На запитання інформаційного агентства український парламентський клуб НАЦІЯ відповідає українська акторка Ольга Стрельбіцька.

Розкажи про свою родину: хто ти, звідки?

Вітаю! Я Стрельбіцька Ольга. Навчаюся на 2-гому курсі ув Інституті мистецтв ПНУ ім. Василя Стефаника. Освоюю професію актора драматичного театру і кіна. Ще до вступу багато років займалася театральною справою. У дитинстві мене батьки оддали на ріжні гуртки: вокал, хореоґрафія і театральний. Якось так склалося, що це стало моєю життєвою дорогою та карʼєрою. Я родом з Тернопільщини, хоча більшість людей упевнені, що я з Франківщини, а деякі кажуть «гуцулка». Родина мене дуже підтримує у моїй справі, особливо батьки (хоча вони узагалі не творчі люди).

Вибір майбутньої професії чинила самостійно чи хтось допоміг тобі у сьому?

Чесно кажучи, я навіть не знаю як це стало моєю професією. Можливо, якби я повернулася у шкільні роки і мала змогу зазирнути у майбутнє, то не повірила би у те, що я зараз саме тут. Але я дуже сього хотіла. Маленькою мені театр дуже подобався, мені усе удавалося, я любила усе, що повʼязане з мистецтвом. Додаткові знання чи гуртки додали мені трохи універсальности, адже ся професія потребує бути усебічно розвинутим, тобто уміти усе. Викладачі, котрі мене научали тоді, мені казали, що якщо я працюватиму, то усе вийде.

Які маєш захоплення поза фахом?

Я конкретно творча людина, тому займаюся Усім дотичним до мистецтва. Але поза навчанням я танцюю. Люблю танець. Танцем можна говорити через тіло. І се -- вау. Також, дуже люблю готувати, особливо якісь десерти.

Маєш багато друзів ?

Друзів і знайомих є удосталь. Їх дійсно багато. Проте, найближчих  багато нє. Але я думаю, що так і муси бути. У мене є підтримка - се головне!

Що порадиш тому, хто хоче прийти у твою професію і збутися у ній?

Хочеш - працюй! Але раджу дуууже добре подумати. Ся професія одна із найкрасивіших але і одна ізі найважчих. За кулісами чи за кадром одбувається величезна праця над собою. Инколи се тривога, переживання, може і жертви, невідомість, ризики, нехтування здоровʼям, конкуренція і ще багато такого. Се насправді є усюди, але акторство, мені здається для людей, які дійсно з цим талановитим нутром. Якщо ви відчуваєте, що це ваше, тоді уперед. І усі неґативні моменти на вашій дорозі будуть зникати, коли ви стоятимете на кону під оплески чи дивитиметеся на себе на великому екрані у кіні. Головне розуміти, що творчість - зброя в усі часи. Розумійте, що несете людям, що несете у світ.

Що значить для тебе Київ, чи пов'язуєш своє подальше життя з сим містом?

Київ, звичайно як і для усіх - місто де збуваються мрії. Я не вийняток. Завжди було цікаво як там бути. Згодом, трішки удалося побачити. Виступи в Жовтневому, перемога у Будинку актора, кастинґи, зйомки… се надихає творити більше. Повертатимуся до Київа,  бо люблю Київ. Не знаю, що там у майбутньому у мене, але вірю в усе краще і що з Київом ми ще не один раз радітимемо разом!

Що для тебе самореалізація?

Самореалізація для мене -- се велика праця над собою. Працювати настільки, щоби реалізувати себе у роботі. І важливо, працювати треба завжди. Так мене вчать. Перш за усе - бути щирою. Бути людиною і не душити світло у собі.

Чи є у тебе діточі мрії, які би хотіла зреалізувати?

Ну театр і є моя дитяча мрія. Мрія просто займатися цим і усе. Більше нічого не треба. Бути на тому місці де ти хочеш дорівнює бути щасливою. Ще така маленька дитяча мрія - мати дуже гарну сімʼю. Думаю, усе буде гаразд і усі мрії обовʼязково здійсняться.

Що побажаєш читачам нашого агентства?

Бажаю вам читати багато статей! Розширювати світогляд, прислухатися до молодих митців і ґеніїв. Бажаю мати натхнення і прагнути до чогось великого! Нехай усе ваше задумане збудеться!

Дякую за розмову.