П’єса.

Дійові особи:

Головний герой, він же Пацієнт

Психолог

Дружина Головного героя

Тато Головного героя

Мама Головного героя

Сестра Головного героя

Друг, він же партнер по бізнесу Головного героя

Син Головного героя

Гіпотетична коханка

Зигмунд Фрейд

Емпіричний тарбаганчик, він же Тварина

Миготить світло, звук пострілу. Тиша.

Вмикається світло. Ми бачимо кімнату, з лівої сторони двері, з правої вікно. У кімнаті двоє чоловіків, обидва в костюмах. Один лежить на кушетці — це пацієнт, другий, психолог, сидить у кріслі. Ще в кімнаті є журнальний стіл та шафа, яка складається з двох частин — одна з книгами, друга, це платтяна шафа.

Пацієнт. Так що скажете, докторе?

Психолог. (Підскакуючи, дуже знервовано) Та я не доктор!!! Скільки Вам казати? Я психолог, психоаналітик, розумієте? (Він витягає із кишені складений диплом на аркуші А4, розгортає його, підносить до пацієнта) Ось, дивіться, тут написано, що я закінчив курси психології та психоаналітики й можу працювати психоаналітиком та психологом. Де Ви ту бачите слово доктор? От покажіть мені, де?

Пацієнт. Клятву Гіппократу давали?

Психолог. Ні. Я з Гіппократом не знайомий. І взагалі, Ви чи дурний? Коли Гіппократ жив, а коли я живу? Я просто здав екзамени Автандилу Мойсейовичу й відкрив практику.

Пацієнт. Про Авіцену теж можна не питати, як я розумію.

Психолог. Ох. (Сідає) Так що там за питання у Вас?

Пацієнт. Я ж кажу Вам, що не можу себе знайти.

Психолог. А дома шукали?

Пацієнт. Що шукав?

Психолог. Не що, а кого. Себе. Ну там під столом дивилися, у шафах, під ліжком?

Пацієнт. Ви глузуєте з мене?

Психолог. Ви ж самі сказали, що не можете себе знайти. (Пацієнт недобре дивиться з-під лоба) Хоча, так, глузую, бо ми вже чотири години з Вами розмовляємо, а Ви сплатили тільки за дві.

Пацієнт. Я обов’язково заплачу, але давайте спочатку вирішимо мою проблему.

Психолог. Я Вам вірю, тож продовжимо. Що Ви маєте на увазі, коли кажете, що не можете себе знайти.

Пацієнт. Не знаю свого призначення. Не знаю, як про нього дізнатися. Знаєте старий анекдот, коли людина померла й потрапила до раю? Її зустрів Петро. Каже: «Можете проходити». А чоловік такий: «В мене питання є. В чому було моє призначення на Землі?» Апостол такий: «Пам’ятаєте, Ви у сімдесят восьмому поїхали у відрядження до Магадану? Ви їхали чотири дні. У Вас закінчилася їжа з дому, і Ви пішли в ресторан. Там Ви замовили борщ. А за сусіднім столиком сидів чоловік. І він попросив у Вас передати йому сіль. І Ви передали». «І що?» «І все!».

Психолог. А Ви вже передавали комусь сіль?

Пацієнт. Тьху на Вас, це ж образно. 

Психолог. Це просто жарт, а Ви, як я бачу, жартів не розумієте. Добре, повернемося до Вашої проблеми. Продовжуйте

Пацієнт. Так от, ідеш ти такий по життю

прикріплено файл "7. Банальна п'єса про банальну проблему (остання редакція). П'єса7 (1).docx"скачати >>