* * *
В Житомирській області новим брендом може стати ягідництво
* * *
Рамос тренеру Севильи: «Да здравствуют мужики с яйцами»
* * *
1917 року народився Ніколас Орешко —найстаріший живий кавалер Медалі Пошани(США) у 2011-2013 р, українець
* * *
Завод ім.Малишева спростував інформац.про розірвання контракту з Таїландом і готує передачу чергової партії«Оплотів»
* * *
знаєте тих дур, які ревнують хлопця до всього, шо рухається і нє? то я))))) якби могла, ревнувала б і до себе
* * *
Не бажаєш оглухнути - вдавай із себе глухого. © Кен Кізі. "Над зозулиним гніздів’ям"

Накорчевській Оксані

15:40 02.04.2009

Накорчевській Оксані

МРІЙНИКИ ЗНИКАЮТЬ САМОГУБЦЯМ

(DIXIELAND BEND)

***

ні не про те я – ну а ти про що

про листя – так воно зелене

про дощ – безчельник цюкає в кватирку

а може я оце про день

про сонце що в тумані нишком

вливає в нутрощі абсент

й сигари смалить непомірно

ти кажеш – це нестерпний біль

отак стояти – німувати

на кухні борщ і медовик

вечеря потім чаювання

ти щось сказала – не дочув

а на добраніч – ось валіза

це не твоя – ну так моя

нічого потім у неділю

ні не про те я – ну а ти про що

2004р.

***

він хотів би намалювати розлуку

подихом блюзу на варцабі

змайструвати пухнасті крила

із пір’я молодого бройлера

він хотів би поцупити голос у Сінатри

щоби лебедіти для неї під чернігівську гітару

потому зліпити блазнюватого чоловічка

із глини і крові

щоб повісити диво-цяцьку

на ключі від її нового

німецького авта

2003р.

***

я сиджу у парку

один завжди як і тепер

а десь там співає рок-гурт

хвилі спітнілих людей

я піду по знайомій вулиці до дому

вона порожня й німа

бо десь там залишився концерт

бо десь там загубилась юрба

2002р.

***

люби мене таким

з волоссям скуйовдженим

в брудному і старому халаті

з пляшкою портвейну в руці

люби мене таким

коли ніч за розмовою

і кава не встигає варитися

а попільничка керамічна

замала для недопалків

люби мене таким

невинний дотик до гомілки

пропадаю над тілом твоїм

і цілункам нема рахунку

а пестощі зливаються з божевіллям

люби мене таким

нахиляюся до вушка твого

Я КОХАЮ ТЕБЕ

люби мене таким

2004р.

Сумна жінка

тобі сумно

висмоктуєш мозок у рота

крізь горло

до шлунка

кістяком з манікюром

диригуєш подихом

засинаєш на ліжках

матрацах

канапах

диванах

підлогах

у ваннах

й стіна так буває не раз

чужа та обдерта

кігтями мідними

ліжком стає

для спітнілої

тонкої

плоті забутої

сумуєш

секундами недовгого спокою

моя бідолашна

побита вампірами з дзеркальними іклами

жартунами із подихом сечі ванільної

імпотентами з брудом смердючим під нігтями

і собою – тим сумом

що зранку вслизає

в сітківку фрегідную

залазиш в обійми

затаївши у п’ятах стомлену душу

приймаєш збудження звіряче

сумно

і потім знов сумно

теплом тим дешевим

миттєвим

і голим

тобі сумно

і знову обійми

прозорі

непевні

жорсткі чоловічі

лесбійські

дитячі

з легким мазохізмом

чужі та холодні

проходять тобою

проходять і йдуть

ти плачеш

до сміху приємні мені

твої сльози

відштовхує

рух механічний

що з юності завчений

ти тягнеш

знов руки

до кого

до мене

а сум

немовля

непорочне

калічне

пульсує в сто ват

на кінчиках пальців

сльози

ті штучні

погляд

в друзях

з пляшкою вермуту

ноги

в синцях

що зникати розучилися

груди

байдужі

силіконом затиснуті

душа

відпливла

круїзом по всесвіту

а далі – нічого

на дверях

написано

ти знов

дні крізь рік

для гостей

прикриваєш непевності

і знаю лиш я

ніхто тільки я

моя бідолашна

лиш я теє знаю

що сумно тобі

2004р.

Незаймана – зґвалтована – мертва

ноги з краплинами

ранішньої вільги

з відбитком сонячного зайчика

оголений живіт

крик німотного серця

під спогадом дотиків пазурів на грудях

під загубленою тінню велета

шепіт неугавної поточини

пісня зледачілого цвіркуна

заплетена у волосся

незворушна на живій ліжниці

застигши у неспинній тиші

з гарячими краплинами крові

на принаді таємній

2005р.

Випадок в метро

ангел потрапив в метро

як усі через двері пробився

виклав пів гривні за синій жетон

на ескалаторі мовчки спустився

НЕ ПРИТУЛЯТИСЯ

на склі брудному написано

та давка страшна

обличчя скривилися

пульсують й зливаються

вогники-лінія

вгавають крізь світло

бажання скривджені

юнак із пушком

ледь помітним під ніздрями

незграбно троянда

в долоні затиснута

крізь думки

мелькотить

„Секс на пляжі” – коктейль

жінка забута цілунками

втиснута в місце з замінника

прокралась в історію фентезі

з принцом

принцесою

й ельфами

їде крилатий на Золотоустівську

німб невмисно згубив там

коли на секунду знетямився

дотик відчувши

вона акторка-аматорка

її покинув коханець невпевнений

вона сиділа і знишка плакала

засмаглі коліна затиснула

нафарбований погляд розмазала

чоловік із серцем недугою стомленим

з шарфом червоним

на шиї намотаним

серед тіл незнайомих

таємно вгрівається

ненароком долоні

холодні стискаючі

а йому там за склом

шаленство промовляє щось диявольське

химери мазюкає диковинні

із плоті в єдине злитої

надів він пальто кашемірове звечора

недолік від себе сховав

недоречний той

а потім

металевий голос сказав

„Дорогожицька”

і двері зникнули

щоб знову притиснутись

з’їдаючи ще одну

порцію кислого

поїзд все різав

повітря із сирістю

хлопчина кричав щось

про зламану істину

пакунок розламував

дуже вже з швидкістю

замовк і був стоп

одразу за вибухом

писали газети

журнали

плакати

яке то страхіття

світом пройнялось

виносили довго

тіні розчавлені

одну лиш забули

в пальто кашеміровім

туди вже по тому

прийшов хтось без імені

схилився й без рими

та такту сказав

АНГЕЛИ НЕ ВМИРАЮТЬ ВОНИ ПРОСТО ЗАКРИВАЮТЬ ОЧІ І ПЕРЕСТАЮТЬ ІСНУВАТИ

той хтось лиш на хвильку

під землю занурився

бо там на горі

акторка-аматорка

його вже мабуть

таки зачекалася

з прощенням

і поглядом

в синє фарбованим

2004р.

Пес-гурман

(байка)

песик Вухань

забіяка завзятий

курчатко спіймав

на подвір’ї господи

у будку забрав

в куточку поклав

попестив рукою

та й ноги зв’язав

заліз до комори

і там вже набрав

жменьку солі

трохи перцю

бульби двійко

сто грам гречки

й на зашкварку

цибулину

в казанець усе поклав

дрів дубових нарубав

та й роздмухав ладну ватру

піт змахнув

узяв курчатко

на ослінчика присів

і пустив мале створіння

перед днем його останнім

поклюватися в землі

а воно чи зовсім юне

ну а може благувате

як взялося танцювати

ще й пищати ладно в такт

пес й собі почав мугикать

й про поважність геть забувши

пляску дивну розпочав

ледь курча не розтоптав

і таке ж бо почалося

диво дивом узялося

пес курча до себе тулить

щось мугикає жартує

хвіст мохнатий підіймає

крутить колесом стрибає

справжній тобі акробат

так чудилось з пів години

ну а потім в казанці

вже запінився укріп

пес курчаті в очі глянув

цмокнув в дзьоба обійняв

зітхнув тяжко відвернувся

щось промовив небесам

й перегриз малому горло

общипав в казан поклав

і заплакав

довго плакав

їв теж плакав

шморгав носом

й ледь помітно

масні губи витирав

як бажаєте мораль

не скупий я ось вона

пес це пес

а до курчати

не знайдете ви приправи

що доладніша від сліз

2004р.

***

потяг „Київ – Москва” – експрес

накрохмалені вагони – драйв джанків

провідниця із засмаглими литками

дармове „Оболонське” – так на щастя

цигарка французька

тісний тамбур на двох

спідниця з червоними квітами на чорному

навіщо тобі так до біса

тих цяцьок на зап’ясті

швидкість сховала торішнє життя

за тінню старого

без струн контрабасу

зупинка на годину

крамарі й проститутки

пломбір в подарунок

і небо що в силі

на обід згризти Землю

ти посміхалась – Ярина

згадати те все

не вистачить фальші

ти сказала – так кумедно

проходив крізь тебе

схвильований натовп

проходив – забрав

потяг „Київ – Москва” – експрес

2004р.

***

коли гниє твоя ротова порожнина

потрібно думати про вічність

старих знайомих – старожилів кнайп

жінок з якими – завжди за щось

новий день – нове ніщо

коли зимою тепло й нудно

і лише дерева по святковому у стилі ню

а восени чорний сніг і мінус десять

це я вам скажу – НЕНОРМАЛЬНО

який голос ти хотів би

впізнати вночі по телефону

якою музикою відчувати

під час народження своєї дитини

які згляди всотувати у крематорії

скільки пива випити у понеділок

як не втопитися влітку на морі

скільки ґанджі заготувати на зиму

і перед ким тримати сповід

прислухайся до духів рок-н-ролу метрополітену

вони пробухали своє світло

спитай про цю хтиву сакральність у волоцюг

вони про це дещо знають

моя обрада – залізь на плоть якогось мосту

пропусти пляшку ячмінного напою

дочекайся коли солод підійде до краю

і додай себе у вічність жовтою цівкою

а потім волай щоб тріснули легені

„це життя прекрасне – все інше зайве”

2005р.

Переклад з Джона Ленона

***

Я пам’ятаю час,

Коли мене ненавиділи усі, кого я любив,

Тому, що я ненавидів їх,

Ну і що з того, ну і нехай,

Якого біса...

Я пам’ятаю час,

Коли я пішки ходив під стіл

І тільки лайно здавалося брудним,

Інше

Було чистим і прекрасним.

Я неможу згадувати аніщо

Без суму.

Так глибоко

Вона в мене прокралася.

Так глибоко, що її сльози

Перетворюють мене на глядача

Власної безглуздості.

Так я патякаю цілісенький день

Ей, еге-гей, – ні, ні, ні.

2005р.

***

з повагою до твого серця

твого волосся

твоїх очей і подиху

твого запаху

я майструю ілюзію

з бажанням твого тіла

твоєї душі

твоїх рухів

твоїх таємних місць

я майструю ніч

з протягом зачинених дверей

твоїх сліз

твоїх образ

твоїх останніх сил

я майструю спогад

2005р.

Підвальний блюз

коли мені нудно

на похороні вчорашнього дня

серед ковдашів привокзальних закапелків

і хочеться придушити кота – тобто заснути

тоді я думаю про тебе

коли згортаю в рурку граматичні помилки

і кажу що то клятий поступ

а потім знайшовши старий ровер

шіковно мчу на Дніпро – пошпурити свої тельбухи

тоді я думаю про тебе

коли набридає гарувати а потім фулювати

щоб на обід зґелемзати фалатчик плоті

а на вашарі Київських фраїрок

не знайдеш жінчовку задарма

тоді я думаю про тебе

коли лапайдухи скручують руки

а потім лікують п’ястуками

згасає останній дзиґар

коли моєю кров’ю базґрають графіті

тоді я думаю про тебе

коли Богуміл Грабал гриз вугілля

я майстрував атомну квітку на Парнасі

а на Трухановому повітрулі беруться на шмарклі

вони мали зі мною фройду

тоді я думаю про тебе

коли прищавий мажор запрошує кобіту на каву

а в тебе така моцна фризура

і ти петраєш пашталакати

та віпштику притрафило більше – то ґеца

тоді я думаю про тебе

запрошую цуравого кота швендяти смітниками

у нього замість вус радари

закінчився шнапс – шпацирок зіпсований

а у вухах той Том Вейтс

тоді я думаю про тебе

я випив до краплі цебра зі спогадами

кепсько – на кватирці ховається фертик

до Зімбабве відлетів останній устрок волосся

тут скоро зима – там знімають зі стелі тропічні банани

2006р.

***

те вікно

де розплавлене місто повільно сповзає

за червоними шторами птах

танцює у пломені ліхтарів

вона крамарює побутовою хімією

він слюсар рухомого складу тролейбусів

її коханці прослизають крізь двері – завжди відчинені

він до ранку обм’яклий – не спить

той балкон

за декілька змахів крил

за кілька кроків невпевненості

і сонних екстазів скла

пролітав – різав ніч – Прометей

у затертій в’єтнамській шкірянці

крила-фіранки – то так подарунок

на бруківці – для газет перша шпальта

2007р.

***

я розтертий наче пляма

від розлитого майонезу

по елітній долівці

на художній тусовці

я розтертий до насмішки

твоїм тілом тропічним

на мольберті під оркестро

холодною кирвавицею подиху

притискаюсь до вигина жаготи

забуте

стерте

мертве

2003р.

***

моя маленька

загубилися в моїх сновидах твої очі

пусті холодні сиротливі – ночі

моя маленька

ніжна й масна

пестливо-сиротлива думка – рідна

моя маленька

хтось – та не я

не знатимеш – забудеш

моя маленька – не моя

2002р.

***

заберіть свою любов

на папері тексти без двокрапки

очі виїдає вихлоп-мла

за вікном будують храм для тих хто кращий

заберіть свою любов

жовта пляма закохалась в простирадло

рідина пролита в дрімоті

нагадає марення – мабуть вчорашнє

заберіть свою любов

під пахвою розвертаючись затисніть слід

і чому пісні ті всі про смуту

у танку без пари в забутті

заберіть свою любов

вже пізно

2004р.