На запитання інформаційного агентства НАЦІЯ відповідає український школяр а лінґвіст Андрій ПОЛОЗ.

Розкажи про свою родину: хто ти, звідки?

Я – учень, син, брат, навіть дядько (Усміхається.), друг. Порадник? Для кожної людини є щось особливе. Яка з граней необхідна вам?

Сам я, як і моя сім'я, з Миколаїва, тут народився і живу. Викохували мене матір і старші сестри, безмежно удячний Усесвітові за власну родину.

Вибір майбутньої професії чинив самостійно чи хтось допоміг тобі у цьому?

Досі маю декілька ідей стосовно майбутньої професії. Тому не відповім, чи вибір остаточно зроблено. Натомість, ні, ніхто не «допомагав» і не «навіював», не спонукав обрати щось одне чи інше. Певен, рішення у моєму житті поступові – як тільки з літерами затоваришував у 1-му класі, то «тонув» у книгах, зачитувався годинами, одна за одною. Бувало, мене шукали увечері, бо де ж забарився... А я собі у бібліотеці, чергову енциклопедію «ґлитаю»!

Удома сім’єю ми любили проводити «літературні вечори», коли усі повернулися зі школи, роботи; тоді сідали, читали твори, розповідали про те, що дізналися, ділилися думками, час минав непомітно!

Думаю, вихована у мені любов до книги і є тим вирішальним ключем, адже запал не згас, а навпаки, розгорається дедалі дужче.

Які маєш захоплення поза фахом?

Скільки днів у році – стільки речей можуть захопити. На сей момент – це вигадані світи. Світ «Пісні Льоду і Полум'я», світ Толкіна з «Володаря Перснів», обережно занурююсь у світ «Відьмака» Анджея Сапковського. Дуже цікаво досліджувати, як автори утворюють власні всесвіти, прослідковувати логіку (або її відсутність) іншої світобудови, вивчати вигадані мови. Валірійська – надзвичайна річ.

Іноді схиляюся до кінематографа. Богдан Ступка і Ентоні Гопкінс – справжнє захоплення! Бувало, дивився фільми виключно через них! (Заливається сміхом.)

Часом малюю собі, люблю готувати... І психологію. Теж люблю.

Маєш багато друзів ?

Достатньо.

Що порадиш тому, хто хоче прийти у твою професію і збутися у ній?

Запастися величезною купою ручок і паперу! Часом однієї пасти, ампулки, вистачає на три дні. Аби збутися… Усвідомити, що це справді те, не на що просто витрачатимеш час, а чим житимеш. І, звісно, левову долю наполегливости і упевнености. «Лупайте сю скалу!», як радив Іван Франко.

Що значить для тебе Миколаїв, чи пов'язуєш своє подальше життя з цим містом?

Обожнюю! Обожнюю Миколаїв! Є чимало байок, що люди тут не з найліпших, місто небезпечне, а українськости замало. Що ж, якщо плітки вас не лякають – обов'язково приїздіть, тут найдивовижніші краєвиди! У певний момент одкрив для себе Миколаїв як справжнє місто, де є на що подивитися і чим себе зайняти; тут можна і треба знайти куточок, якому радітимеш. Місто, зведене на двох ріках – найрідніша мені місцина, трава тут зеленіша і сонце сприятливіше.

Так, своє подальше життя пов'язую з ним, але обережно. Вулиці міста розбурхують, вода — заспокоює; люди трапляються різноманітні, ліси допомагають опанувати власні думки, у полях – справжня свобода. Де ще плекати натхнення, як не тут?

Однак, я люблю мандрувати, тому Миколаїв – як опора, підґрунтя. Те, куди завжди можна повернутися, набратися сил і… Знову долати вершини!

Що для тебе самореалізація?

Самореалізація – порозуміння із власними навичками, бажаннями; здатність організувати їх на користь собі і людям. Напевно, це... коли можна робити справу собі на радість і не потерпати від голоду.

Чи є в тебе діточі мрії, які би хотів зреалізувати?

«Найкраща діточа мрія – вирватись з прірви самотности, бути собою, творити собою життя з тим, кого любиш.»

Певно, що є. Як і в усіх. І свої мрії поступово обрамлюю у світ!

Що побажаєш читачам нашого агентства?

Не зраджуйте себе, власних думок, сім'ї. Навіть за найнеобхіднішої потреби. І, обов'язково, пильнуйте!

Дякую за розмову.

Розмовляв Василь ВЕЛИМЧИЙ.