Розвальняк, картавість, бесіда з самим собою, зверхність, понадто самопампух – се він.

Розуміння стратегії, бачення перспективи, незлобливе ставлення до справи --  і се він.

Націоналізм, Бандера, Шухевич, Коновалець, Стецько – і се він.

Червоний яґуар, поле для гольфу – і се він.

Поночі.

Іду з дому кіна од зятів – на зупинці 109 – він.

Далі діалог:

--Як справи?

--Вашими молитвами.

--Я за тебе не молюся. Тим більше, же Усрачов мовив, же ти уже спився.

--Як бачите – ні. А я за вас молюся.

--Був на Ярвалу, 9. Випили з хлопцями.

--Файно.

--Я буду тепер за тебе молитися.

Хлопці – се РоБойки  і Дуче – у міру тупі, у міру хитрі, і без міри захланно самолюбні.

Саме тоді, мабуть, і виникла домовленість видати книжку Михайла Ратушного ОДИН ІЗ PATRES PSTRIAE. Друкував Олександер Рябоконь – друкар моєї збірки поезій УДЕНЬ А УНОЧИ. Світ тісний.

З Михайлом ми познайомилися на Ярвалу, коли він рухав фінансово а орґанізаційно УКРАЇНСЬКУ ПАРТІЮ. Потім задум а спроба одкрити українські клуби по Україні. Перемовини зі СВОБОДОЮ. Якби тоді Тягнибакс пристав на нашу пропозицію і завів до парламенту УКРАЇНСЬКУ ПАРТІЮ СВОБОДА – політичний ландшафт в Україні отримав би постійно діючу україноцентричну структуру. Тягнибакс (реально Пупс) не утямив, же його 10% се протест проти Ющенка-Тимошенко – і вилетів на хуй і назавше. Перемовини у Дніпрі, заснування і закриття Січеславського клубу, перемовини з бандюками у Кропивницькому.

Потім наші дороги розійшлися – Олег Олійник викинув Ратушного з партії, яка по сути була і залишається його політичним бізнесом. Михайла і Український Клуб Австралопітек (най з Богом спочиває у своїй Австралії) викинув з Ярвалу (як колийся Гайдамаха – Славу Стецько після того, як вона підтримала Марчука на презвиборах 1999 року), ми пішли у комірне (Толстоухов, Збітнєв, Харківське шосе, Рух Куйбіди, аж поки нас капітально не прихистив лідер перевізників Костюченко на Коновальця. Щоправда, дорогою з потяга випав Усрачов і вусмерть політично самоз’ївся – як мовить Андрій Ткаченко – став руконепотисним). Михайло пристав до Павличка а після його одходу з посади очолив УВГР, яке, здається, успішно почило у Бозі.

Раптом РоБойки підбивають Ратушного на книзь – йому слава і позірне місце ув історії, їм – сякий-такий заробіток і привід буханУти. Усі удоволені.

Книжка Ратушного – суміш явки з повинною, самохизування, споминів, виступів у парламенті, статейок.

Як на бандерівське видання – забагато видавничо-стилістичного нехлюйства а московизмів, да і просто неоковирностей:

Заперечує українському народові у праві – одмовляє.

Прибуксовує – про…

Групп – українською з одним п.

Прийнято рішення – приймають сто грам на грудь, рішення ухвалюють.

Появилась – з’явилась.

У самому людному місці – у найлюднішому.

Неформальні форми – се як?

Місцевих мешканців – жителів. Мешканці – будинку, квартири.

Доречі – до речі.

З тілами – з прахом.

УПЦ – українська церква? МП.

Люди взревіли – заревіли.

Одночас – водночас.

Виправданою інтонацією – виправдовувальною.

Жодного відношення – стосунку.

Підворітня – підворіття.

На самій межі – на межі.

 Зі сторони – з боку 

По подвір’ях – подвір’ями.

Позитив Петра Пєрвого і Єкатєріни Второй на тлі Хуйла – гебістська маніпуляція а не об’єктивна виважена історично оцінка. Хуйло – маніяк а педерастичний педофіл гідний продовжувач йобаря Меншикова, же спав на хую своїх солдат і Катьки, же здохла у виходку, коли срала востатний у своєму житті раз.  До речи, пам’ятник Єкатєрінє ув Одесі установлено при президентові  Ющенкові з дозволу міністера Богуцього (земля му бетоном).

Ратушний багато недомовлює, але він не тямить, же ВІДСУТНІСТЬ ЗНАКУ ТЕЖ ЗНАК –  не тільки основний закон лінґвістики, а і життя.

Презентація у КУПІДОНІ була прикметною. Подячний Михайлові, же спогадав про покійного товариша мого Леоніда Ковальчука. На превеликий мій сором, я не знав про його смерть. Дзвінок до Надії Кир’ян – і у мене на робочому столі манускрипт Леонідових віршів та невеличкий колаж життєпису. Як результат:

http://litforum.com.ua/index.php?r=13&a=8600

http://litforum.com.ua/index.php?r=61&a=8568

Манускрипт пішов до відділу рукописів Жулікового інституту, який скоро стане БороньБожим. Дзвінок Олеся Федорука зі спомином про Леоніда і похвалою на адресу автора публікації Кирила Ліхмана. Приємно.

На презентації витало глупство підстаркуватого педераста, же у свій час розпродав усі київські книгарні, будучи головою комісії Київради по культурі. То се чмо нічтоже сумняшеся подивоване  моц поразкою Руху. А що дивувати? У Киіві Рухом правили три педерасти – Головатий, Івасюк, Матвієнко. Усі троє через орієнтацію – на гачку у гебні, усі троє далекі од українства, усі троє продажні як ніхто.

 На тій презенташі у Купідоні панувало несосвітенне жлобство – автор кагтавив свої статті уголос, виступаючі тринділи про себе красівих. Вуйко тринькав на бандурі, а Михайло продавав свою книзь за 250 гриваків штука. Автор навіть мислі не припуска, же є яйцеголові, же не мають коштів у кишені але мають клепку у голові і здатність осмислити а промовити про його писання.

Так би і перебува-єм у невіданні, якби Микола Дроботенко, з яким я щасливо зазнайомився у тій же УП на Ярвалу, 9, не купив ту книзь і не поділився нею зо мною.

Отже:

Епіґраф з Дрочинця свідчить про поганий смак автора.

Гасав на татовому МОСКВИЧІ? Ознака мажорства.

Працював у музеї-архіві? Без санкції КҐБ?

Раз на каві у Ямі… себто у теперішньому КУПІДОНІ.

Гарбуз – знаний маляр і сексот – прибіг спеціально, аби прокричати про Яму нам, неофітам. І пан автор провадив конфіденцію у місці прослуховуваному гебнею? Хіба тільки з гебнею, тому і не боявся розголосу.

Юрій Нога – спився, умер.

Приємно у переліку рухівських активістів на Київщині бачити своїх знайомців а знайомиць – Людмила Іваннікова, Петро Півнюк, Марія Овдієнко, Віталій Кукса, Євген Жовтяк, Олександер Дробаха (сексот ще із запорізьких часів), Микола Біденко.

Критика Драча за його космополітизм улучна а доречна.

Вихваляння спецслужб – се що? Похвальба своїм чи визнання сили ворога?

«Часи змінилися – змінилися і люди та їхні погляди» -- справді?

Священик московської церкви – ще один колєґа.

ЩЕ НЕ ВМЕРЛА Україна має двох авторів, тому варто писати Вербицького-Чубинського.

Про синьо-жовті прапорці на заході Руху: Володимир Яворівський (він же – Ларіс Кірес) – захланний графоман і агент ҐРУ – вимагає од рухівців прибрати прапорці. І вони прибрали – у них ранг не той.

Росія – Московія.

«Українські комуністи на чолі з Леонідом Кравчуком» -- Кравчук ніколи не перебував на чолі комуністів. Він спочатку був ідеологом (себто на посаді Маланчука, Кондуфора, Скаби), а потім – на ганебній для українця посаді другого секретаря – сі посади у союзних республіках обіймали вийнятково московити. Українську компартію очолювали Щербицький, Івашко, Гуренко. Відтак після заборони і до заборони Петро Симоненко.

 Бориспіль не можна називати провінційним містечком, як се чинить автор, бо – 1. Фактор міжнародного летовища. 2. Неподалік – столиця держави.

«Містечко виявилося зовсім затурканим» -- се як?

«В стодоли та клуні» -- масло масляне.

Розруха – руїна.

Дивно читати ув українця да ще націоналіста да ще бандерівця такі одверто антиукраїнські пасажі: «факт нездатности українського народу реалізуватися у державі», «малокалік», «винищили кращих», «виродження».

Посилання на Донцова, же побудував Україну в уласному серці не є коректним, позаяк етнічному українцеві – як і українцеві по духу – не треба будувати Україну у собі, бо він – по крові – з походження – є природним носієм українських цінностей безвідносно – свідомий він сього чи ні.

Донцову ж треба було СТАТИ УКРАЇНЦЕМ, як і Лесі, і Фітільову, і Аґатанґелу…  

 «Мазепа – людина, мудрістю якої захоплювалися ув Европі». Се коли – при дворі польського короля чи на кони голяса учвал у степ? Молодий Мазепа став романтичним персонажем романтичного ж европейського мистецтва – Байрон, Ліст, хто там ще, але вони мовили не про мудрість, а про що єнче.

«Міністрів в Україні ще не було». Чого се? Міністри в Україні були оскільки був кабмін УРСР. Навіть міністер закордонних справ був – бо ж ООН, якої УРСР є засновницею.

Дивовижна історія з Хмарою, яка дозволила ляльководам з Володимирської перетворити учителя англійської мови на одсидента.

Мент – колега? – з лайкою на устах. Уста пасують гарній дівчині, а не менту-провокатору, хіба ні?

«клієнт пливе» -- суто гебістський термін.

Момент з краваткою – Данило Кулиняк слушно перестерігав не носити краватки, бо вона може стати природним зашморгом у руці умілого ворога.

«Каґебіст під прикриттям підполковника міліції» -- річ несусвітенна, оскільки менти і гебісти позавше були антаґоністами і завше вели між собою непримиренну конкурентну боротьбу.

«працівники міліції, гебісти і  оперативники у цивільному». А сі – треті – до якої спецслужби мають достосунок? Третя сила чи як?

Пеан менту Олександеру Ємцю – убієнний московатами за тиждень до призначення головою СБУ --  «людина чесна, принципова». Ми бачили його честь і принцип у 1996 році у якости віце-прем’єра руками напівбожевільного тепер Артура Білоуса маніпулював а підтасовував конституційний процес.

Західна Україна – захід України.

Пеан Хмарі понадто патосний – Хмара потрапив до табору за стоматологічні вольности а уже там постав яко дисидент. У політиці мало що тямив, дав по обличчю Чорноволу у залі парламенту, створив карликову партію, гістерив, свій ювілейний вечір у будинку учителя перетворив на посміховисько, а Михайло з величезним букетом червоних троянд топтався на балконі і слухав сміховинні кімлання метра.

«Я ще певний час залишався на свободі». А чо так? Контора розробляла стратегію і тактику і визначала місце і роль Михайла? Цілком можливо.

Перегодом, коли Слава Стецько набере з КУНУ політичну юнь і заведе її до парламенту, Льоня Ковальчук репетував Сергію Жижку на Ярвалу, 9 у живі очі – ТИ КАҐЕБІСТ. Так – визнавав Жижко, та хто се опріч тебе зна? Я депутат парламенту, а ти, Льоню, ніхто.

Коли учитель роздає учням на уроці англійської синьо-жовті значки – се діяння дивоглядне.

Просидів автор у лук’янівському СІЗО 9 місяців.

Поїздка до Чечні з Марією Базилюк.

105 нардепів підписалися під зверненням на підтримку Ічкерії Джогара Дудаєва. Список, будь ласка.

Не тямлю, пощо давати у книжці споминів передвиборну програму і виступ у парламенті. Гадаю, без особливої потреби.

Оповідь про дядька-сексота цікава а щемка, але там теж чимало недомовок автора.

Як мовив колийся на Ярвалу, 9 майор міліції а фінансист Гайдамахи, що загинув на фронті, Олег  – який висновок з сієї розмови?

А він такий:

Михайло Ратушний – цікава, самобутня, неоднозначна а не одновимірна політична постать.

Прохав би його написати чесні, добротні, послідовні мемуари, знайти доброго редактора і вартісне видавництво – і тоді місце в українській історії ґарантоване.

 Дякую за знайомість, добрий політичний вишкіл а вартісні уроки (бодай би на зустрічі з бандюками у Кропивницькому).

Михайлові політичні поразки (перемовини зі Свободою про об’єднання в УКРАЇНСЬКУ ПАРТІЮ СВОБОДА, провал СІЧЕСЛАВСЬКОГО КЛУБУ тощо) стали достоцінним політичним набутком для майбутніх українських політиків, же приречені зайти у наступний парламент вагомою політичною силою, же триватиме у часі а просторі.

Бо ми ж не одноразові.

Слава Нації.