Спочатку офіціоз:

Показ короткометражних фільмів про видатних українців, від молодих режисерів🎬

Чи знаєте ви що український балетмейстер Серж Лифар був фундатором модерного французького балету, або ж можливо чули про Софію Окуневську – феміністку, першу жінку-лікарку в Австро-Угорщині? Звісно ж ви знаєте Олександру Шулежку – «праведницю світу», яка в роки другої світової врятувала більше ста дітей. Ну і звісно вам відомо все про історію кохання Василя Симоненката про те як Остапу Вишні вдалось пережити часи репресій.

Проте навіть якщо ви добре знаєте українську історію, ми не збираємось вам читати лекції, а хочемо розповісти історії людей. Які жили в часи до болісного схожих з сьогоденням. Про людей, які мріяли, кохали та ненавиділи, точнісінько як ми з вами.

27 лютого в Центрі Леся Курбаса, ви побачите 5 короткометражних фільмів різних жанрів та стилів від студентів Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І.Карпенка-Карого, майстерня Василя Вітра.

1)   «Симон» реж.Філімонюк Анастасія

6:30

Це історія Василя Симоненка, який писав про прості, але важливі речі – свободу, кохання, правду та Україну, не боячись висловлюватися в часи, коли це було небезпечно.

2)   "Блудний син" реж.Віта Стойкова

15:44

Фільм висвітлює історію стосунків відомого українського балетмейстра Сержа Лифаря та його сім'ї. Будучи відірваним від дому, у Парижі, він постійно поривається повернутися до рідного Києва, але щоразу у внутрішній боротьбі переважає бажання здобути визнання на великій сцені.

3)   «Свята Софія»реж.МаріяХомутіна

11:41

Початок 20 століття ознаменувався визначними та драматичними подіями які змінили усю Європу.Перша світова війна. Принісши багато горя і страждань, вона народила в собі загартованих особистостей. Головна героїня, незважаючи на дискримінацію, стає однією з найвідоміших лікарок тодішньої Австро-Угорщини.

4)   «Мам» реж. Безпалько Васіліса

16:11

Фільм заснований на реальній історії, про українську жінку - Олександру Шулежко, що під час другої світової війни, створила сиротинець та врятувала від смерті та голоду 102 дітей, 25 з них були євреями. Вона є правиднецею народів світу - звання, що надається людям, які ризикуючи власним життя, без жодної вигоди для себе, рятували євреїв під час війни.

5)   "Вишня" реж.Василенко Соф'я

13:11

Остап був молодим хлопцем, коли його твори змушували людей реготати на всю Україну. Одного дня його гучний талант почав заважати Радянській владі.

Загальний хронометраж: 1:04:17

Центр Курбаса (модератор Маркіян Мірошниченко), майстерня Василя Вітера, схвальний спіч Сергія Тримбача, велика делегація українських філологів з університету святого Володимира на чолі з Мар’яною Шаповал…

1.   Василь Симоненко. Чудова документалка з цікавим використанням світлин а кінохроніки. Чого бракує?  1. Поезії Симоненка. 2. Цитати, за яку, уласне, гебня і одбила йому печінки – ХАЙ МОВЧАТЬ АМЕРИКИ Й РОСІЇ, КОЛИ Я З ТОБОЮ ГОВОРЮ.3. Пост-Симоненківська доля його сина і жони (гіркий шлюб з иншим ґеніяльним поетом – Петром ЛинОвицьким).

2.   Серж Лифар. Віта СтОйкова – чудовий фільмар, майстер повноцінного а повнокровного кіна, до якого нІчого додати і од якого одняти теж нічого. Обраний тон НОСТАЛЬҐІЯ (і тут іде красномовний одсил до відомої одноіменної стрічки Андрія Тарковського) витримано з першого до останнього кадру бездоганно. Чудово зіграні ролі  -- Лифар (голос його ностальгії – Лев Сомов, сам Лифар – Олександер Терлецький), Дяґілєв (Олександер Шушпанніков). Чудово показано балерунську кухню. Неімовірний фільм. Саме він і принесе майстерні Василя Вітера найбільше міжнародних призів, саме його варто показати на ПРОЛОЗІ у Домі кіна у падолисті, а продЮсерам варто уже зараз дати можливість Віті Стойковій а її команді показати себе у великому метрі. Успіх ґарантовано.

3.   Софія Окуневська. При обмалі документального матеріялу чудовий, художньо вартісний фільм. Дві художньо сильні – больові, метафороємкі позиції: момент зради і реакція на неї головної героїні – АПАСІОНАТА  Бетговена на фортеп’яні а загибель дівчинки (донька її жива – у листі). Фільмарка  Марія Хомутіна, оператор Олег Гієнко, продюсер Антон Вітрянський. Чудова гра акторки, яка грає головну ролю (на жаль не тямлю імени-прізвища). Усі инші актори слабенько-трафаретні. Але тут грають рояль, лялька у руках дитини і кров… дуже багато крови – на фартусі, на дитині. Бо війна – се кров, море крови – на жаль, української…

4.   Олександра Шулежко. Вельми слабкий художньо а тенденційний фільм. Головної героїні не вийшло, хоча виконавиця і старалася. Малозрозумілі глядачеві ролі і зв’язки инших персонажів.

5.   Остап Вишня. Софії Василенко фільм удався – за тоном, за текстом, за художньою цілісністю. Чудово працюють світлини – се неначеб троє ріжних людей – початок письмацької слави, концтабір, пост-концтабірний період. Чого бракує: першого ув’язнення большевиками як уенерівського чиновника у сфері фельдшерської служби, перша дружина, сини – законний а позашлюбний.

Що би хотілося побажати молодим фільмаркам а їх командам:

1.   Фільмувати.

2.   Розвивати свій успіх.

3.   Займати чільні місця ув українській а світовій кіноіндустрії.

4.   Охайно ставитися до своїх мистецьких імен: усі сі Дар’ї і Соф’ї – брудна а мерзенна присутність Хуйлостану в українському просторі. Не бачу підстав само знищуватися на поталу ворогові – Дарина а Софія – чудові українські імена.

5.   Творити себе і художній український світ.