Інформаційне колесо крутиться постійно, і там у тому інформаційному колесі є усе, що тобі ув акурат тепері необхідне.

Коли ти у сум’ятті і розумах про природу дивних – а дивовижних -- стосунків – яким кладеш край – але які так чи инакше продовжаться, бо неможливо бути ув одній літературі і не перетинатися – тобі приходить роман Германа Гессе з 1929 року у чудовому перекладі Ірини Фрідріх, жінки, яка першою сказала, що ти живий.

Роман називається НАРЦИС І ҐОЛЬДМУНД. Я би на місці перекладачки переклав би ЗЛАТОУСТ.

Се і є суть роману – НАРЦИС і ЗЛАТОУСТ.

Два хлопчики на початку роману – у монастирі. Один білявий, другий чорнявий. Один ще дітвак. Инший уже учитель.

Нарцис мріє про хлопців, Златоуст – про жінок.

Нарцис не має мами. Златоуст пам’ятає але боїться сего спомину, дивиться на неї очима ображеного тата. Зрештою Нарцис прокидає у ньому смак до жінки – і жінка стає для нього світом, світлом, раєм, насолодою, смертю.

Златоуст мандрує, казановствує, переходить через мистецтво, переходить через чуму, повертається до монастиря, знову тікає – але неудало – повертається знову – померти.

Фінал роману показовий. Златоуст каже Нарцису – а як ти помреш, як у тебе мами нема?

Нарцис одмовився од сексу заради служіння, але Златоуст – любов його життя – зреалізував його бажання – з жінками – сповна.

Ся любов двох хлопчиків, а потім і мужів – духовна сув’язь порозуміння і одповідальности одне за одного.

Златосут пам’ятає свою любов, творячи першу скульптуру – Нарциса.

Нарцис пам’ятає свою любов і запомагає Златоустові у його найтяжчі дні.

Господь творить сю сув’язь.

Гарні образи: з квіткою у роті, у літеплих сутінках, розгнівані руки, молитовний дзвін, тихий дощ,   

Чудові сентенції: служити иншим, керуючи ними, кохання не знає ніякого сорому, там, де закінчуються образи, починається філософія,

Чудові дефініції: смиренність служіння, одважитися на небезпеку, спроба глибокої розмови, спробувати маленького безглуздя, доль і приречень,   страх лісу, тихий страх, дивний біль, глибинні спогади, унутрішня музика,

Чудернацькі слова: присадок, скороздрий, узлинялий,

Портрети головних героїв:

Нарцис: я не прагну обов’язків, але вони будуть покладені на мене, він одчував у ньому свою протилежність і своє доповнення,

Златоуст: мрійник, що бачить видіння, одчував у серці розгубленість а сум’яття, а тут, коли він любив, читав з особливою ясністю, усе у ньому було сповнене напруженої готовности, він одчував, як розігрівається під ним кінь і як хвилюється його уласна кров, ти прекрасний працівник, коли сам сього хочеш, він більше не був вільним, він більше не був молодим.

Філософія роману у зударі двох сильних особистостей, що належать ріжним стихіям, але вони рівнозначні між собою за силою потенціалу а призначення: не зважаючи на глибоку ріжницю у характерах, обидва багато чого научилися один ув одного, мені не вистачає у тобі тебе самого, схоже на розмову, яку можна назвати утручанням у чужу душу, Нарцис нічого не дав йому, щоб той не повернув сторицею,  

Любити – значить одпустити, аби знову прийняти у свої гарячі обійми: се було як прощання і дійсно було передчуттям прощання, не поцілував його а тільки погладив його руки, уважно вислухав закоханого, який ще пахнув жінкою, навіть сей смуток був любов’ю, якщо я попри  усе знаю, що таке любов, то се заудяки тобі.

До перекладачки а редактури є одна претензія – забагато авторських глухот у вигляді хуїв:жаХУ Йому, дуХУ І ВОЛІ, дуХУ Й РОЗУМУ ДРУГА, дуХУ Й МАТЕРІЇ. При перевиданні роману се можна легко виправити.

А так роман потужний, вартісний, пожитечний.

Сподіваюся, Малий його прочитає.

Колись.

А мо і тепер.