БАЙКА ПРО МИРНОГО ЦАРЯ

В одному лісі дикі демократи

Обрали доброго і тихого царя,

Сердешного і мирного, як брата,

Чемніш від травоїдного звіряти.

І кожен звір до Лісового Тата

Спішив прибути звіддаля,

Щоб підійти і збоку стати,

Щось запитати, щось сказати…

Вже день минув, а їх багато-

Від Лева аж до сірого щура-

Усі ідуть, бо хочуть знати

Як правити візьметься Тато.

Коли ж усі зібрались демократи,

І стали славити царя,

Не підійти, ні близко стати-

Усюди мавпи хитрі, волохаті.

Обсіло кодло те хвостате

Царя , а решта звіддаля

Прохала Лісового Тата

Про се і те, багато і багато…

Все галасує- і вухате, і хвостате…

Вже відповідь почути їм пора,

Та мавпи не дають сказати Тату

І роблять із царя вар’ята.

Обсіли геть царя, як брата

Як доброго нанашка дітвора

І збокували дикі демократи ,

Стоять, бо черги не діждати.

Не може братія картата

Свобод діждатися і прав,

Обіцяних обіцянок багато…

Жаль- не добратися до Тата.

Котрі хитріші, стали малюватись

Під мавп, що ближче до двора,

І мовою, як мавпи розмовляти

Щоб до царя якось діпхатись.

Тепер у лісі дикі демократи,

Щоб мати доброго і тихого царя,

Навчились мавпами стрибати

І навіть мову їхню мавпувати.

Хто не хотів робитися вар’ятом,

Той збоку огризався і бурчав,

Волів царя інакше обирати…

Мораль така - не май царя за брата.

Цареві теж не варто бути Татом,

Прогнати мавп і просто стати,

Не бавлячись у диких демократів.