Антон — син

Петро — батько

Аліна — мати

Роберт — друг сина

Таміла — подруга сина

Антон-Інь, Антон-Ян — внутрішні голоси Антона

Сцена 1.

Кухня в звичайній квартирі. Стіл, м’який куточок, кухня, холодильник, дві табуретки. На стіні над столом висять фотографії: маленький хлопчик, хлопчик у шкільній формі, підліток із якимось кубком у руках, підліток зі скульптурою.

На кухні за столом сидить Петро, батько, йому сорок вісім, він звичайна середньостатистична людина. Одягнений по домашньому: піжамні брюки, футболка, капці. Він читає паперовий журнал «За кермом». Перед ним чашка з чаєм, пів бутерброда.

На столі стоїть ще одна чашка з чаєм, поряд з нею – тарілка з сосисками. Посеред стола стоїть хлібниця.

Біля кухонного гарнітуру порається Аліна, мати. Симпатична жінка сорока років. Вона теж вдягнена по домашньому: домашні шорти, футболка, капці, фартух. Аліна щось готує в каструлі на плиті.

Мати(співає й пританцьовує). You my heart, you my soul, супчик буде в мене — офігоу…

Входить Антон, син. Йому сімнадцять, він високий, вищий за мати, на ньому класичні брюки й біла сорочка, на ногах капці.

Антон. Привіт, мамо, привіт, тату.

Мати(обертається). Доброго ранку, синку. (Вона підходить до нього, він нахиляє голову, мати цілує його в тім’я) А що ти уже вбрався у парадне? Тобі ще поїсти треба, щоб мозок працював, останній тест із ЗНО як-ніяк. А що, як щось бризне на одяг? Що, будеш там як свинка виглядати?

Антону це не подобається, але він стоїть і не сперечається.

Батько. Синка — свинка! Ха-ха.

Мати(повертаючись до батька). От дотепник. Жарт, як у Петросяна. Синку, ти його не слухай. На тобі фартух мій(вона починає знімати фартух).

Антон(обурено). Мамо, все, я їм так і годі. Ну що я, маленький?

Антон сідає й починає дуже акуратно їсти.

Батько. Тебе підкинути?

прикріплено файл "3. Крізь терни до мрії. П'єса 3. Финальный вариант.docx"скачати >>