* * *
В Житомирській області новим брендом може стати ягідництво
* * *
Рамос тренеру Севильи: «Да здравствуют мужики с яйцами»
* * *
1917 року народився Ніколас Орешко —найстаріший живий кавалер Медалі Пошани(США) у 2011-2013 р, українець
* * *
Завод ім.Малишева спростував інформац.про розірвання контракту з Таїландом і готує передачу чергової партії«Оплотів»
* * *
знаєте тих дур, які ревнують хлопця до всього, шо рухається і нє? то я))))) якби могла, ревнувала б і до себе
* * *
Не бажаєш оглухнути - вдавай із себе глухого. © Кен Кізі. "Над зозулиним гніздів’ям"

НОВА ЛІТЕРАТУРА

06:25 27.09.2014

НОВА ЛІТЕРАТУРА


 

***

Нова література має народжуватися

мов крик немовляти,

дорости, як до планет іншого життя, надписати,

перепродовжити культуру народу.

Порівняно як люди

в природи

неповторні, так твори -

неповтори.

Подібно шаблям

що поле бою ракетам залишили -

также літературу на марші

треба переозброювати надсучасними віршами.

Тому, некстмодерністські презентації

не очікують на неосмислені овації.

І не нагадують похорони поезії,

чи поминки прози,

увінчані лаврами

наче вінками,

на законсервованому могильнику літератури.

Біля якого вдова у траурі,

звати яку - пані політика,

сварлива, і легковажна,

з плачами вічними

за бідами українськими.

В товаристві сліпих фанатиків -

ідейних гробовщиків.

А я прихильник літератури живої,

велично-доброї,

філософсько-феєричної.

Яка недопускає розбрату,

і немає людське життя за оплату.

І мої вірші по-некстмодерністськи

це формули : вільнолюбивої етики,

і безпосереднього

сприйняття Бога,

вони є свободою особистості

в суспільстві, в гармонії толерантності,

і космосом відкриттів в собі,

як відчинені двері

до ідейного ядра першооснов,

і будівельного матеріалу обнов.

І їхні новини

про новизну -

проявів першочергового,

в наступних винаходах художнього,

збагатять людину

подальшими побудовами душі,

і розширять Україну

відкриттями, де інші -

землі і небеса...

Котрі окреслять

талановиті конструктори слова,

і як успішні сміливці літературної обнови,

реалізують формулу людського некст-поступу

в кодах ідей Всесвітнього тексту.

 
 
 ДІАЛОГ КУЛЬТУР
В час війни і розрухи.Є вихід в них.Це прихід не месій.Але їхня місія -надважлива.Де зброя безсила.Коли політикзаводить в тупик.І обертаються проти людей, як тортури -псевдокультури.Десь тоді, коли смерть уже косить без смислу.Появляються з вічності мисленьвони - добрі велетні слів.Нові вісті, в подобі послів.Винахідники щастя й любові.Котрі завжди праві.І загальнолюдськими дорогами мирустають землі, і води, і мудрості милі...Вони ті що уміють цінити планети усерозмаїття,та научать усіх досягати гармоній Всесвіття.І цей діалог культур -порятує від куль,і відродить народи,відкриє друге дихання для свободи.Від диктаторів, чи то князьків,і озлоблених книжників,в них немає лаврових вінків.Та по-совісті вищих віків -в нагороду дано їм творити -світи...Це вони - геніально безмежні поети !Будьте ними. Підіймися над межами ти...  

 ЦЕ ПРОБИВАЄТЬСЯ НОВА ЛІТЕРАТУРА
Створити сайт --
мов райський сад...
Де корабель космічний -- флешка.
Й навіть мобілки есемеска
несе в собі найвищий сенс...
В мій віртуальний світ --
повір.
На моніторі як душа,
а тіло стукає по клавішах.
Всесвітня павутина електрона --
скидає книгу паперову з трона.
Бо покоління що прийде без блату,
ніхто не вдіне в розкіш фоліанту,
за гроші не придбають собі слави
його безстрашні вільні самвидави.
А розлетяться світом інтернету
відверті вірші космосу поетів,
і загоряться зорі з їхніх творів,
закрутяться планети із промов...
Це інші інженери ідеалів.
Це модельєри всесвіту обнов.
Крізь конформізми, догми, й кон'юктури,
це пробивається нова література.



АНОНС НЕКСТМОДЕРНІЗМУ
Коли зрозумієш, що пазли законів цивілізації,це лише ситуації,технічні ідеї,а не філософська мозаїка ідеалу.І комісії з моральності не сприяють досконалостілише обмеженості.І міра твоєї свободив довжину ланцюгав руках громади,І вільніший за тебе навіть вуличний волоцюга.І прожити одною дниною,та навіть воскреснути знову людиною,це замало,і просто по-колу.Тоді, починаєш щось робити :Можливо гримати римами,як дверима.Плювати на критику.Сміятися з класики на смітнику.І після безсонних ночей,в роздумах про природу речей,створити інший наступний зміст,і встати на повний зріст,відкривши в собі вдосконалювача, творця,зі словесного сонця,здатного світити ідеямидобра всеможливими,в світах цих,і інших...І на противагу життєвій миттєвості,матеріальній малості,придумати себе багатоваріантного,в доброгармонійному поєднанні вселюдського, всесвітнього...Впіймавши вічність в досконалому,занотувати її в душіяк в космічній капсулі,що полетить в інше...Коли закінчиться це.А поки, на Землі цій принаднійжити радісно,повноцінно,і творити оновлену систему цінностей...В ідеях наступних світоглядів,і світобудов -анонсувати некстмодернізм.І не варто втрачати оптимізм,навіть коли заблокують редактори,і поріжуть коректори,не журитисьвід рішень журіпро неприсудження премії.Бо в тебе є своя прерія,своя мрія,стіна,і істина.І навіть маловідомістьнепробудить злість,коли вдячний творцюза можливість цю -робити не кар"єру,а творити нову літературу,як план, як проект, з землями тілесними,і душевними зорями.Лише феноменальні поетивисловлюють в творах планети,мов боги, що створили всеу Всесвіті,і пішли...Так і ти напиши ...Застарілому, заперечливе - не.І створи щось наступне...  
***
Вірю в космічних людей,
як в творців світів ідей,
особистостей з особливих материків,
з ще не відкритих планет - провідників,
нових рукописних небес...

І сумніваюсь
в пересічній цивілізаційній стадії,
в бездумній юрбі, як стаді,
котре, гонять пастухи геополітичні
на пасовища економічні,
видаючи владний батіг
за культурний оберіг.

Я хочу законів, які давали би кожному простір свободи,
як місце для власної світобудови -
свого сонця добра,
і землі його правди,
і щоб для літер літератури цифри не були б за перешкоди,
та законодавче підгрунтя не прокладало би зайвих меж
для феномену людських можливостей...

Бажаю аби в країні -
був і мій край,
а не руїна -
з мрій.

Тому, на противагу політичним ідеологізмам,
презентую некстмодернізм,
як розвиток філософії нових світів
в людях, і їх дивовижних відкриттів...




КОСМОС ДУШІ
Моя особистість складається з :я-щастя в формі життя,яке присутнє в безлічі розмаїть моїх я,в шляхах вседобра,на планетах любові,у зорях світла істини,що описані в творах,між якими злагода гармонії розмаїття.Вони основи, маяки, плани,і шляхи розвитку,та співвідношення з людьми, з Всесвітом, з Богом ...В них моя матерія розмаїття,сила волевиявлення,скарбниця пам"яті.Вони мої переконання-уподобання,що підтримують світлом висловленого,і орбітами обдуманого, -загальні гармонії в душі,і її втілення, та стосунки земні.Їхнім поетичним випромінюванням -не допускаю руйнації,очищую душу,перетворюю помилки і навіть зло на доброякісну ніч,колиску майбутніх світил...Ними прокладаю траєкторіїдо багатоваріантності блага,всеможливості, безмежності, форм і змістів щастя,його ідеалів буття,як істини життя.Вони мого мислення мова,як змістоформи душевтілень.В них моя твердиня духу,і сила думки,моя безсумнівність цінностей,іншоцивілізація на Землі,і еволюція свободи істини у Небо...Їхні чорні рядки як родюча рілляна світлім, в світі, у Всесвіті...Мандрую душею як космосом,живу то на однихто на інших ідейних планетах.Сяйвом матерії мислення,відзеркаленням моєї душі,побачиш їху творчому вимірі існування,в наступних галактиках текстуВсесвіту...

* * *

Бачу в твоїх очах невідомі світи,
незнайомі планети в просторах космічних,
непрочитані мною слова почуттів,
і мовчання в них райського співу птахів,
заглядаю у їх глибину загадкову
і втрачаю в юрбі цю красу, випадково,
як в оманливім леті зозулі
вже не відшукати тебе на Землі,
випадає все з колій, і кане у лету,
лиш не впадуть вірші перехожим під ноги,
не опалі листки -
не накриють сніги,
бо в поета перо чарівне, всеможливе,
бо мені не дано все прийняти як є,
бо поет у душі переписує світ,
де вірші - це зірки, дум матерій проекти,
і будує незнані з любові планети
розмріявши Всесвіт
до щастя всецвіття...
Сотворити із слова свій космос душі,
Дарувати галактики віршів -
всім людям Землі,
це поетів - орбіти, і долі.

 

 

        ПРИДУМАНІ СВІТИ

Ми всі живем в придуманих світах -

свідомість оселяється в культурах,

в законодавчім полі (звітах, актах),

в природи авторська також архітектура,

галактики підвішені над нами,

темний чаклун марить зміє-богами.

а ти що душе-інший

чи світліший..?

Види життя в недосконалих нішах -

всі поїдають інших щоби жити,

усім жорстокостям Земного виживання

можливе лиш єдине виправдання -

оці людські придумані світи,

бо попри авторів химерій і оман,

знайдуться і придумувачі істин

і певно буде в них толковий план

що прийме Всесвіт наче добрі вісті...

Бо і в Богів свої згасають сонця, -

то смерть знецінює недосконале все...

Що може людство дивлячись в віконця

на зорі, що воно для них несе -

Люди - творці, філософи поети -

будують сходи в неземні світи

розмріюють планети задоволень

де душевтілень -

всеможливі форми,

в гармоніях із Всесвітом в яких добро за норми...

Дивуюсь всім придуманим світам,

та вічних цінностей світи іще творити нам...



 * * *

Я теж доречні маски натягав,

в зручні одежі душу одягав,

і участь брав в виставах розмаїтних,

в світоглядах людських

на сценах справ малих

старався досягти днів-успіхів потрібних,

збиравши оплески, наче копійки мідні,

і посмішки зрадливі чи привітні...

О, ні, я не хотів --

костюми тих часів

на себе одягати,

та птахом не злетів,

бо людям із землі дано розпочинати,

і падати, і знов вставати,

йти, і грати,

і грати, грати знов, -- але не в тім любов,

не в клітці гри.

За грати традицій й декорацій --

суспільству не сховати -- потяг душі до волі.

В умовності -- в'язниці дурних світобудов --

не буде щастя долі,

не забуяє кров.

Тож сміючись, втікаю,

театри гри кидаю,

надіючись, шукаю правдиві ті шляхи,

де логікою двері в добро привідкриваю --

в невимушені й мудрі тендітні мрії раю...




* * *

Взяти чистий аркуш паперу,
написати на ньому -- як все має бути,
принаймні там, де є ти,
з твоєї точки зору істини --
який ідеал існування у Всесвіті має посісти...
Ці слова, що надцінні довірити комп'ютеру,
та розіслати по інтернету
усьому світу,
як свою формулу екстазу,
мов частину всесвітнього пазлу,
як свій проект,
чим, власне, і є -- текст.
Всі книги,
і блоги,
все людство --
є вихід за межі програми,
пейзажу природи за рами,
крок в інше єство.
І в своїй неповторності
на частотах своєї душі, у її абсолюті
одягнутись у всесвітні тіла,
і до доброгармонії з Богом
відкрити реальні дороги...
Певно ідолам ще не одним --
бути скинутим у Дніпро,
як світоглядам другорядним,
доки народить народ досконале добро.
Чисті аркуші авторам віршослів, на Землі роздавали,
без брехні напівправд,
непростий людський труд, --
опишіть ідеали.
  

***
Сняться мені незнайомі сайти
де заходжу слухати ще не написані пісні,
сняться потяги котрими їду
в ще не заплановані поїздки...
Лиш не снишся мені ти -
що наяву виходиш на зупинці
в паралельні світи
які не перетинаються.
Лиш десь в душі залишається
відчуття твого значення в майбутньому...
Це все інтуіція - компас душі
не простий інструмент виміру
для заплутаних доріг,
загублених світів,
і ще не прокладених орбіт
де зможуть перетнутися навіть паралелі
у сферах що нині за межею досяжного...
Певно це воно,те шосте чуття
як маловідома здатність душі
(на відміну від обчислювальної машини)
вираховувати природу дива... 

 ВІДКРИТТЯ ЖІНКИ Ти наближаєшся до неї як до принадливої планети,
на якій хочеш опинитися,
і захопленим мандрівником відкриваєш красу її континентів...
Ти входиш в неї завойовником,
а виявляєшся закоханим полоненим...
Стаєш більше ніж другом, - тим найпосвяченішим
перед яким відчиняються всі двері відчуттів
в найглибші в найприхованіші задоволення тіл...
І граєшся з нею фестивальною феєрією
перетворивши помешкання на місто кохання...
Відбуваєшся визнаним майстром скульптур -
які безліччю поз прикрашають алеї вашого райського саду.
В якому ви зриваєте як квіти - поцілунки.
Де дано -
Смакувати як плоди земні насолоди плотські...
Розпалювати вогнища пристрасті, освітлюючи ними ніч...
Вибухати захоплюючими дух феєрверками...
І прокидатися сонячними тілами оголених ранків...
Розходитися стрілками годинника.
Та на відстані кілометрів -
шепотіти в телефонну трубку - люблю,
як пароль, мов молитву, яка відкриває рай для двох...

 

 

 ЛЮДИНА

Фройд шукав не там,
бо як би не вдивлятись в викривлені дзеркала сновидінь,
справжньої людини всеодно не побачиш.

Лише свідомість, що зложена з безлічі ідей
висловлених мовою, є - галактикою
де люди запалюють своє сонячне добро,
та оселяються на планетах любові,
й відкривають гармонійні орбіти свого космосу думок
для процвітання, і щастя, як найвищого задоволення
матеріями життя !

Жити на Землі
втіленим в матерії чуттєвих задоволень,
і старатись віднайти на ній
свій маленький рай -
доброгармонійний з природою , суспільством,,
і державою ( котра не повинна бути диктатором
по-відношенню до людської особистості,
а має стати другом...)

Використати Земну сходинку -
для освіти душі,
збагачення її досвідом матерії,
і ідеями свідомості...

В Душі - мапа у Всесвіт, міст до раю, план ідеалу...

Бути поетом - це як архітектором взаємодії
задля всещастя Всесвіту,
збагачення себе його всескарбами.
І поділитися з ним світу свого дарами...

 

 

* * *

Майстрові слова невизнання не страшне наче пустеля,
бо посеред людської пустоти
слова лиш справжні спраглим за джерела
і дереву з ідеї прорости.
В безоднях, в безнадіях, там де мрії ----
знецінились мов висохлі моря,
лиш той не пропаде, в кого в душі -- ріки поезії,
і береги добра.
Як сотворити із нічого щось живе --
заклав Творець у дивний дар поета.

З самоосмислення першооснови небуття
з'явилося, заколосилося усе.

Так літератора перо --
випише гори, і поля, і зорі...

Матеріальні сяйва міст мов міражі,
без світла мудрих слів погаснуть неживі.

А у пустелях розцвітуть сади --
невиданих літературних див.



***

Це незнане мистецтво - розкладати ідеї на атоми,
і створювати з них власні світи,
що сяють невидимими для інших бажаннями як зорями,
і неймовірною дійсністю, мов планетами
обертаються подіями по-несподіваних орбітах...
Але, вони погано лягають на папір,
а творці , зазвичай , вмирають невідомими,
бо їхня творчість не піар,
і неочікуваний гість в посадових кабінетах.
І даремно ми складаємо плани,
і виписуємо їх як власні закони,
бо в нас ніколи не вистачає грошей
на їхню реалізацію,
в людській цивілізації,
що скотилася до побутових речей.
І коли мої вірші впираються в глухий кут,
а мої світи в обставини закуті,
я відкриваю її,
і входжу до неї -
як в найзагадковішу кімнату свідомості,
бо це єдиний вихід -
оволодіти ремеслом долі,
ставши майстром теорії випадковості,
щоби перших зустрічних
привітати як колег величних,
і звичайні кавярні ( не в жарт )
перетворити на справжній арт.
Я митець в випадковому часі,
як ловець шансу гармонії в хаосі,
де непередбачуваними помічниками є лише сновидіння,
які відкривають коди події дня...
Це зовсім непросто
зазирнути на кухню першооснови буття,
і збагнути її, незрозумілу вченими, ланку поступу,
що є випадковим вибухом успіху життя.
Можна вдало користуватися формулами випадкового -
якщо поєднати еволюцію метафізики Бога
із філософією розвитку
розквіту
людського,
і прилюдії світу Земного -
зробити ідейними скарбами для Всесвіту.




УКРАЇНА

Україна -- це я, це мова моєї душі,

що вибудована зі Всесвіту слів сущих,

і подарована мені моїми предками,

моїм народом,

це багатомільйонний простір людського розуміння

і спілкування.

Я поважаю всі нації, всі мови, та діалекти

як сузір'я, галактики, інші планети,

і співчуваю тим, хто забув мову свою,

якщо навіть надбав сто інших,

бо він все одно втратив багато себе, своєї душі.

Розбудую свій світ зі словоскарбів

і підіймусь зі своєю мовою до ідеалів всіх світів Земних і Небесних,

і хай перекладають її цінності на весь мовний Всесвіт.





Микола Істин  --  поет, есеїст, живе і працює в Івано-Франківську.Вірші, есеї, та статті, на тему розвитку літератури, публікував в різноманітних інтернет-виданнях, та в друкованій літературній періодиці.Ініціатор створення літературного об'єднання «Планета Наступного
Слова», і організатор різних заходів цього літоб"єднання в
Івано-Франківську (2011-2013 р.).
Автор самвидавчих книг, зокрема : «Космос душі» ( в різних
форматах і перевиданнях 2004-2011 років), «Поет Планети Наступного
Слова» (2012 р.), «Літературне відкриття» (2013 р.),«Поезія некстмодернізму» (2014 р.).Засновник нового напрямку в українській літературі - некстмодернізму.
Твори поета відзначено на Івано-Франківському поетичному конкурсі
«Обережно, щойно пофарбовано» (2002 р.).
Лауреат літературної премії «Знаковий поет » (2014 р.).

 

Микола ІСТИН