Двомовне видання доробку німецького письменника Райнера Кунце має на меті познайомити українського читача з поезіями, вибраними зі збірок різних років - від найбільш ранніх текстів 50-х років до останніх уведених тут у 2007-му - та дати нагоду познайомитися з несправедливо нерепрезентованим у нас, проте вельми популярним у Європі літератором. Зважаючи на це, зупинюсь у першу чергу на оцінці якості видання.

Переклади добрі, і хоч головна сила кунцівської лірики не в її мелодиці, є досить вдалі спроби відтворити звучання ориґіналю (поріняти напр. schließen, schlüsselbein з укр. ключицею - зірницею). Найбільше здивувала післямова до книжки: вона містить розгорнуту біографію німецького письменника, віхи його життя, такі як вступ до СЄПН, навчання в Лейпцизькому університеті, санкціоновані та несанкціоновані з владою видання, перебування в Чехословаччині і таке ин. Виникає питання - чи слушною думкою було додавати біографію вже наприкінці книги, якщо вона задеклярована як ознайомча? Подиву дивні й деякі висловлювання з цієї після-передмови: скажімо, її автор не знаходить нічого краще, ніж порівняти Райнера Кунце з Василем Стусом. Даруйте, але ніде в біографії першого я не знайшов згадок про те, як він був репресований, відправлений у заслання, і врешті знищений, як другий, обидва й були дисидентами у своїх країнах. Таке порівняння зовсім недоречне, і виникає питання, чи розуміє автор, хто є Стус, і хто тоді є Кунце.  

Інший цікавий коментар: “Чудові літа -- це прозовий текст Райнера Кунце, який заледве можна було очікувати від лірика”. Безліч поетів намагалися писати прозу. Не в багатьох виходило, але це не змінює недоречності вислову.

Примітки. Чудово, що вони є, вони бо розширюють рамки самих текстів, роблять їх глибшими, заодно допомагаючи орієнтуватися самому читачу, адже багато віршів мають присвяти чи створенні у вигляді послань, проте вони подеколи переплутані місцями. До того ж, навіщось подано уривки з Єсєніна ( Не изменят лик земли напевы,/ Не стряхнут листа...)у не в перекладі, а в ориґіналі, хоча на сусідній сторінці у німецькому тексті подано німецький переклад (Wie du auch singst, die Erde bleibt die alte, du singst kein Blatt vom Zweig).

Що ж до самої лірики, яка найбільше нагадує епіграми, нотатки чи хоку, з часто дуже проникливими образами: “Вони не хочуть твого польоту, вони жадають / пір'я” , “Bce далі рука з хустиною / пташка з одним крилом” , “Церковна вежа шевська голка /для черевиків бога”. Щоправда, переважна більшість текстів написана у дещо медитативному настрої, емоційне навантаження слабке, через що читання інколи ставало схоже на полювання на вдалі образи.

Присутні безліч прямих і непрямих посилань на різні твори мистецтва (У нас/усе має стрижень/Навіть пудель/Хай в ньому й сидить диявол - посилання на Ґете), які подеколи переплітаються з самими тестами, як у вірші “маленька подорожня соната” різні частини лунають то на швидке allegro, то на повільне adagio.