Роман швайцарського письмака Жоеля Діккера ЗАГАДКА НОМЕРА 622 – про Швайцарію, банки, швайцарців.

Штивний переклад Леоніда Кононовича.

Видала ВСЛ Мар’яни Савки.

Редакчиня – неповторна Вікторія Стах.

Чимало авторської глухоти: успіХУ Й ПРОСЛАВИВСЯ, шляХУ І ПОКОТИВ

Аж через край – московитських трибів-знаків. Роман видано українською 2021 року – пора було би уже тоді  опритямитися.

Та менше з тим.

Штивнощі од Кононовича: покроплений парфумами, дати на здогад клієнтам, вершки вершків, кім’ях, маленький перепочинок покріпить його, збували час, хутенько щез, мов імла на воді, у неї такий ублогий ґлузд, сказала щось на одмах, клямка запала, пахло теплим літом, наперестріч юрмі, маламурив,

Премудрощі од Діккера: немає нічого кращого, щоби почуватися не таким самотнім, як знайти когось іще самотнішого, смуток не визнає правил, чоловік-жмикрут—се найсогірше, що може бути, після смерти одпочинете, присрасть не визнає упокорености, сей вечір був чудовмй, тому, же його не було, прикрий присмак поразки,

Трохи літературної кухні: роман бере початок передовсім із бажання – з бажання писати. Се бажання, яке захоплює вас цілком, і ніщо не може його зупинити, воно одвертає вас од усього. Отсю постійну тягу до писання я називаю письменницькою хворобою. У вас може бути найліпша романна інтриґа, та не маючи тяги до писання, ви нічого не утнете, тоді утручається письменник, щоби покликати до життя роман, він трохи розсуває межі раціонального, одволікається од дійсности і робить ставку там, де її нема,  се та смотність, що супроводжує мене повсюди а змушує писати.

Сюжетів у сему романі три: банк, готель, Бернар.

Хоча, якщо мислити ширше, то кожен значний герой чи героїня роману – сам чи сама собі сюжет.

Якщо у в американському романі Діккера одна латентна гомосексуальна лінія – то тут одразу дві: автор-Бернар, Роз-Левович.

Діккер: я думав, що сам-один перебуваю ув обіймах блакитної ночи, з того споглядання мене раптом вирвав чийся голос, мені захотілося продовжити сю мить, і я запропонував їй цигарку, видихнувши першу хмарку диму, ґеніяльний, допитливий, веселий і соняшний: саме той наставник, про якого я завше мріяв,  мене гнітила спека,  

Лев Левович – бездоганність його аж дратувала, клієжнти у нього заробляли гроші навіть тоді, коли падали біржі,

Макер: побути на самоті і трохи розпружитися, завдання п’янили його,  промкнутись у її зміст, переповнений певністю,

Соль Левович: просторий монолог про сміх. Проте се не стосується сміху инших над тобою.

Можна чимало мовити про сей роман, цитувати, розмислювати.

Пусте.

Беріть а читайте.

Читайте і насолоджуйтеся смаком доброї, мудрої, штивної, життєствердної художньої прози.