістали візу. Насправді – випали із казки, ...

                                                *** крізь часу кущаки бреде ...

                              А  Т  Л  А  Н  Т      В  руїнах ...

   * * * * * Трункого голосу не рінь, не руш – ріка На сьогочась вчамрілого поцвіття. І шляху битого полегша нелегка На білоцвіт, на весни, та на віття, Та на життя, на стежі й манівці Знічев’я, ненароком, не намарне. ...

Як добре ми  жили. У небі Співали жайвори, гули Не літаки – джмелі. Далебі, Не було свисту куль, коли Щасливі діти йшли до школи, Не було вибухів гармат, Не було мертвих тіл довкола, Не біснувався автомат, Солодка лилась ...

в голові три каші вівсяна пшоняна війняна дві з них із ворогом не звариш а третя смальцем не задобрюється біля серця не розігрівається до неї підливу з крові подавай зграйка бойових квадрокоптерів сидить на дроті загаджує людям балкони і ...

  Зупини своє серце На латці латаття пожовклого. Зупини себе - й правду зустрінеш. Поглянь же у дзеркало: Бачиш себе й не себе. Так згортається стрімкість живих джерел, І рожеві світанки чорніють од попелу слів. Бо ти лірик - не Бог. ...

  СМЕРТЬ ДОБРОВОЛЬЦЯ   Солдат, наступивши на міну, – у смерти в обіймах причах… І жайвора голос подзвінний навіки застиг у вухах.   В донецькому отчому краї його проминали літа. Як враз – застогнали в одчаї ...

Коловорот   За тихим шелестом снігів, За сріблом інею – скрижалі. Здійсниться все, як ти хотів Та є питання: а що далі? Готується зійти зоря. Отелиться, дай Бог, худоба. Свічки горять у вівтаря Запахне випечена здоба… А ...

  Святвечірній харківський туман Січневий туман – хоч відро підставляй. Воно з-під вугілля, побито-вагонне. Відтане-замерзне-відтане земля. Потягне вугільним димком звіддаля. Там сосни живуть і баби, як іконні. Щоб погляд знаходив і в ...

    ******************************************************** Ангели в костюмах астронавтів прилітали глянути на нас. Ми сказали: "Нас нема на карті..." Додали: "І ми небес не варті..." І зітхнули: "Може, ще не час?" Ангели нічого не ...

  *** котить Дніпро води зітерті в пісок міліє стою серед течії того піску і води кличу з глибин його вже прийшли голуби суходолом і круг мене дружньо туркочуть знають спокійні для них - я частка не зла цього світу я - сон Дніпровий зі ...

«Невтішний ти!» — «Я втішним був, — Так я кажу дружкам відради, — Та життєрадість позабув, І сум на входини принадив. Сміявся я — мій світлий згляд Не посмутнів; журбою серце Не ...

Море вилизує берег як рану – старанно, рваний півострів гоїться довго й погано, мова чужа, як пісок на зубах і на іклах, знесеним вітром – ок, корінним бракне світла. Назви питомі витра влюються пітьмою, сусідів узято в полон, але ...

Коли бог зустріне мене у своєму палаці Чи що там у нього записано в декларації Він точно обійдеться без пустих демонстрацій Своїх божественних здібностей до декламації А скаже тихо і навіть можливо з утомою «Дивися мій сину насправді от саме ...

  ***   Калиновий цвіт на губах її Про любов із вітром говорив, Серцем єдиним вулиця била У густому тумані. Намистом срібним Мережить небо трамвайних ліній Стрімка ріка, несе за обрій Росу солону з очей, що згасли, Очей дитинних, тієї ...

  ЖДАНИЙ РАНОК   Холодний легкодухий жданий ранок! Цієї довго я чекала миті... Ще п’ять хвилин і, задивуюсь сприті, в обличчя сонце вранішне загляне.   Стерню на полі, бороду небриту, запінив березень м’яким беручим ...

Асфальт надраєний до лиску Густою щіткою дощу. Вчорашній сніг за ніч повискуб І вранці стомлений ущух.   А рано свій прозорий млинчик  На зиму одягнув, мов скло. І сонця радісний промінчик  У вікна  воздає тепло.   Того ...

      Химерні чернетки    День учорашній - в ньому живуть святі і блаженні. Давноминулий, позаминулий час... Ми навіжені, Господи, всі навіжені... Жити сьогодні? Де таке чувано? Це не про нас! Хроніки наші - дума, ...

Мурашить од згадок, од споминів і сподівань. Душею проходить мороз аж до кінчиків пальців рук. Вкривають ці розмисли мозок, наче болотна твань. Снує на покутті черепа кожну думку хрещатий павук. Гепають яблука гніву на правди серпневий схил, ...

    (поезорозкадровка ірраціонального простору)       поезія цикл                 Львів-2020   - 1 - ***** Цю зустріч зумовлено Полем кармічним. Скороминуще ...

    *** на мить засвітилась свідомість згустила мене у просторі й часі надала ім'я і долю   *** тітці Ївзі Ваші пучки хвилина по хвилині перебрали довге життя мов добірне зерно і   натомлені заснули на грудях ...

  РІЧКИ БЕЗ НАЗВ. Річки без назв Ішли обабіч шляху, Ковтаючи пилюку.   Посірілі Річки без назв Відходили за обрій, Вихлюпуючись на ходу З чобіт. І на межі Між спрагою та пеклом Пересихали. ЦИГАРКА Цигарка відстає на ...

    *** Хоч доля нас безсмертям сповила, У дивосвіт космічний завела, -- Цікавить нас, що відчуває квітка В ту мить, як нею тішиться бджола. *** Все мудро й просто в замислі своїм: Гніздо для птиці, для людини – дім. Для ...

*** білий  як біль чорний як горе сіявся сивий мак берегом моря   *** цей досвіток позначений прямими ці неозорі паралелі зараз й взавтра ці сходинки-тераси-лінії що схилом стулились міцно і ведуть до пляжу шеренга сивих мовчазних ...

ВАЩ Він про за ік. Пише, тче – Чеберяйчить під кущем – І новели. І роман – Не порожний барабан – Ціла музика.  Еге ж. Олексій – чувак без меж. Світ для його – не тюрма, Коли жінки десь нема. А як ...

О, дозволь полюбити тебе невідверто, неназойливо, (ненав’язливо) мов ластів’я, промайне між людей твій гороховий светрик, і я вже, мов сама не своя... І цього вже задосить, щоб марить до ранку, як з’явивсь, усміхнувсь і нема... І ...

  я не збагну де починається відлік з якого моменту калік відволік вир лік в якому крилі каліграфія слів чи в жерлі чи може в жалі   чимдалі мене відволік із тіні вініл і в ньому ванільні мінливі думки і гниль і малі приманливі ...

Якщо…(За Редьярдом Кіплінгом) Якщо ти вмієш зберігати спокій, Коли тебе кленуть в одчаю хвилю;Якщо ти віриш в твердість своїх кроків,В чужій зневірі віднайшовши силу;Якщо в чеканні зможеш не втомитись, Оббріханий, не знатися з брехнею,І ...

 1. Ставок став оком зими, порталом у Задзеркалля, ще крок - і зникнемо ми в німих прокляттях-проваллях, у безвісті - без віків, без знаків-дороговказів… Ставок наш уже змілів, завмер у минулім часі… В безчассі… ...

  Циганка-ніч   І ніч. І день. І мерехтлива вічність...   Розпатлані від вітру вечори Закутались, поплентались до річки, Щоби піджать до засвітка снопи.   Стояв туман роїлась, косовиця, Зірки спливали з глиби конюшин, ...

  ОКРАЙ НЕБА Себе украсти у тривоги І з молоком напитись снігу, Пройти крізь сонце дощобігом І не торкатися дороги.  Я розлечуся, розіллюся По сонцю снігом і дощами, А потім в сивих косах мами Як в чистих плесах загублюся. Не відірву ...

* * * Важко дихає Карачун. Протирає безсонні очі. Приймає паперових птахів, Списаних листами, І різнокольорових - У дитячих малюнках. "Звільніть", - зітхає. Летять до нього, Минаючи всі обстріли Та блокпости, Молитви, А здолавши шлях, ...

    «Хех» літній спів мільйона пташок і дерева горять зеленим до спини прилип гамак здається ще позавчора мій старий усміхнений байк позіхає у затінку яблунь поки бджоли бавляться в м՚яті диму моїх цигарок ніколи не ...

    Далеко за кошлатими горбами Спадало сонце у вогненний рів Й хапалося червоними руками За гілля золотаве яворів. Немов хотіло втриматись за віти, Вернутись у блакитну висоту І полум’ям багряним знову гріти Широку землю в ...

  Осінь коралова, тепла, охряна Б'ються о брук перестиглі каштани Падають з гілок  душі Хоч не святої, а також , розп'ятої Літом, розбещеним  рутою - м'ятою, Синіми хвилями, ясними зорями, Спільними думами, різними долями … ...

  1 Щось ще є в цьому світі   Щось ще є в цьому світі Вище чвар і облуд, Вище дня, вище миті, Понад осуд і суд. Вище гніву й образи, Понад сльози й жалі, Понад перли й алмази, Щось ще є на землі. Понад ніч, понад втому, Вище немічі ...

  БАЧУ ДИТИНСТВО Сіль воду їла, Макітра варення крала, А ранок молився... БРУД Прозрів. Стою у бруді, В думках своїх розп'ятий.  Думки -- вони як люди. У сон заходить мати. Заносить тінь кресала, І мовить: дерли сили ...

    КВІТИ   Ви любите квіти, що весело сміються?  Можуть танцювати, і зовсім не в’ються Такі милі квіти; мабуть, кохаєте? Любите запахи й букети збирати?   Ніжні квіти ви любите, хіба не так? За одну голку ...

ВСЕ СПОЧАТКУ?   І хай би вже Господь створив спочатку І світ новий, і коней, і лани, І дав можливість рід людський зачати Без болю, без хвороб і – без війни. Там Каїн не вбивав би свого брата І потім не блукав, як чорна тінь, І не було ...

*** Домовина – човен з вітрилами для мандрівки Стіксом у дні щасливі!.. Кінець – лиш початок… За столами Небесними – свято!.. Мене вітають?! Дай Боже так літ через сто!..   *** Таємничість… І ...

***   Ти тут…? Я зазирнула в темну ніч, Аби у сон до Тебе завітати, Мене зустрінеш в безвісті навстріч, Відчиниш заважкі, холодні ґрати…?   Я відчуваю поряд темноту, Що ароматом поверта до тями, Чи пам’ятаєш мить ту ...

        * * * зеленохмільна кров трави наповнює весіннє передрання мов земля самозгубно перерізала власні вени а в цілому надовкіллі немає лікаря який би зупинив кровотечу   * * * зоряна роса очі вип’є і тут ...

  Шлях мені мариться до горизонту,Сонце палає в кінці над шляхом.Хочу - й не можу дійти до сонця –В ноги мені повбивали цвяхи. Чую твій голос, моя відрадо, Хвилею коси твої запахли. Хочу – й не можу тебе обняти – В руки мені ...

Я так без тебе скучив...   Я скучив за тобою!Тендітною весноюі в денну спеку літай в зимову заметіль.Я скучив за тобою –єдиною такою.Не знайдеш в цілім світі.Пройди хоч сотні миль.Я скучив за тобою.Сиджу і віршик «строю»:рядок з ...

    Очі чорнії, серце у вогні, І жагучі ви, і ясні в мені. Як люблю я вас, як боюся вас. Знать побачив вас у недобрий час.   Очі чорнії -- глибини темніш. Ви легкі мені і важкі як ніж. Чую полум’я, що мене палить. ...

  Коли думки - пекучий жар,невимовлений жаль - тенета,не тягарець уже, тягар спотворить душу і поета. У підземеллі, наче щур,роздрібну не шукай монету,бо в дзеркалі карикатурчуже обличчя, не поета. Заклякли фарби у журбі?Мазок брудний - не ...

Хто жив у цьому домі , чий це портрет Врісся в барельєф на зламі стихій , Люди казали , цей чоловік поет, Але сьогодні хто він для них такий? Хто жив у цьому домі до і після війни? Коли ще текла річка , несла людський бруд, Коли ще текла ...

поети без тіла поети без лику не вміють любити не вміють чекати якщо ти не віриш у власні крики то краще поетом тобі не ставати є ангели слів,є демони речень і тільки одне залишиться тут якщо ти поет,то без ...

Я волаю до вас, сяброве, Білорусі щирі сини: Вбережімо джерельні мови Од захланної сарани. Бо і вашу вона кінчає, Й ненаситно мою жере, Випиває глибинні чари, Ллє отруту в уста джерел. Ви ж зі мною стояли поруч І у радості, і в біді. Коли мови недоля ...

{Монолог паркової лавки} Ноги застрягли по коліна в сухий бетон, Сусідка-урна, щерблена фарба і відсутність декількох планок. Щоночі мені усміхається далеко-близький Плутон, Щоночі ридає Місяць, кровоточить вогнем світанок.   Я бачила, як ...

Я не хочу завтра вставати із мокрими від сну очима, І впускати на ліжко гірко-дитячі невпинні сльози, А крім того мене дістало чути оте "дай відпочину", Від машиніста потягу "Марганець - Львів" десь у Кривому Розі!   І отой твій ...

Клубок у горлі глевчаком.Як гірко, часе! Ще пам`ятаю хлопчаком тебе, Тарасе. ...Ти був своїм серед птахів,бо знав про крила.Чому ж гостріше всіх страхівця звістка вбила? Як застромивсь осінній деньв студенний холод.Немов тепер для всіх легень кисневий ...

не зважай на погане  кури тільки з ментолом не мішай вино і горілку  і риму з болем не іди під дощем не лишайся сама нас накриє ітак порожнеча й зима не дивися у вікно  не очікуй мене воно станеться й так воно й так не мине пий ...

СВІТАНОК Гостросоціальна лірика.балада   «Добежит слепой, победит и ничтожный, Такое вам и не снилось…» (Є.Летов)   Ще не знали світанку, де вибухнув атом… Чверть століття потому, а й досі болить, Серце ...

Серце точиться журбою Розум точиться думками Залишаючись собою Не тримаючись руками За безбарвне відголосся Того, що колись журило За осніжене волосся Того, що колись убило Ту наївність недитячу Ті надії, що не тліли Я лиш згадую~не плачу Згадую як ми ...

Подаємо добірку віршів чудової білоруської поетеси з Менська. Насолоджуйтесь.

*** Така незвично тиха стала хатаІ час, немов повидло, в ній застиг.Поїхали до міста онучата,Зібравши речі, іграшки, і сміх.І хата зажурилась, як людина,ШибкИ взялись росою, мов слізьми.Стоїть безмовно, вигляда з-за тину,Свою журу прикривши ...

Котяться хвилі пильні і вільніна береги. Знаєш, ці вірші -...вищі і віщі.Що вже по тому? Теплі серпанки, сонячні ранки, срібні сніги, Зорі в молитвісвітлом налитівід перевтоми... Коситься небо. Хмари, як нерви.Тісно бува... Схиблена Осінь чеше ...

      З нової книги СЛОВО ТВОЄЇ ІСТИНИ СПОГАДУЮЧИ МИКОЛУ ГУЛАКА Привіт, Гулаче, життя собаче. А люди, чуєш, прийшли сюди. Хтось хоче віри, хтось хоче слави, Хтось хоче просто ковток води. Прийшли і хочуть. Прийшли і ...

*** Знаєте яка на смак самотність, Як дешеве куриво і порно До блювоти заїдає в мізках, То на схему, то на впіску, Все аби не з’являтись вдома Самотність, це коли замість Поцілунків – укуси, болючі, до крові, Такої ледь солонуватої, ...

Літфорум вітає з першим повноліттям учасника літстудії Горового та Історичної робітні Павла КАРЛЮКА, бажає йому користати з дозволених можливостей з рішучою радістю. Його твори далекі від досконалости,але це перший крок в літературу. Успіху.

/БЕРЕЖУ!/Раб  нікуди  звідси  сам  не  піде.Топчуть  байстрюки  тіла  легенд.Берегтиму  український  Південьревно,  ніби  кисень  для  легень.Перекрито  виходи  і ...

*** хто і навіщо придумав сонце і хто щоночі розрізає його на зорі   *** яка температура сили току що ранішню виштовхує зорю від передозу тіней за пів кроку я прокидаюсь дежавю   *** хороводи кругами розходились по полю ...

***Гули баси, І звуків грізна сила Росла і множилась, І наближала вись. Бемолі і дієзи ледь встигали За бігом пальців По доріжці клавіш. Рояль здригався Наче корабель, Якого буря Кидала і рвала У морі музики. Під натиском стихії Вже наче ...

        С’est la vie!   Таке життя! Заручником у часі Гартує чи мотлошить доокіл. Комусь за правду голову на пласі Утнуть чи мовчки висадять на кіл, А інший тихо в ніч хамелеоном Втирається в довіру Сатані Та ...

СИМОН ПЕТРО   море сміється гори сміються – з мене… все проминає –   розлука не промине… тричі у душу розпачливо-сокровенне: «Симоне Йонин чи любиш мене? мене!»   я ще дійду-доповзу ...

Про суп   На питання: - Що по тому? Часто кажуть: - Суп з котом! Суп з котом? І що це значить? Може кухар напартачив? І за витівку безвинну, (думав він всього хвилину!), бо не в кошик, не на гілку, посадив кота - в тарілку!   ...

Поети ніколи не встигають, за крок,за мить… вочевидь, щоб по тому – безсмертя . звісно Поети поспішають  і тільки Бог знає  з якої вони глини.

відкривайте мене в моїх посмішках сонцем цілованихніжних кутиках вуст до яких не торкнулись рокище у книгах у віршах на згадку колись подарованих...у бездонні очей і легкому тремтінні руки... не вивчайте мене все одно залишуся загадкоюу тайнописі ...

Цей біль — як алкоголь агоній, як вимерзлий до хрусту жаль. Передруковуйте прокльони і переписуйте печаль. Давно забуто, що є жити і що є світ і що є ти. У власне тіло увійти дано лише несамовитим. А ти ще довго сатаній, ще довго сатаній, ...

Рішення   Ти був мені Всесвітом! Пусткою став Трусився від холоду зляканий став Мовчав соловейко... Не лився любов`ю Такий гарний день Попрощатись з тобою.   Патріотизм   Моя Вкраїно – Чи люблю тебе? Та гріх же не ...

Розпогодилось небо похмуро-високе. Київ сонний, мов кіт, потягнувся зі сну.Вихідні. Сонно-млявий ранковий неспокійПереходить неквапно  прудку метушню.Метушаться хмарини  із-за Оболоні....Метушиться шосе ніби  завтрашній ...

Тут отримує вишкілпримітив-самвидав,той, що пише і пишезамість братись до справ.люди йдуть в бізнесмени,не марнують роки...А ми ліпим поемиі віршуєм рядки.вперто рими клепаєміз самих дієслів,з-під пера випускаємонедолугих чижів,творимо в ...

***Коні в зеленому – білі.Далі – леткіш і сяйніш.Ми розійшлись у безсиллі. Літо недільне – на схилі....Літо невільне – мов ніж. Травами пролопотілоПізно заквітчане тіло,Як не гукай – не верта.Лиш за струною тонкою,Мов ...

  хлопчики ідуть до дівчаток із очима синіми як «о» в артюра рембоі зеленими як гірські вершини лі бо...і чорними як веселка федеріко гарсіа лорки і жовтими як місяць у грицька чубая а дівчатка чекають на хлопчиківвеселих як ...

                                  Коли цвіте сніг       Звідки раптом цей ...

На перетині серця й химерних думок чи видінь Заплітаються в коси метафори, взяті зі скрині. Мокне сонце вгорі, а внизу все коротшає тінь, І горобці назавжди відлітають у вирій.   А по небу, вже пішки, плетуться пригаслі зірки. Їм обрубано ...

«Ми так багато пишемо про собак.А мені раптом подумалось:Боже, а що, як собаки почнутьПисати про нас?»...( РОМАН КУХАРУК ) Про нас вони і пишуть вже давноКнижки, брошури, створюють кіно…Та все – брехню, перекручі і лжу.Самі ...

***   І хто тобі розкаже про Йордан, в холодній хаті зимне Водохреща, і хто тобі зізнається нарешті, що ти йому – як спраглому вода?   що ти йому, як сонце у вікні… Як горобці на гілці полохливі, ми ще маленькі і такі ...

Писати з впевненістю вірші, Читати віру у очах, Вслухатися в бездонну тишу, Долати непідвладний страх. Напнути мріями вітрила, З’єднати спалені мости, Здійняти з янголами крила І з ними по життю іти.   Світлий Всесвіте, мало сонця й ...

  Мої корені не довші за руків'я катани,за вікном мого дому росте гора Фудзіяма,каліграфи сидять, народжуючи пензлем дерева,...заповнюючи невігластво цієї місцевості, магнолією заростають двори, прагнучи щастя господарів. Я теж прагну щастя, ...

  «Ти мене цікавиш лише як жінка», – Сказав той,Кого я майже любила,...І сонячне зернятко в моєму серціСкулилося й закам*яніло. «Я обожнюю тебе, пташко!Я для тебе небо прихилю! –Сказав другий. –Але ж твої ...

ТИТАРІВНА Балада   Опівночі оксамити топтали пекучі півні, співали, гойдали темінь, клювали сире зерно. І витязь ясний приходив у теплий сон титарівни, і перснями гладив перса, у жилах ставав вином.   В пустелі її постелі – ...

Осіння панна   Золотава панна по саду ходила І тримала літо на долоні, На туманах срібних ворожила, Розкидала яблука червоні. Розкидала яблука червоні, Загравала з вітром біля тину І сміялось літо на долоні В цю останню ще погожу днину. І ...

*** Ні , то не я, в далекім тридцять третім , Від голоду під тином умирав, Не я собі просив швидкої смерті В застінках сталінських , позбавлений всіх прав... І то не я  в страшному сорок першім  На смерть фашистами катований ...

Ті  птахи сині польовіДитинства спогад принесли.Ті  квіти рожеві, білі, голубіНаснилися мені.Постав той  лугТам, за городом, в низині.Калюжниць золотавий кругІ лозі в повені весни.Ставки і верби край води,Спів жайворонків угорі.І гомін ...

    ***  Тепер я знаю достеменно:Крізь спів шалений солов'яМи пам'ятаєм поіменноГероя кожного ім'я! Ми вірим тим, хто у полоніІ тим, хто не пішов в полон.Зігріють батьківські долоніДитячі руки за столом. Вас так чекають вдома ...

Білий кіньДзвінка прозора далечінь.В степу пасеться білий кінь.Трава зелена  й  запашна  -Йому потрібна лиш вона.Після робіт  на схилі дняВже напоїв  свого коняХазяїн  і сюди пригнав,На ноги  путо  ...

*  *  * Падають  яблука. Сутність  їх  визріла, повна  гармонії і  неповторності, – докір  цій  дійсності, мріями пещеній, за недовершеність.   ...

А ви мовчіть Та грійте дупу,Та сало пхайте до кишо́к,Та стережіть свою халупу,Та гроші – в шовковий мішок. Та не хвилюйтесь,Спіть спокійні,Ваш храп потрібен тільки вам,Раби для битви – безнадійні,Вся суть рабів – батіг рабам. ...

ДЗС у день збору смородини сокровенний день збору смородини у храмах кущів моляться чорні руки чорні руки причащаються ягодами чорні руки сповідаються перед ягодами ми всі рівні перед богом у день збору смородини ми всі рівні перед кущами як і ...

  байка про голуба миру на нивках мужик п'є пиво і їсть біляш учергове здригнулась земля(не від вибуху слава богу...не донбас слава богу) просто десь глибоко потяг із місця рушив з'ївши всіх пасажирів тишею смачно зригнувши проспектом ...

* * *Мені – самотньо… А тепер і ти До самоти звикай, до німоти,До глухоти довкола і в собі,До повної безлюдності в юрбі,...До каяття і до несприйняття Реальності й примарності буття… Колись, можливо, стрінемося ми –Незрячі ...

 Хто ти? Той, хто живе навпротиВікна твої, як очі,Дивляться в світ щоночі.Світло у них, як серце,...В темряві гулко б'ється.Ніч без кінця і краю.Ніч, коли сну немає.Тягнуться, ніби линви,Ночі гіркі хвилини.Над поверхами містаСонце встає ...

Говорили, допоки було що сказати. Нестримано. Раптом змовкли. Лишили думки на чужих вустах. В мене серця немає, лиш в грудях птахи б’ються піймано Тому й чується стукіт. Бо пір'ям лоскочеться птах. На морозах колимських тепер вже нема кому ...

* Протягнув очі сині з сірникової пачки -  Кольори й звуки першого весняного ранку - Приплива до нас світ, як чайки Сагайдачного. Викидай в каламуть води свої топанки, Потопи у ній смуток застряглого часу, І біжи, незважаючи на погляд і маси - ...

***плюємо на стелю – і нас не осудять у небо плювали б - та Бог угорі не витерся ще від цілунку Іуди плювати з вікна? на людей то є гріх...ми ж ближнього любим як брат любить брата як Авеля – Каїн… як Каїна - хто?плюємо на ...

   Світло Футуризму     Списи проміння небо рвуть Пронизують суфле із хмар Наш обрій чистий наче ртуть Без липких фобій і примар   Весь горизонт розлогим швом Простерся впоперек епох Де шелест неба під крилом Долає ...

А натомість – стрічки і значкиІ нічого важкого: що не пам’ять, те мить.А натомість – крихка невідомістьПоказати повністю..В тумані вгорі На сніжинки розбилась.І спадає потроху,І кроки хрумтять ...

  БЛАКИТНІ   дні спливають черевом вгору у цьому підступом повнім квітні очі зморені очі хворі але блакитні   тріскає небо як лики на фресках заспані зорі повзуть безробітні очі поколені очі  закреслені але блакитні   ...

  Горить овес, Горить у полі жито. Горять склади І цвинтарі, І сни.   Горять собори, Із вежі упали дзвони. Душа покривджена... Вже навіть не кричить.   Та в чорноті, Та в диму непрогляднім Ще ледь живий В огні безсмертя ...

Вибита пусткою  доля, Знайшла малі зелені зорі. Запеленалася в осінні  коси – Твої й мої покоси. Твій і мій брифинг.  Вшиваю сторінку  до горну,  Грона -гривні  Миють чиїсь перелоги.  Ти забутий у часі, ...

Присвячую ненародженим            Вони не прощаються, бо не віталися з нами,          Вони Безіменні, та ми їх повинні назвать. ...

крига йди крiзь стiни  крику мого посивiлого, бо тихiше за нього снiг лише - вiн розтане вiд дотикiв. доки ти, доки я, доки вiтер стрiчкою зав`язує вузлики язикiв. йди крiзь крик, пий мовчання моє, бо гучнiше за нього  лишень пiсня зими - ...

*** Ростуть крила. Дівчинка усміхається,  Гортає альбоми з лимонно-бузковими фото, Що вицвіли трохи, і вкольоровили, Дівчинка знає кожну любов на доторки. Має обличча на кожен будній день, Має в грудях пустелі. Вночі чує. І ворон тридревній на ...

  По тонкому льоду, по легкому снігу...верболозом іду і лечу осокою.Небеса наді мною як дзвони гудуть і червоним горять за рікою. Лід тріщить - миготить, ніби хоче злякать глибиною бездонною - світять ...

    Собори  линуть         в майбуття  Не все буває так, як хочеться, як мрієш, А більше навпаки: то чорне, то дурне. Та все-таки живеш і вже тому радієш, Що сонце з ...

Про мову   Мені рідна та мова, якої не вчили, Та, якою діди і батьки говорили.   Її можна почути в селі між людьми. Я пишаюсь, що нею балакали ми.   Мова наших пісень, колискових, колядок, ...

Поема

Якби ти прийшов не за викликом   Якби ти прийшов не за викликом І глянув у очі, Та так, щоб не стало барв і барвінок всох… Інакше мені не до забавок: Бо сонце все вище і вище, А день ненормований. Літа бояться ослаблі, Які Ще не ...

  * * *   Ад прысадаў, што смугою запарушаныя, У раскутую вятрамі вышыню Растрывожанай начною птушкаю Ледзь заўважны мкліва шугану.   Пакідаючы правіны незамоленымі І мітрэнжных зданяў насланьнё, Воляй прагна дыхаю напоўніцу, ...

  Коли шкіра стає чутливою, як зтончені крила метелика Коли навіть легені скучили за вдихами того запаху Як лише можна залишити проблеми на дні цього келиха наважитись жити без приводів, і не переймаючись страхами   Коли очі стають ...

****Павлові Вольвачу Сонце заходить за Ґрегіт - початок зими.Шелест пішов по воді - замерзає вочу....Спершу плівка тонка повиває з тьми Відсвіти пізні - ковзає меч по мечу. От і сонце за Ґреготом. Знову зима.Знову ...

  Огнь, огонь, огень Огень, огонь, огнь Перебувати при смерті ...Перебивати ялиною шпитальний дух Окрім Солоних вітрів Вересневих димів Воронявих лисиць Гін Тупотливі лови На хвойній постілі При слабім вогні При черемхах жодних ...

IЯ заліз у тугу, як в тогу чи в робу.Моя ніч — ніби голка в горлі вічна.Я собі підчепив тут одну хворобу.Нею можна пишатись. Вона психічна.Ця психічна хвороба, тобто кохання,всі ознаки її описав Авіценна:не дає зітхнути синдром маханняі потреба ...

*** коли кімнати освітлені і закриті вікна,я знайомлюсь з новими людьми у собіу кутку, під гортензією, Показати повністю..майже непомітна Маринаіз чаєм і квіткою у косі.поруч із нею нестримна Еса, розбухла від ...

подорожная когда минуешь порт каппадокийский возьми к сиреневому жёлтому свечу чтоб походя оставленные письма взялись сильней и охранимей чуть вот срамота и вот саднит подобье кто жжёт рассаду кто пригнал на торг и высится – ороговелый гоблин ...

    Ці Карпати нам збили з тобою всі карти - Нам не так, не туди, але звідти вертати. І це вічне бажання ніколи не вмерти Тут померло, бо тут не буває смерти.   Восени ці Карпати мов плахти картаті І на варті життя твого ватного ...

* * *Роки – гай-гай – вимірюють нам трави Вони зелені, потім золоті.У них, як в дзеркалі, мінлива правда:Пошерхли трави – й ми уже не ті, Чим зміряти мої роки незмірні,Коли дожухне золота пора?Тоді з надії ...

  … Дивіться, гляньте, мій то голос Ваш,Як світиться він ніжно на світанні.Я Вас люблю, як сіль свою – Сиваш,Як ліс у грудні свій листок останній. Микола Вінграновський І Світи мені, любове осяйна,О, кожна мить наповнена тобою,Як ...

* * * Смерть була у волосі, у голосі. ДОлів з кОня. Це не з оперет.Переблиснув, наче спиці в колесі, ...СрІберний – із черню – той поет. Сріберний – неначе осокора Вітром позавернуті листки. Хай доп'є душа ...

  ...В розруях - гнізда,Вишні - в глеї...В якому небі ти летиш? ... У швидкоплинних емпіреях -Тремтіння знаків, Тиша з тиш. Така, що космос наближає,Дніпро тамує на бігу! ...Неначе й вийшло з урожаєм,Чому ж тоді душа в боргу? В боргу перед ...

  ***************** Коли скроплене карміном черешневе листя Неймовірно заясніє в переліску І тривають довгі осінні ночі,...До тебе в сни приходять мертві:То десь мама розпалює в шпорику ватру,То батько щось теше на дровітні,То тета,най буде ...

  *** Нова література має народжуватися мов крик немовляти, дорости, як до планет іншого життя, надписати, перепродовжити культуру народу. Порівняно як люди в природи неповторні, так твори - неповтори. Подібно шаблям що поле бою ракетам ...

  Сон у чашці Читати без чаю не рекомендовано Вранці з-під твоїх думок виповзаю, мов з ковдри, п'ю чай, заварений на твоїх очах, одягаю твоє тіло, пошматоване мною минулої ночі, застосовую твою кров, як парфуми, фарбую очі твоїми словами, а ...

***   від найменшого вітру тремтить старе вікно ніби краплини роси на пелюстках рожевих тюльпанів скло – роса вікна вікно – квітка будинку вікно розквітає оголеною дівчиною   дівчина ...

  літо в нашого страху всі ознаки жертви крильця і вусики він випинається з черева серпня робиться гусінню літо лежить на лататті обплетене стиглими девами літо благаю благаю дай вмерти нам поміж деревами дай нам насіння із яблук у пальці може ...

  Юла. крутись, вертись, юле шальной подобно. слова храни на дне немого горла. выплёвывай могилы мертвых слов. и в суматохе адской карусели прочувствуй приземлённое веселье и синяки, набитые веслом, что кто-то обронил, в ковчеге нежась. из уст ...

  ти пам'ятаєш сестро як зацвітали трави нашим зеленим сміхом і реготали ноги бачиш тепер те поле там доокола вітер перетікає в постріл й меншає наше "ми" ти пам'ятаєш сестро матір'ю стала гречка поле ставало батьком (батько приймав пологи) ...

    Героями вернулись батько з сином додому із... АТО, але...   в труні. На небі на дві зірки стало більше, а на землі -- дві прірви крижані... Одвічна драма - зло... паскудить світу. І вічний герць - добро іде у бій. ...

    Дівчина заглядає у вікно картинної галереї. Дощ   На фоні сірої стіни - дівча; вікно злякалось грому і кричить; повітря, мокре від дощу, тече в легені непомітно, ніби час.   Про Крик забувши, провінційний Мунк на ...

        Розгубила слова Розгубила слова про весну і про літо. Вперте серце моє не виходить з жури. Не радіє душа білопінному цвіту, Не співає душа весняної пори.    А в саду солов,ї заливаються співом, Ще ...

Душа, як квітка в пелюстках, Сховалась у шорстких словах Й по краплі - мабуть, є потреба, Збирає солод голосів Далеко від сухого неба Мов калита, душа-кулеба Ковтає в себе солов'їв. Душа промерзла, як суха трава. Ніхто не знає, як вона промерзла! Де ...

      00. Над зябрами стін виростає тіњ 9 III 2012   01. А от найкращий слух у вітру що глибоко запуска мацаљця своїх водянистих вен в зволожені долоні нишком він гуля зеленим óленем над зморшками зсивіло паљт ...

  Інакша   Вона себе не малює з чиєїсь натури Вона - це набори літер і музичні етюди - До того часу прості, коли починаєш грати. Це їй у слухавку плаче мати, І батько всіма словами кричить на владу, Мовляв - усі вони ті ще гади! Вона ...

  ПІВНІЧНА  СУСІДКА                  Умереть бы уж мне в этой клетке,                Кабы не ...

                            ***     зупинки подихи позначки відліки молюся на цю морфологію все що вливають в тебе немов ліки доза любові трішки ...

  Бабушка   Сегодня я читала на Майдане, Совсем, как в том, наивном, ноябре. Крошился снег - ещё не жёсткий, ранний. Продрогший мент натягивал берет.   И шли студенты. В каждом - луч и лучик. Их марш пьянил, как светлый передоз. ...

        *** Кохання - так завжди було - Будови світу джерело. Вогонь горить пітьмі на зло.   *** Таку вдачу маю - Зірок з неба геть не хапаю - З кропиви мед збираю. *** Серед мільйону сумних перехожих Завше на тебе ...

  Димить, гуде в зловісній круговерті, У чорних виразках тривог майданна ніч. Стій на морозі, не корися смерті, Лиш ненавистю душу не скаліч.   Так, тільки тут по-справжньому ти вільна, Країна перекинутих ікон. Тебе обплутали кривавим ...

Дзвінка прозора далечінь.     В степу пасеться білий кінь     Трава зелено запашна --     Йому потрібна лиш вона.     Після робіт на схилі дняВже напоїв свого коняНаїзник і ...

РОЗГОРНУТИ НЕБО розгорнути небо і води відновити гладь важку і знову вже - допоки зору й видноти - суходолом вештатись і словом   сенс життя багаттям спалить вись - спалахнувши у останній чверті відповіді вистигнуть колись запитання ...

  хвилі знімають білизну кидають її на берег і він її нюхає пісками вологими облизує ноги їх в панчохах із водоростей лишаючи сіль на язика кінчику і йодом їх рани свої обробляє душевні бо знає що батько їх вітер з поривами злими ...

* * * * Тут все непевне, як і ти... Тебе хтось плакав та й облишив у цій парчевій темноті, де скрушно пахне лавровишня,... колись облишена ніким серед подряпин і прогалин, посеред рам, що всі віки не за тобою ...

ШТУРМ! КОЖЕН ЗНАЄ, ДЕє ОБЕРІГ-УМОВА:У ВІЧНЕ ЖИТТЯ ВЕДЕНАША ШТУРМОВА МОВА.03.09.13.

  Тих, кого вже нема,хто на небо вознісся,Ми, схиливши чоло, пом,янемо усіх.Нам лишилися їх недоспівана пісня,Недосміяний сміх, недоплаканий гріх.Ще летять їх думки- схарапуджені коні,Їх не спинить ні час, ні мораль, ні закон.Їх не спинить і смерть ...

  *** Я відсутній в міській романтиці Лиш під'їзди, трамваї, метро Розшепочуть про мене зайвого. Розшепочуть, що я - ніхто. Я усюди в міській романтиці. У кав'ярнях, в гіркім глясе. У театрах, людей де темрява. В тихих парках, де я - усе. Я ...

  *** дорога як хрест   з дому коротка   додому довга   Жешів отут би мені народитися   під шелест мови   Рим 1 Відображена в Тібрі   вічність 2 на пил тисячоліть   лягає ранкове сміття ...

  Сердешна стежка на город. Вся загадкова (мов причинна),... Велика вся (немов народ). І сіє льон, картоплю садить. Дрівцята носить з-за ріки... Стоїчна (мовби із балади), Стожильна (мов не гнуть роки). Ні телевізора, ні "точки": - ...

Пакуль не ўзяў за руку,яна думала, што ён маленькі.Смуглявы інфант, метр восемдзесят,Показати повністю..вочы - як вішні.Пакуль не сагрэў шчакупацалункам пры белай амелеу габрэйскім квартале Кракава...на Старым ...

  Еней був парубок ...

    1.      Пазл серця Прокурювання  свідомості  нікотином. Безкраї  думки  заповнені  нею. Неможливість  відкинути  як  параною. Не  вважаєш  це  все ...

  * Знаєш напевно найважче чекати Коли ти в останнє цілуєш уста осінні  І над вокзалами розкинулось  небо таке паперове Просто наше кохання  різне як море В якому топляться спогади  і виживають надії Просто кожний із нас ...

  «Дорогою додому...» Дорогою додому, він невпинно думав про неї Наче художник, виводив її ім'я на запотілих вікнах Для нього, здається, це купа шедеврів Її фото, листи і статура тендітна Вже завтра зустріне його на порозі В рожевій ...

Домашний мирВот дом, где каждый гвоздь забит моей рукой, Вот три ступеньки в сад за приоткрытой дверью, Вот поле и река, и небо над рекой, Где обитает Бог, в которого я верю... Я наливаю чай, ты разрезаешь торт, Нам звезды за окном моргают близоруко, Но ...

Сонце холодне сповзає по чорному небу... Час зупинився назавжди сьогодні для мене... Музика вітру... Ні, музики більше не треба...Показати повністю.. Присмак жалю. Сиротою лишилася сцена... Пульсом дощу: «Це не я, це лише ...

  *   *   * Теребовлянській княжні   у грації танцю ми поєднались ти зняла свій княжий убір й едемськими пахощами, ніжним ароматом весни твоє тіло віддало а я, немов, ведмідь з незручними лапами ледь-ледь ...

  Вивчаю кожен твій рух Крізь затишні скельця окулярів. Якщо їх підняти, мої очі тікатимуть, ... Наче сполохані таргани. Я знаю про тебе так мало. Ти знаєш про мене все. Тонке затемнене скло - мій щит, що дозволяє дивитися в очі Горгоні і не ...

 Ех, у бездарних усе виходить бездарно - це тобі замість кави і круасанів у ліжко - не повіриш, я обпікся гарячим душем, з несподіванки рвонув на себе ручку крана - і мене обдало крижаною водою, я знову скрикнув, а ти прокинулася, забігла в ванну ...

Герої Крут ніколи не помруть, А ті, хто відсиділись в крайній хаті Померли з голоду чи одягли хомут, Чи десь в Сибіру згнили на полатях. Герої Крут ніколи не помруть, Ми ж помремо задовго ще до смерті, Якщо в нас зайди землю заберуть, Яка була для ...

  *** На телефон дивлюсь годину. Вже й погляд стомлено тремтить. В думках вишукую причину - Чого б до тебе подзвонить. Вдихнув повітря повні груди І вже руки не відвернуть. Набрав я номер - хай що буде... А в трубці лиш гудки гудуть. ...

  На лукомор'ї  дуб зелений Під дубом є Верховний Дом. Там  Чечет є і Чорт учений Із синьо-білим  язиком. Язик  направо - москвоводить, Язик наліво - знов триндить.  Там дивеса, там криза бродить, Азар з капустою ...

Позбав мене невинностіі тоді їдь у свою Латвіюти скажеш Литвуа я скажу один хрінмені все однояку країну ненавидітиТи їдеш навчатисьале як можна навчатиськоли там немає справжніхукраїнських вареників з вишнямиПозбав мене невинностіі коли будеш приїздитина ...

  Таких не буде більше спроб. ні бе, ні ме, ні кукуріку заморське призвіще: глінтвейн! а хто казав, - хороші ліки... мабуть дідусь Хемінгуей?! із цим коротким афоризмом у ніч Різдва пройдуся сам салют усім - січневий призов! на зламі літ - ...

  Ейфорія           Ейфорію врию         В ТЕБЕ вмию.         Чудеса підрию,         Вийму і ...

1. куди ти йдеш сивий чоловіче... куди ти ведеш свого сивого собаку куди ти тягнеш його - всього в присохлому зіллі чебрецю всього в розбитих капелюхах грибів і листі смородини але я лукавлю бо знаю куди ти хочеш завести його у ліс за солеварню ...

             (Витребенька) Скоріше б розминуться з роком, Що нам ледь-ледь не виліз боком, Бо ж каркав телебрехунець: «Рятуймось! Нам усім капець!» Всі, хто тим карком переймався - ...

  ГЕДЕОН КАЛЬБ   Гедеон витягає із ребер обсмоктане серце Та ховає щоранку його до старої коробки. Одягає на очі квадратні заношені скельця І о шостій рушає робити падлючу роботу.   Червоніє асфальт і жаріють засяяні вікна, Де ...

            *** Травневий луг - освячена каплиця, Високе піднебесся, як дзвіниця... Бруньки на вербах сонцем налились І просять кожну душу: «Помолись!»... А над усім - бджоли тривке ...

          * * * Коштовність - не перлина, поцуплена з дна моря... Досягнення - не літак, що втрутиться у пташину височінь... Найцінніше для держави - рідною мовою оспівані століття!.. *** Втрачаю ритм ...

                 МУЗИКА Коли музика будить в тобі Ненароком загублений спогад, Ти ховаєш стривожений погляд У байдужій строкатій юрбі.   І тамуєш поквапну ходу, І ...

              ***   Ми балансуємо...Еквілібристи... Місимо тісто зі сновидінь... Проти стрілок обертає циліндри Вмерлого щастя знекровлена тінь... Нам би у зорі вростати корінням! ...

                         № 1.   ...

  В  кармане  у  Насти  три  короба  счастья Мешки  для  картошки  от  зайчика  ножки Тупые  вопросы  простые  ответы Когда  будет  лето  Когда  будет ...

  Меня друзья прозвали «москалем»: Фамилия, язык общенья – русский. "Хоч мову знаю краще ніж мій кум" Но водку можем мы по-русски, без закуски. Друзья меня «запроданцем» зовут, Зовут на дни рожденья, ...

      У лімфі каштанів Меркурію Півмісяцем в тебе занурююсь (З рум'яністю жовтня), тим паче Твій вітер я витер із бурями, На вдих - цей світанок захмурений, На видих - мовчання гаряче,   Він вижив без літер   (і ...

  *** 1. Душа, наповнена словами, Без сліз не годна пережити Ні снів, ні сніг. Дереворити Стають банальними дровами.   Горить пра-небо. Кольорами Огром дощу в душі розлити, Щоб листя падало на плити Повільно, сухо, як на храми ...

  * * *                                     «Боже, як це все ...

 Пахне в хаті маленьким дитям, Пахне так, наче пахне Богом. Аж всміхається над порогом Сонце- вічне тепло життя. І дитятко всміхнеться теж В той куток, де нема нікого Чи до янголів,чи до Бога Так, що щастю немає меж!       30 ...

                                 666 Свій твір присвячую Юрію Луценку - лідеру  «Народної Самооборони». ...

  ТИ ТАК ДАВНО НЕ БУВ НА ЦІЙ ЗЕМЛІ, ДЕ НАВІТЬ ОКРЕМІШНО ПЛАЧУТЬ ВЕРБИ, ДНІСТЕР ТЕЧЕ УВ ВРАНІШНІЙ ІМЛІ, ДЕ БАБИ ГАНІ ВЖЕ НЕМА,ДАЛЕБІ... ЗАБУТИЙ ТАМ ТОБОЮ ЧЕРЕВИК ЧЕКАЄ ЧАСУ ВЗУТИСЯ НА НОГУ, І НАД ПОТОКО М ВСОХСЯ ТОЙ ПАТИК, ЩО ЗЕЛЕНІВ У ...

 Ярій, душе. Ярій, а не ридай. У білій стужі сонце України. А ти шукай - червону тінь калини на чорних водах - тінь її шукай, де жменька нас. Малесенька шопта... лише для молитов і сподівання. Усім нам смерть судилася зарання, бо калинова кров - ...

* * * * Стояв отак під вікнами у тиші - так нерухомо, наче в тишу вмерз... І чомусь мати з кладовища вийшла та до причілка прихилила хрест.... Постояла між вікнами і часом. Під грушею схилилась до стола. Зітхнула важко. Я не оглядався. Та так ...

 *** Ми всі крутого часу діти, А дехто в позачасі вже І нас нема куди подіти І нам нема за чим жаліти,... Бо доля нас не береже. і не напитись нам горілки, Від незгасимої тужби, Ми розсікаємо в одвірки, Свої розвихрені лоби. І в тім новім ...

  Шматок півзагнилого вухаБезжалісно лезом відтяти,Лишитись довіку без слухуЙ більш ні на що не зважатиГоріти в абсентній агоніїЕпілептикою Ван Гога,Ховатись десь в Патагонії,І битись в конвульсіях довгоІ серце ножем вирізати,В пустелі його ...

Warum schweige ich, verschweige zu lange,was offensichtlich ist und in Planspielengeübt wurde, an deren Ende als Überlebendewir allenfalls Fußnoten sind. Es ist das behauptete Recht auf den Erstschlag,der das von einem Maulhelden ...

  прыгарадны цягніккірунак - у невядомасьцьапошняя станцыя - сьмерцьі белыя калідорыу вагонах так дзьме так дзьмешто здаецца туга скуголіцьі скразьняк такішто зьдзімаепасівелыя валасыа навокал чыесьці рукіцягнуць насза палітоны:дзе былі вы у той ...

  брудний зефір зі снігу і дощуі неба депресивна ейфоріяце та весна котрою не хворіютьа марять і страждаютьвідпущу... пробачу-передбачу-пожаліюїї в тюльпанах між бузкових крилїї у незаплетенім волоссіі дім її і прохолодна постільі звільнений з-під ...

Дыма сигарного клубы,Из окон импортных мерсов,В каменном городе люди,С деньгами, но только без сердца...Злых мыслей прорвавшие люки,Сплошной пофигизм и циничность,В каменном городе люди,Теряют себя как личность...Здесь жизнь протекает иначе,И в серой ...

ДЛЯ ТЕБЕ Я для тебе                 Засіяла б зорями небо,Рясно, щоб і не злічить. Я таємно             Вмістила ...

Влюблённый пёсЯ вышел под ливень со смены из цеха.Жизнь вовсе не сахар, а тут ещё вдругВлюблённого пса «Мерседес» переехал И дальше помчался со всех ног и рук…И улица уши заткнула от визга!А ливень хлестал его так, будто пёсУ ливня ...

*** Сидів і слухав, як останнє піаніно Дограло музику життя, Дощу акорди жовті ноти По струнах листя вітер розлива. Хрипкий, покуренний у осені Сумний, тужливий баритон. Пастельно-сірого вбрання Минулорічний мувітон. Осіння туга і гірка ...

      *  * *  * я пишу в пустоту де для мене нема жодного слова я малюю до пустоти де кольори ущільнились до болю я говорю пустотою  риб свого рота і відчуваю  як серце захлинається білокрів"ям райдуги що ...

Вірити   Не можна вірити нікому В наш час не можна і собі Не вміємо поставить кому Лиш тільки крапки далебі   Без впевненості у сьогодні Не те, що в завтра чи коли За щирістю давно голодні Неначе за поживою вовки   Не ...

У тебе бездоганний смак – Адже ти вибрала мене. У тебе бездоганний смак – Це поза сумнівом. У тебе карі очі – Це поза сумнівом. У тебе карі очі – Адже ти вибрала мене. У тебе дзвонить телефон – Адже ти вибрала ...

о яка ти моя і ніколи моєю не будеш мабуть світ замалий мабуть мало мене залишилось для тертя і нестям а все більш для гріха і облуди я для сили ще є та не стане мене для несили у якій ти стоїш і чекання і темряву горнеш я тебе ще не знав тільки ...

*   *   * Накази, тези, циркуляри і листи... Нас досі переслідують безкарно. Невже до адресатів спалено мости І всі зусилля і потуги марні?..   Скоритись дикому потокові брехні? Переступити гідність, честь і совість?.. ...

       Х коли катастрофічно втрачається все чим  жив ти одержуєш дар мови вперше зі мною це сталося у 8 місяців коли в матері пропало молоко    і треба було переходити на свій хліб   і потім коли ...

КОЛИ КОЛА   ліс (павза) український (павза) справжній (крапка) на землі валяється залишок американської цивілізації (? кома) масової культури (? кома) епохи ґлобалізації (…х?) я – співучасник (фініш)     =\\= я ...

*** Біль, сплін, декаданс… Ллються з крапельниці ночі і прошкують венами до серця… Від серця – в душу, щоб викликати хворобу натхнення і словами прокашлятися на папір… *** Сонце пірнає по зоре мідії в небо!.. ...

***Привіт, мій рідний, Я знову вдома! Ти такий красивий, І твоя душа мені знайома. Я знову повернулась, з тобою не відома мені втома. Ти поруч мене, я зараз вдома. Мене з осені тут не було, А уже весна, і знову тепло. Мені подобається на березі сидіти І ...

      На винограднике ЦыблиПажи девченок ублажали.Они сонеты им читали,Потом же все таки… Невідомий автор *** Шаблюка тихо слухала сумне:З пранеба вийшла соняшна корова.Моя любов – на білому полова.А чорний  дощ ...

...

І здригнеться небо, як воскреснутьМертві діти й сиві матері.Наш народ ніхто не перекреслить,Як пітьмі не погасить зорі.Знайдемо ми пекла лиходіїв,Маски зірвемо із нелюдів і юд,І ніщо з них нашу кров не змиєКоли Бог покличе їх на суд.Галина МАНЯКО

03, Привітайте, я вбивця! Я вбив комара, Понівечив тільце І кров його нутра На сонці блиститься. Я справжній хижак! Можу запросто рибу чи курку.. Не чіпаю хіба що людей і собак, Аби не виглядати між вами придурком. Правда якось та й вбив ...

Сміється сонечко в моїм віконечку. І осінь золотим махне крилом.  В моєї осені лиш скроні в сивині. І я до осені іду селом. Сонце, мов літечком, зібрано житечко.  І хліб, мов золото, вже на столі. В моєї осені лиш скроні в сивині. ...

Я скажу вам чэсна і адкрыта, Нічыво ў душы не утая: Адабраць уладнае карыта — Толькі паспрабуйце у міня! Будзеце цярпець яшчо вы доўга — Здзелаў выбар правільны народ... Там, глядзіш, і падрасцёт Міколка… Хочэт — пусць свабоду ...

  якось довшає день і теплішає дихання Бога чи не завтра в саду набрунькуються пагони вишень пережито сніги перестелено постіль і вище твого неба для мене уже не знайдеться нічого   а нічого й не треба і нікуди більше втікати ...

АБСУРД Абсурд «ніщо» затягує у себе. Невже «ніщо» - то ми,пусті,як дірка??? Несеться в нікуди «ніщо» ні звідки… Абсурд у душах,на землі і в небі!   Абсурд у тобі і у мені,і у нас. Маленький,як ...

1 ***************** Спів твій кристалом зеленим Мерехтить зсередини, Теплом твого тихого смутку Коли бережеш нерозумних Нас вдалині...   2 **************** Серед берізок сестер Сповнених милої ніжності Серед зеленого листя...   ...

  Конкуренція   Сидимо якось у спілці Здається читали вірші Хтось бавився на фортепіано Раптом вічиняються двері Й з кабінету виходить Пожовтілий привид Павла Федюка Тиша Взаємне здивоване споглядання Тривало не більше миті Першим ...

За кілька місяців, і тижнів й пару днівТи з’явишся в наш світЙ полюбиш Земну казку,І Янгол Твій подасть Творцеві звіт –  як Ти сприйняло Материнську ласку;Як Тато твій – красивий, молодий – Тебе підхопить в свої дужі ...

Дрімай у дрімоті-самоті. Дрімай... У яскравому сні правди не шукай… Вона дрімає і ти дрімай… Прокинешся ти зранку  А сонце у фіранку, Ранкові страйки птиці, Ранкові вітри, молодці, Ранковий запах молока, І відвернулась ...

У Парижі перед рухомими сходами на станції метро Алюзія Я побачив написане великими буквами білою фарбою слово Любов Я спіткнувся об нього і ледве не впав А потім озирнувся на перехожих Хтось крокував байдуже ступав нічого ...

  Маёй любай зямлі шлю паклон,Беларусь з яе святам віншую! Пажаданні ёй шчырыя шлю -Дзе ты знойдзеш краіну такую?! Не злічыць, колькі гора было I ахвяр на шляху тваім цяжкім, Колькі войн праз цябе пралягло Да таго, як ты стала сучаснай. Я заўжды ...

                    І   Мої розмлоєні дороги   По праву руч – Серет і вишні, По другий бік – далекий світ… І так – ні ...

*** Сиві гриви зірниць,вузлувата дорога...Чую клич: "Озирнись!"Озиратись - на кого?Лиш опока золи -золотими степами,що всуціль зарослисоляними стовпами.Під копитом зминапонадземна відплатаі старі письмена,і нові письменята.Незатуплений гнівпідтинає ...

Мамі Сумно без тебе, осінь, весна,Втрачає барви, холоне літо.Тепер я бачу тебе лиш в снахІ розмовляю лише в молитві.Я мріяла руч-об-руч із тобоюПройти життям і тішити тебеЗдобутками...За млою голубоюТебе сховали безміри небес.Та ти для мене ...

* * * навіщо мені всі небесні тіла коли в мене тіло твоє в голові в моїй голові є твоя голова твоя голова і думки головні про сутність, сукупність, свідомість й самотність      * * * тихо співає тихо баба спиває лихо ...

моїм рідним

                     ДОБРОВІРШІ           Одного разу на мене «найшло» і я одразу записав кілька ...

***Розпечене і прозоре повітря літа, Твоя засмагла шкіра і гарячий вітер, Річка, вода в якій була теплішою За наше дихання. Вночі було чутно тільки дзижчання Комарів і твої стогони, одразу По тому спалахував вогник цигарки І тиха розмова. ...

                                           ...

 *         *          * Зведися ж, Терпило Даниле, земляче,Та стань на майдані, щоб ясно побачить:Твоя Україна і вільна, й велика, –За що ти боровся, до чого ...

Жінка, яка голить ноги у твоїй ванній кімнаті, Завтра відсвяткує свої 24. Хоча «відсвяткує» - заголосно сказано, Просто подзвонить додому батькам І помолиться ввечері. Ти не розумієш її молитов, її загадкових поглядів, Мови меню в її ...

Ми випрягли волів, перевернули плуга, Сідлаємо коней та гостримо списи. Відкинули жалі, згадали всі наруги, Прости нас, Господи, помилуй і спаси. На скресі двох світів стаємо до двобою, На скресі двох епох гряде шляхетний ...

Гірке життя, а смерть не тітка. Солодкі миті -- мед густий. Отак, Іване, чорна сітка Покрила світ, де плачеш ти Своїми чистими сльозами В душі своєї самоти. У сні біжиш за коровами. Спиває Ряшів сніг сльоти І щось находить, щось тотемне, І кличе знову до ...

Парламент – пагане слово. Аналіз уже не поможе – Розігнати і партер і ложу, Людей вибирати знову. А ці «свяшенні корови» Мусять піти до купи, Економіку тягнути, На Фермі Регіонів Трактористами бютанутими.

       Матінко моя Україно, Для всіх українців ти мати єдина, Ти не повинна ставати на коліна, З гіркими сльозами на очах, Допускаючи в своє серце страх.   Хоч і забирають в нас свободу слова, Але в нас завжди буде ...

*** Вечірній вітре, тихше вій. Зоря як ніч п’янка. Роси напився соловій З кленового листка.   Роси напився соловій, А я ковтаю сміх… І ось полився як олій Осріблений горіх.   І ось полився як олій У тишу лип тісну. ...

БІЛЬ   Ниють старого воїна рани, біль його не кидає ніяк: хтось не хоче, щоб їх, ветеранів до червоних рівняли вояк.   Хай мов їм не дістанеться й частка шани цих, на історії ...

  *** Я бачу людей, які кажуть неправду і не червоніють. І звірів, що не червоніють, бо вже кольорові. Та звірі не брешуть, бо іншими бути не вміють. І звірі не плачуть з образи, бо не принципові.   А люди безбарвні – безликі ...

В пивничці на лото сиділи п’яні гномики.Вони кричали: — Хтопоруйнував нам домики?Вони горлали: — Мивсіх наб’ємо, налупимо!Хтось усміхався: — Хми,—і розглядав крізь лупу їх.Вони гукали: — Бой!Іще вина, три ...

Місто   Я ненавиджу місто через те, що тебе тут нема, Я ненавиджу долю за те, що вона розлучила. Я засуджений Богом: це місто - холодна тюрма,У якій одягають кайдани і спалюють крила.   І від болю різкого буває не хочеться жить,І ...

НАМ БИ ВСІМ УМИ ЯК У ШАМОТИ МИ Б ТОДІ УСІ СКАЗАЛИ ДРУЖНО:УКРАЇНСЬКА МОВА? МИ НЄ ПРОТІВ,ТОЛЬКО БОЛЬШЕ НАМ ЙЕЙО НЄ НУЖНО.

На кого схожа                                 В нашій родині радісна звістка, Дитя народила наша ...

Хтось, блукає сірим містом,   Хтось, блукає сірим містом, Хтось, покорює весь світ. Хтось, книжки сповняє змістом, Ну а хтось - на інший світ.             Десь, за правду постояли, ...

* а світ без лиця плаче цвіркун бо все тихий сріблиться серп а по хмарній воді бабки голубі на березі пір’я дзвони узгір’ям а день без кінця ...

Частина перша-  ПРО МИРНОГО ЦАРЯ   В одному лісі дикі демократи Обрали доброго  і  тихого  царя, Сердешного  і мирного, як брата, Чемніш від  травоїдного звіряти. І кожен звір до Лісового Тата Спішив прибути ...

Ви з хлібом з'їли Україну,Змастили нею свій горнецьІ думали -- немає впину,Гаплик, шаплик. Прийшов кінецьЇї ланам, садам і рікам,Її Шевченку і Франку.Не вам, паскудним недовіркам,Плювати у Дніпро-ріку.Душа великого народуУ хлібі, слові і красі.А ви, ...

КАДИКЦикл моїх віршів про осінь – такий, як твій місячний цикл. Я не хочу нікого вразити, просто висловлюю спостереження. Я довго дивлюся в вікно, поволі старію. Від цієї думки кадик Повзе горлом, як ліфт, підперезаний сухожиллями й венами. ...

  У ніч Новорічну, У вечір  Різдвяний Кажу  Україні - Із святом,  Кохана!   У ніч Новорічну,У вечір Різдвяний Бажаю такого,Що досі незнане!     У ніч Новорічну, У вечір Різдвяний Хохли - українці ...

  Прийшла пора прозріти масам, Анатомічно вивчити парламент, Розкрити суть  пануючого класу- Людей, що українцем правлять, Але ми добра, незлоблива маса, Ми лагідне почули слово. Екран -  усміхнена Бокаса. На сон - довірливі ...

***   Короткі зустрічі на власних похованнях. Скупа сльоза. Сто грам і бутерброд. Щороку саме так.     Листівки. Привітання. З свободи днем. Мій окупований народ. ...

Обираю я кращого з гірших, Обираю не лідера я, Обираю тепер не із вищих, Обираю тепер холуя.   Бо настав уже час обирати І вже скоро той виборів день, Та не сядуть бандити за ґрати, Як божився нам Ющенко-пень.   Як божився і клявся ...

*** У всякого своя доля і свій шлях широкий... Т.Г.Шевченко   У кожного  -  своя Голгофа, Свій шлях до жертви на хресті. Та шляхом праведним до бога Ідуть, проте, не всі, не всі.   Одні в овечі білі шкури Вдяглися, тільки ...

***Пітьма ДорогуНамотує на колесаВогніРозлітаютьсяНа іскриПотім З'єднуютьсяУ мозаїкуСлизьке небоЯк дзеркалоТрасиНепевна трасаЯк дзеркалоНебаДумки дрімаютьРадіохвиліЩохвилиниШепочутьсяУ навушниках***Пастельний вечір небо розстеляє,До ночі — потемніє ...

КОТИК Білий-білий наче з вати Скаче котик по кімнаті. Порозкочував клубки, Порозмотував нитки. Скатертину – на підлогу. Бабцю смикає за ногу. Бешкетує вже від ранку. Потягнув з вікна фіранку, В кухні висипав крупу… Хоч тримай на ...

Новий день. І знову день. Охайні дворики старого міста біля неоковирних багатоповерхівок. Новий дощ. І знову дощ. Примари та ілюзії минулого, що затуманюють прийдешнє... Нове життя. І знову життя. Яке вічне, як і цей світ  не міняється. Як не ...

*** Ми, задихаючись від диму, Разом ідемо, та не з тими. Самотнє серце, повне болю, Ти заспокоїш алкоголем.   Самотні очі твої вкриє Вустами теплими не та. І ти відчуєш, яка мила Буває часом самота.   *** Щодень бачиш очі зелені, в ...

* * *   Це листя золоте – як гроші на свічки. А птахи – мов зриваються в запої… Шукаємо Дніпра, шукаємо ріки – Немов шприцом артерії тугої.   Смиренні бунтарі, сміємося з вітрів – Серця аж видно, точені ...

***   Воля неба житній лан Колихає вітром. Україно, твій талан – Як зоря над світом.   Як тризуб державний він – Храму знак зорящий… Красний світ усіх країн, Український – кращий!   В нім живем (край ...

*** ...

*** Про все, що дороге душі, Мені співати хочеться… І ось – ці крапельки-вірші: Тут гай дощами кропиться,   І луг зелений шепотить, І промінь в листі блискає, І у зажурі спів летить У хаті над колискою…   ...

Злітають з уст слова — пусті слова, Запалюють в душі гарячі почуття… Душа летить, об кригу б’ється, А Він, ненависний, сміється. Злітають з уст слова — чужі слова

*** Моя Вкраїна - Вдова вже світова. Була Руїна -- Цвіли слова. Тепер лиш кураїна Жива, жива. Летить, летить Ще перекотиполе Крізь вік і мить. Від болю Душа щемить. Позаду -- витолочена трава. Попереду - жалюча кропива. Так і живе вдова. Господня, ...

В. Косовському У товариша теж очі карі, Очі теж у задумі й журбі. Прийди, сядь на брудні мої нари, Поговорим про волю собі. Пригадаєм, в минуле поринем – Хто із друзів загинув коли. Поговорим як нашу Вкраїну

некролог чмошник піська долбойоб

Коли ми були Малими дітьми То хотіли стати дядьками Щоб пити горілку Разом при столі З дядьками вусатими

Що ж це я, що ж це я не зумів Зупинитися вчасно, все ясно Зі мною тепер і назавжди. Пізно не йди, не йди від мене... Я налию собі, я налию тобі вина, А хочеш із медом.

Підуть віки у сині гори Почути вітру сильний спів, Який лунає крізь побори З волинських заспаних лісів.

я неоригінально куплю жовтих квітів жменьку і спалю собі пальці до вітру морозного

Всі покою щиро прагнуть, А не в оден гуж всі тягнуть, Той направо, той наліво. А все браття: то-то диво! Не маш любви, не маш згоди, Од Жовтої взявши Води. През незгоду всі пропали. Самі себе звоювали. Гей, братове, пора знати,

хмари дихають ультрамарином її вологого тіла мов фламандські ромашки за вікном пухнастого неба закохано плетуться золотим вінком Ісуса Христа торкаючись розталих губ м’якочервоного озера в якому соняшники народженої Венери умираючи в саду безумства тріумфально мертвоприкрашають руки сріблястого неба музикою флорентійських кораблів 1485 року

Не срібло – то чорне чорнило вина єднає поетів, як пригорщі зерна, здійма їх у небо, кидаючи в жерна. І вже то не срібло, а чорна вина.

Я кажý тобі, кáжу, як медом мажу. Руту-м'яту, солодку жижу лúжу. Хоботок свій тягну по ту ману Як дістану - паном стану і в'яну!

Обірвані сни у неповний місяць. Сповідь подушці. Ковдра сповзла. Небо немов хто посипав рисом, МарА під вікном все наводить лад.

Знову постарішав Ще на кілька спогадів Для онуків

«Дуже їй заздрили ви,

Я думаю, день слід на завтра відкласти, холодної ночі так важко знайти загублене в темряві слово "сьогодні", забути про сльози, що плакала ти.

Це відчуття ніби останній автобус залишив вокзал А тобі залишив усю ніч Або ночі залишив тебе Усе залежить від обставин які не залежать від тебе Бо спізнився І одвічне сміття на вулицях

В порічковім сонці в охлялій руці заплуталась осінь заслинив диявол.

Про Біблію зовсім забувши у Слові Його позосталися Божі Сини

СТРОФИ РОЗСТАННЯ Присвячується Ачей, мине і цей паскудний день, Дощі нудотні втопляться в калюжах. Шукай коханку, костур чи тандем, Якщо кохання так і не подужав. Поете, маєш глузд. Крізь очерет на тім`я Усе одно: слова, слова, слова, -- Відьомські бульбашки, стилет – і сім`я,

Кобзар оповідав нецікаву казку: крізь заражене вибухом ядерної квітки місто переганяли солдатів

Крижаним поглядом вдивляється зима У ледь зелені вже полотнища весни І у бурульку перетвориться сльоза, Яка, відбившись від щоки, порушить сни.

За тихим бетоном, холодним і сірим, Злітає у гору дим атомних станцій. Відкинувши скромність, голодні повстанці Дорізують тих, хто засів у квартирах.

Я люблю дарувати приємні слова, Наче квіти, жінкам і дівчатам, Бо із них проростає любові трава, А буденність виблискує святом: Без умовностей, без ювілеїв і дат, Без прицілів і без розрахунків, Бо стікають хвилини життя, як вода І у грудях щось гупає лунко.

* * * Вибілю снігом останнє літо. Вихором вимету сірий брук. Яблука сині, соком налиті… Яблука стиглі рано помруть.

Тарасові Шевченку 1.

От і знову країною їде мій поїзд Містами, схожими на європейські. Бачу я крізь дерев зелену прозорість Незорану землю під жовтим перснем.

Яка подушка не була б м’яка, Під голову Кладу іще й долоню. Подумаю вночі, Що то твоя.

Не впускай меня. Затаись. Принесла я варенья к чаю. Но не смею своими ключами, Не спросясь, отворить твою жизнь. Не дыши. Посиди в темноте. Дай чуть-чуть постоять на пороге. Загустеет варенье немного, Станет слаще – как ты хотел.

Це моє дежа вю

Пахне весною і спермою... Дмитро ЛАЗУТКІН

Пітьма Дорогу Намотує на колеса Вогні Розлітаються На іскри Потім З’єднуються У мозаїку

Я бачила Сонце, яке помирало. Його я зустріла темної ночі. Богиня Нікс підняла забрало, Щоб Сонце могло заглянуть мені в очі. Боялась, що Сонце мене осліпило. Насправді ж з очей полуда упала. Воно віддало мені вогняні крила І страшніі речі мені розказало.

Тут чи там навесні скаче коник у траві скік та стриб коник грає на скрипочку скрипу, скрипу, скрипе потім коник засинає а з ранку те ж саме. тут чи там навесні ...

ВІДГОМІН Краплина дня розтала на долоні Наталка ПОЛІЩУК Краплина дна одна сумна як ніж Перетекла у синьку падолисту Німого неба. Злива на Пречисту Перебігає полум босоніж.

*** Маю настрій похмурий, мов ніч без зірок -- Повертається знов мордування щоденне. Вже укотре я прагну засвоїть урок, Що у темряви також є право на мене.

НЕ ЗВИКАЙ УТЕРТИМИ СТЕЖКАМИ ЙТИ ЗА ДРУГИМ СЛІПО ЯК У ДИМ, БО ЯК СТАНУТЬ ПАСТУХИ ВОВКАМИ ТРЕБА ВІВЦЯМ ПАСТИСЯ Й САМИМ.

В одному лісі дикі демократи Обрали доброго і тихого царя, Сердешного і мирного, як брата, Чемніш від травоїдного звіряти. І кожен звір до Лісового Тата Спішив прибути звіддаля, Щоб підійти і збоку стати, Щось запитати, щось сказати…

Ти запитуєш мене, коли я закінчу картину, яка збереже хоч кілька прикмет нашого покоління, розтоптаного підковами безкінечних парадів.

А на зеленому порозі Не бавляться в зірки й дощі. Не граються в слова і сльози, В плуги, в кохання і в мечі.

1. РІЧКИ. Річки без назв Ішли обабіч шляху, Ковтаючи пилюку.

МРІЙНИКИ ЗНИКАЮТЬ САМОГУБЦЯМ (DIXIELAND BEND)

*** ... що відчуває квітка в ту мить, як нею тішиться бджола?

*** Країно чорних брів й важких, повільних губ, Темнавих губ, що їх не процілуєш, Як тепло ти лежиш! як тепло ти німуєш! І понад нами місяць-однолюб!

Чернігів у чернігові було найкраще пахло тілом твоїм і десною коли збурено входила розгрібаючи плесо руками у чернігові було найкраще коли з дзвіниці високої

ДАЛЕКИЙ ОГНЮ I. я понесу тебе до самоти залишу спать з зеленими святами а глупа ніч до тебе з висоти торкнеться знову синіми (млявими) губами

Упав на землю синій вітер, Поклав мені на плечі руки І став про втечу шепотіти (Чи то від щастя чи від муки).

Коли влітку сонце Випростує ноги, Мені стає душно, Я хочу сховатись В зелені тіні крони.

Зупинивсь дідок похилий Біля дерева старого, Що і віти опустило, Й не родило вже нічого.

Жило дрібне дівча на Ясногорі. Там дух живиці захмелив село, Та м з-за Дніпра злітають ясні зорі. … Жило дівча, як гілочка, росло.

*** Ненавиджу усе життя одразу і наче Відчуваю вітер дме зпоза вітрил Горить моїми просторами сьоза гір Горами сповнена неначе злість Глодний вовк пустелі Зігрітий полум 'ям печери

Іван КРИЛОВ Історій про Ворону є до біса, А я вам розповім іще таку: То ж знов Лисиця бігала по лісі Й побачила Ворону на кілку.

Художник малював абракадабру – Сплітав безглуздий хаос диких фарб. І важко дихав, начеб то крізь зябра Ловив повітря, видихнувши жар.

Із того праху, що у прах вернувся, З страждань дітей, батьків убитих Із крику, що в відлуння обернувся,

Милуюся і радісно дивуюсь І світиться захоплення на скронях, Бентежну радість навкруги малює. Коли захочу пити , ось - вода Зігріє душу ніжна прохолода, Мов і не знав я, що таке біда, В душі лиш весен яблуневий подих. Переливає сміхом, променить, Шалений вихор в душу мчить босоніж.

Мене розбудило Сонце — Надлагідним промінцем Сміливо пройшло крізь віконце Без сумніву і без дилем... Його супроводили птахи Дзвінким щебетанням своїм... Мені нашептав вітер казку (Колись діточкам розповім) Про далі магічно-космічні,

Невеселий. Які веселощі? Зливи знов опускаються з вереском З піднебесного свого селища.

Кохання й дружба, кар"єра і сім"я... Що ж головне для нас на світі цім?

Дорогу у життя своє щасливе Собі ми, друзі, прокладем. Нам не страшні ні дощ, ні зливи, Мета в нас спільна є – Едем!

секс у великому місті на обезлюднених вулицях у нічних напівтемних під’їздах на дахах серед зграй бездомних голубів секс як екслібрис нашого сьогодення ось він просвічується у поглядах ласкавих красунь витікає з усіх пор звивистих і масистих грудей на парканах у сполученні із непристойних букв

І приземлилися в Орлі, й до вас у двері Звонили як у рельсу без пуття. Ви поглядом нас ранили навиліт. І ми хапались за найменший привід, щоб вас побачити, та все було дарма. Отож обоє ми

Думки ще від сну запухлі, на кухні не миті кухлі, і час готувати сніданок, та кран захворів на бронхіт. Лунає хрипкий його кашель. Єнотовидний кіт не хоче вчорашньої каші. Ось тобі й маєш – “Привіт, Чи є хто живий удома?” –

_________ хмар ______________ похмурі _____________________ храми збудили дощ, ___________ а потім - грім бив, ____стукав __________ в грозові тамтами і стегна грів

Щоб тебе покликати, не потрібно пригадувати номери телефонів, коди, паролі. Не потрібно кричати, просити, надриватися, боятися, що не почуєш. Тільки спалахнути блискавкою думки

Сказка об осиротевших автомобилях По старой дороге за радугой вслед Грохочут автомобили. В гараж бы, вздремнуть бы – да выхода нет: Хозяева их забыли.

в червні 1941 року НКВД розстріляло біля шести тисяч в'язнів Луцької тюрми. Собори душ в німому риштуванні Байдужості. Іржавим цвяхом біль По кісточки. Журби зелена цвіль На стінах перетлілого чекання.

Одна заклята мелодія, Яку ти виколисував руками, Яку ти пестив, натискаючи, То поспішно, то лагідно, Ледь торкаючись, клавіш. Ти вклав її ритм, її віддаленість У мою вже тоді пусту, юну, Повну гріховних передбачень, Душу, чи то вдачу...

і відображеНЬ - шугає тіНЬ (як лаНь чи луНЬ?) зізнаНЬ і вражеНЬ…

Лежить на землі Й з неба пада На теплії губи Хоч ти особистість хоч ні Вона все одно тебе любе Та все одно твоя Допоки гаряче серце Цілує морозна змія І льодом вкрива по інерції

Запоріжжя — край зросійщений. Не часто почуєш тут українську мову чи пісню. Але переважна більшість письменників краю все ж таки вірні рідному слову. І дуже радісно стає на душі, коли дізнаєшся, що на літературному обрії Запоріжжя сходить нова поетична ...

безлісих округлих говерл і трасу вивчаю, – вустами, – без лиж, а потім повторно наверх. звичайно не вперше проходжу маршрут та є ще місця, де не був, бо хочеться знову на собі відчуть екстрим, а не що там небудь. ковтаю в останнє жагучий озон, відштовхуюсь – палки на бік!-

Я шукаю тебе, Батьківщино, На твоїй оновленій землі, Де спочатку слів лилася злива. Що тепер несеш ти у собі?

І земля збудилася від сну-спокою. Нарядилась пишно в зелен-квіт – О прекрасний, незбагненний світ!

ворожила до схід сонця морем та у горах заблукав персей та орфей невиліковно хворий

Безмаршрутне таксі ледве чутно врізається в ніч. У навушниках джаз – перевірена протиотрута проти тебе, печалі й душевних моїх протиріч…

Малюють синьо-жовті прапори... Вкраїна вільна. Сталося. Збулося! Невже ти, Боже, справді є вгорі!

(або краще ох). Навіть в Індії Я не бачив Таких дівчат. Хоча з Індії,мабуть, Твоє коріння. Я не заглядав Тобі під спідницю, Хоча певен,там є

Старанно шукаю влучних як стріла, Щоб ножем у серце, зашморгом на шию Тим, що загубили у собі Вкраїну.

У Прип’яті над печерою Я прип’ятий назавжди. Тут і снідаю, і вечеряю Чадом атомної біди. Саркофаг в долонях утримую — Аж заклякло у спині. Свого ворога незримого В мить останню зупинив,

і вперше проголошений 27 січня 2008 року о 17:23 на засіданні Українського клубу на тему : “УКРАЇНСЬКІ ЦІННОСТІ ЯК СВІТОГЛЯДНА БАЗА ДЕРЖАВНОЇ НАЦІЇ”

Де в кожного своя дорога Орати землю, сіять хліб І йти, і йти до Бога. Чому ж жорстокість є у нас? Байдужі, черстві люди?.. Життя як дар, дається раз Тому творіть творіть усюди… Цей різнобарвний і мінливий світ...

співали про незнищенність матерії клялися не розбещувати дітей і плели тернові вінки а коли вологі південні вітри розкидали все прибране сміття їхні жінки народжували дівчаток бо в зародках було багато води винуваті ці кляті вологі вітри через них навіть Фома Аквінський

І тихий безлад в голові спокійній досі. ступаю в іній по траві і ноги босі хрумтять мереживом ламким в північній тиші Вбиваю холоду кілки у ступні нішу

Влечу у синь твоїх очей, Всотаю біль твоїх ночей, Як з вітром бавиться вогонь, Візьму твою жагу долонь І обпалю тебе дотла Koзла.

Ледь підрум’янений окраєць, Якого з казки кинув заєць На капустяному листку. […]» Яр Славутич (Тріолет)

Невизрілим запахом гір І снами своїми буденними.

1. В упалім листі плаче сатана. Червоні очі дивляться з дороги, Упале листя лижуть – сніг підлоги – Шукають в листі золотого дна.

і ранкова кава тягуча й гірка як місцевий метр хтось рахує вчорашню тару хтось затягує совість в і-нет ти ідеш на ірландську

На прийдешнє і те, що не має кінця (і якщо не розділим, то знаю - змогли б). Розділити життя й почуття На майбутні, теперішні пройдені... Та куди ти помістиш мене? Певно, буду завжди поза часом я і поза простором – де саме – не знаю я. Певно десь біля ніг твоїх,

По слизькому упевнено йти. І на свято – роботи багато, То ж пробачить нехай Валентин. День закоханих: радість чи сльози? Проведеш: наодинці чи вдвох ? Для любові немає загрози, Як нема її. (Вибачить –Бог). В кулаку міцно серце тримати, Розкривати його – для краси,

Минає все: утіха, слава. І губляться в літах слова. Втрачає сенс важлива справа І мрії сохнуть як трава. А сосен та беріз держава, Як і земля ця вікова,

Парашутики білого раю Прибирає зима, приміряє Та земля, що приборкує всіх.

Бо не знають, навіщо тут потрібні. Втомлене до болю місто. Як шумно, брудно, тісно.

У жовтневий і сонячний день. Мене мати купала у зіллі, Колискових співала пісень.

Сипле серпень, Спів Перепелиць Сповіщає Час Вирію, По стерні, По скронях Минулого Розсипались

Люблю долонею - по шибці і малювати, малювати - сніги, сніги, сніги, сніги - старі засніжені Карпати.

назад у маківку щоб жити не суботами а росами й туманами

Жвава тітка, проворна й бита, Лист лавровий хвалила завзято, Торгувала букетами літа.

Вертає в будні охололі, Хоч віддали чужому ладу Свої життя, здоров`я й долі... Здавалось нам, що ми звитяжці, -- В щасливу путь дістали візу, Насправді ж випали із казки, Та й казка та була ні к бісу. Біда не в тім, що тиснуть долу І хилять люд самі нестатки.

а може вже була котом лишайним чи килимком у тебе біля ліжка бо може я була а я просто під теплою периною зачесана на захід

Не потривожу Пам'ять батька, За те, що чогось не довчив. Не нарікатиму на долю, Таку, мабуть, і заслужив.

Пухнастий коточок Щосили муркоче, Муркоче-воркоче Приспати всіх хоче. Спів той почувши, казки прилітають, Снів кольорових малечі бажають! Казки дитинства-щасливії сни, Як це важливо, збулись щоб вони,

Повсідались дерева рядком, як на призьбі бабусі. Я закинула капці і босоніж заберуся На вікно. А в душі щось так чисто і дзвінко.

Хіба ви бачили метеликів у парі? А їх тремтяче, радісне кружляння. Чи волю, чи веселі чари Зворушного того кохання? Хіба ви знаєте таку свободу? Хіба ви бачили таку любов, Те дивне щастя, насолоду, Що пристрасно хвилює кров? Ні, ви не знаєте, як ніжно

повели день на ешафот знаю що чорний кат у у зоряній мантії вже готується відрубати сонце

Анна Троян Студентка 2 курсу філфаку Сумського педуніверситету

Що радують око і душу мою. Я дякую сонцю і неба блакиті За дощ, за веселку, за тиху зорю.

Тільки не показував! Навіть шрами на гидких жовтих ребрах. І розповідав що вбивав людину Й про обставини в республіці Ічкерія (Ми були за довгим незручним столом) Та насамкінець він показав мені ніж Танцюючи з русявою дівчиною Цю дівчину привіз з центру я: Звичайна лярва з прикрою посмішкою

Собою, родом, цілою державою, Ми віддали правітчий Заповіт, Що на землі. І навіть в небі – жайвора. Долучуючись до чужих емоцій, Переповзли в сподвижники пітьми: туземчики-мазепчики-нейтронці, патронові патрончики й пістонці, гудроно-чорно-земці при Гудзоні, нанайці і най-наці... Все це – ми.

Без тебе місяця нема. Я знаю, не знайду ніде Тебе; і на душі зима.

Котись котись веретено Босим серцем в квітучі терни Барвні пасма в рясне рядно Повплітай Вбережи від скверни Чашу оцту і чашу вина Дай допити до дна

І Кораблик мій – ця чайка навісна – Вростав так довго в прибережні плавні, Аж ряскою затока заросла, І не збувалось Щось правічне, давнє, І за веслом не слалась борозна.

Свистить заклично чайник на вогні. Муркоче мирно кішка на підлозі. Годинник час карбує на стіні, Вночі і вдень. Неначе у знемозі

Гіллям торкаючись води, Дінець плине і ледь плюскоче, І тихо б'ється в береги... Над ним кружляють журавлі, Коли побачать нас зблизька. І якщо є рай на землі – Напевно він – місцина ця.

Зустрічає сонце співом солов’їним Край ланів широких і лісів розмай — Київщина рідна — серце України, Давній і прекрасний хліборобський край.

У ріднім батьковім саду Причепурились любовишні, Збудили сни мої колишні… В тополь питають, чи не йду

У позолоті ліс осінній Вража мінливий чарами. Ось тихий, у заціпенінні… Смішний – пернатих чварами. В передчутті негоди, вітру Щемить в пориві ліс, шумить. Хвилює кров п`янке повітря, Туман на верес ліг і спить.

Я мрійницею сіяла слова: Якісь зійшли, якісь побили зливи, Якісь, мов квітка в травні гайова, Душевний смуток сітлом веселили.

А ми на пару З гітарою Душу свою В пісню одну Вливаємо.

Карамеликів, В темно-синім колекторі Для метеликів, Залоскочуться крильцями Гномики, Затріпочуться тільцями Сомики.

Вулиці й сквери в тьмянім намисті. Вбрались у жовте сиві майдани. Стукають глухо стиглі каштани.

Роки молоді, Що не повернуть, Вдалося мені В пам'ять загорнуть. І нема мені Чо журитися, Адже можу я Піддивитися.

О, Боже, Господе, ти гріх пробач мені, І не карай мене лиш самотою. Як боляче ступати по стерні Осінньою порою золотою. Як тяжко прислухатися вночі А в день ясний дивитись на дорогу. Тремтить і плаче полум’я свічі Зі мною розділяючи тривогу.

в мому дитинстві було одне поле і багато мишей