Життя

Життя... Що є вагоме в нім?

Кохання й дружба, кар"єра і сім"я...

Що ж головне для нас на світі цім?

Ось відповідь: звичайно, ти і я!

Життя прожить - не поле перейти,

Полоть бур"ян у полі доведеться...

Але якщо буть разом: я і ти,-

Робить роботи менше нам прийдеться!

Не вибачай...

Не вибачай...

Боюся вибачень, стою я на краю...

Не вибачай...

Ти не розпалюй біль тієї рани...

Не вибачай...

Не вибачай того, що я тебе люблю...

Не вибачай...

Боюся, вибачати все ще рано...

Не вибачай...

Люблю тебе я так, як і тоді...

Не вибачай...

Моєї зради й каяття...

Не вибачай...

Боюсь признатись в цім я сам собі...

Не вибачай...

Як жаль, назад немає вороття...

Не вибачай...

Не вибачай мені того, що вже було...

Не вибачай...

Не вибачай того, що мало бути...

Не вибачай...

Не вибачай того, що щастя утекло...

Не вибачай...

Не вибачай того, що не забути...

Я буду тебе завжди чекати...

Я буду тебе завжди чекати,

Адже вічність-не термін, не срок.

Часу, на щастя, не відірвати

Від життя самотнього шматок....

Поволі зникають безсмертя дні,

Обличчя-схоже більш на "хлам".

Якщо можеш-збережи. А якщо ні?...

Те все, що колись належало нам.

"Відкрий мене"

Відкрий мене-пізнаєш суть,

Я покажу тобі оту дорогу,

Де є кохання; горю там не буть,

Де ми йдемо з тобою "в ногу"...

Де захід сонця є і чарівний світанок,

Де грім гримить так гарно в небі,

Де в тихій тиші кожен новий ранок

Ти шепчеш казку. Більше і не треба!

Відкрий мене-пізнаєш суть

Під маскою є місце для красивого,

Людина є, усе, як має буть!

Доступне це-лиш духом сильному!