Ми мовили про сего поета у рецензії на ЛІТФОРУМІ:

http://litforum.com.ua/index.php?r=18&a=8383

Він нас не підвів, сей Микола Антощак. Його ДЗВІНИЦЯ В УЩЕЛИНІ – високохудожня, зрима, виважена а потужно продовжує КИЇВСЬКУ ШКОЛУ ПОЕЗІЇ.

Не диво, що передмовою до неї --  згусток потужної енергії Миколи Воробйова. На її тлі післямови Коца а Лая виглядають анахронізмом. Та і далеко їм до талантів Воробйова а Антощака.

Кляцик про сучацника:

Се дерево – без верху, зміст без форми, бо він і є формою.

Потік свідомости із прискоренням у  вузькому місці струмка, де течія бурунить. А потім передих у вигляді пташки.

ДЗВІНИЦЯ В УЩЕЛИНІ – се книга про чорну сокиру а білу стрілу, які то си топля, то виринають, бо за горою – долина, а за долиною – гора.

Я не знаю, я угадую.

Рушайте з Богом.

Микола Воробйов.

ШЕДЕВРИ:

ТАТО У ПІДРУЧНИКАХ

ПОЛЯ

НЕ ПІДХОДЯТЬ

ОНУКИ А ВИПАДКОВІ ДІТИ

ХХ СТОРІЧЧЯ БЕРТОЛУЧЧІ

НАЙКРАЩИЙ

ОДНЕ НА УСІХ

ПОГЛЯД УГОРУ

ТРИВКІСТЬ-2

ОДПОВІДЬ МАТЕРІ

КОЛИ НЕСЕШ КВІТКУ НАД СОБОЮ

ВИПАДКОВО

ЧОРНИЙ ВИНОГРАД

Я БАЧИВ ГУСЕНЯ

ЩЕ РАЗ ПРО 300 ТИСЯЧ

МИКОЛАЄВА ГОЛОВА

ТИСЯЧА СТЕПОВИХ РОКІВ

ДОВГА ЯБЛУЧНА ШКІРКА

ТАМ ДЕ ДЕРЕВ НЕМА

ТА ЯКУ Я УЧУ УКРАЇНСЬКОЇ

ДІВЧИНКА НА ШАФІ

СТАРА СИЛА

ІСУС У ПОЛІ

ЗЕМЛЯ

ЧОВНЯРЕВЕ ІМ’Я

СВЯТИЙ ШАРБЕЛЬ

КРУЖАЛЬЦЯ

ОДНА У СЕЛІ

НЕЛЕТЮЧИЙ ПТАХ

СВІТИЛА

ПРАВДА ПРО НОЖІ

ГОНЧАРНЯ

СУТІНКИ СІЯЧА

МОЛИТВА ПРОТИ МОРУ

ТРЕТЯ ДИТИНА

ДРУГА ДИТИНА

ПЕРША ЛИТИНА

ПАВОДОК

А ЩО НАОСТАНОК? ДВА МОРЯ ЗА РОГОМ

ПАЛЬТО

ЯК ЖЕ СЕ

СОНЯШНИК ЖЕ ПЕРЕМІГ ЗМІЯ

КАЗКА ПРО ПОЛИВАННЯ

СОТВОРЕННЯ БДЖІЛ

ЩО ТАКЕ ВІРА?

НИТОЧКИ ЗІ СВЕТРА

НА СХІДНІЙ СТОРОНІ

ЛИКИ БІЗОНІВ

ЩО ТАКЕ ЗАСЛУЖЕНА РАДІСТЬ?

НЕБЕСНІ КУРГАНИ

Так чимало – спитає доучіпний читач?

Так.

Маєме великого поета зі своїм характером, голосом, талантом од Бога, розумінням себе а світу у кожному з нас.

Відки сей голос?

Київська школа: ГИМЕРА  Василя Рубана, Воробйов, а ще – КНЯЗЬ РОСИ Тараса Мельниячука.

Чи є недоліки?

Є. Кілька авторських глухот і незначна кількість малоцікавих поез.

Попередня рецензія мала красномовну назву  У ПЕРЕДСМАКУ БОЖОГО САДУ.

Минув час – і Микола Антощак завів нас до того Божого саду і дозволив смакувати словом своїм високохудожнім а влемудрим.

Чудова графіка Анастасії Сторко.

Браво, Миколо.