З мене сміються порядні а поважні люде – ти що, Кокотюху читаєш?

Далебі, так.

Одно, що кокотюхолюбом є один ірпінський нумізмат, а друге – цікаво ж, що сам захланний хайпожер Малковічь іздал Какатюху.

Гаразд.

ТАЄМНИЦЯ КОЗАЦЬКОГО СКАРБУ автор Андрій Кокотюха, же – на хвилиночку – є лавреятом премії імени Лесі Українки і претендує од України – УВАГА – на премію Андерсена – означив як пригодницький детектив.

Ілюстрації карикатуриста Анатолія Василенка – автора завше тупих і завше однакових  довгоносиків.

Герої картонні і малоцікаві – і у мові, і у характерах, і бозна ще у чому.

Дівчинка, приручений струсь, мудрий дід, бандюк з пістолетом, суржиковий вуйко, добро-хоробра міліція, банда місцевих бахурів на чолі з тупим онуком мудрого діда .

Сюжету майже нема. Детективу теж.

Двоє міщуків приїжджають у село.

Бабця їм на сніданок готує… вареники.

Дівчинці вони дарують… квіти. У селі?

Таке.

Кокотюха вивів новий вид гризунів – комарів.

Чимало авторської глухоти: якБИ БИЛИСЯ, ТЕ, ЩО, ДНЯ НА, І БУде, чиЇ Будете.

Москомисляцтво автора:

заплутати вуличками – заплутАть

злобні індики – злобниє

сильні ноги робили – дєлать ноґі

не ясно – нє ясно

подлянка

включно

прийнято курити – прінято куріть

приймуть викуп – прімут викуп

припустив – допустіл

ті ж самі – тє же самиє

нап’ялив – напяліл

прийнято казати – прінято ґоворіть

не скажи – нє скажі

і вам не хворіти – і вам ні хварать

чиї будете – ви чьіхь будєтє

про цю саму – про ету самую

розстроївся – расстроілся

незрідка – ізрєдка

у такому дусі – в таком духє.

Літери ґ ні для Какатюхи, ні для Малковіча не існує.

Примурки – се якайся дивовезна мова, що воно таке – не відаю.

Школа котра – треба школа, яка бо се неістота. Так само і двері, котрі…

Відмовлявся далі з ними гуртуватися – неточно ужите гарне українське слово.

Кокотюха не тямить, же бите каміння – се щебінь.

Кілька гарних мовних знахідок – умегелив, серце йому у п’яти упало і там і захололо.

На Льоньку у містечку люди хрестяться – стверджує автор. Чого б то? А вони од його одхрещуються.

Відповіли майже хором – яким же хором, коли їх тілько двоє – дуетом альбо воднораз.

У кожного поважного чоловіка була така печатка – ролю печатки одігравав перстень.

Висновок: малопоживно, малоцікаво, ходульно, картонно, москвомислячо.

Иншими словами – чудова українська макулатура.