На запитання інформаційного агентства український парламентський клуб НАЦІЯ відповідає український піаніст а спудей Тиміш МЕЛЬНИК.

Розкажи про свою родину: хто ти, звідки?

Я з Полтави. Тут прожив 20 років, зокрема, закінчив музичний коледж, аж доки не почав учитися у Київі – у Національній музичній академії України. Мій родовід значною мірою складають полтавці. Серед моїх предків – люди ріжних професій, але жадного музики.

Вибір майбутньої професії чинив самостійно чи хтось допоміг тобі у сьому?

Усе розпочалося із сильного захоплення клясичною музикою. Учитися грі на музичних інструментах я почав досить «пізно» - у 9-10 років. Спочатку мислив себе передусім як композитора і мріяв бути орґаністом, а потім запалав пристрастю до колекціонування старих та рідкісних нотних збірок, музику з яких обожнював грати на фортепіяні. Оця пристрастно-дилетантська гра з аркушу і утворила у мені переконання, що маю серйозно займатися сією справою. Ніхто ніколи не силував мене грати. Я би сказав, що мої батьки допомогли мені із вибором фаху, не утручаючися у нього инакше, як задовольняючи усі пов’язані з тим потреби.

Які маєш захоплення поза фахом?

Після поїздки до Франції із захопленням вивчаю французьку мову і читаю франкомовну поезію. Люблю незвичні рішення ув архітектурі та малярстві – вони дужо надихають. Якщо одділити наступне од фаху, то головною своєю пристрастю уважаю дослідження маловідомої, але самобутньої музики. Звідси мої праці як музичного критика чи, висловлюючися французькою, музикографа.

Маєш багато друзів ?

Скоріше, мало, до двох-трьох людей.

Що порадиш тому, хто хоче прийти у твою професію і збутися у ній?

Не боятися вільно висловлюватися і шукати щось нове.

Що значить для тебе Київ, чи пов'язуєш своє подальше життя з сим містом?

Я лише ув останній рік відчув щось схоже на симпатію до Київа, тому сказати украй важко. Се місто чисто візуально не укладається у мої мрії про майбутню буденність. Водночас Київ приваблює своїм бурхливим культурним життям, і через се я би сказав, що приречений на нього.

Що для тебе самореалізація?

Відчути, що твій світогляд, міт розділяють инші. Або ж якщо банально мовлячи --  питання заробітку не заважає творчости.

Чи є у тебе діточі мрії, які би хотів зреалізувати?

Усі мої діточі мрії збулися (себто, школа давно закінчилася), тому для мене важливо не утратити здатність мріяти зараз.

Що побажаєш читачам нашого агентства?

Не переставати одкривати для себе приховане українське мистецтво.

Дякую за розмову.

світлина Олександера Чорного