На запитання інформаційного агентства НАЦІЯ відповідає український спудей а книголюб  Сашко ЄЛІСЕЄВ.

Розкажи про свою родину: хто ти, звідки?

Я , як і більшість членів моєї родини, народився на Волині у маленькому містечку Ковель. Склалося так, же рідне місто асоціюється у мене тільки з сумом  невизначености. Планую у майбутньому подорожувати тамтешніми околицями, поглянути на рідні місцини уже у свідомому віці, проте до того – Київ буде мені домом, а Волинь з її лісами а гаями закосиченими поки лишиться спогадом, же його збуджують тільки образи із творів Лесі Українки.

Вибір майбутньої професії чинив самостійно чи хтось допоміг тобі в цьому?

Це узагалі дивна історія. На яку спеціальність вступати я обрав за одну ніч, повернувшися додому трішки не при тямі. Змалку я цікавився багатьма речами від програмування до народних танців, проте жодне із сих захоплень так і не вилилось у щось більше, аніж забавку. Для розради я завжди багато читав, а коли читати ще не умів, то розмальовував примірники з родинної бібліотеки, бо і справді, якщо малюкові дати одну із сих сірих радянських книжок, то у нього з’явиться непереборне бажання її забарвити. Книжки були для мене місцем відпочинку, способом подорожувати, лише на їхніх сторінках я бачив справжніх людей. До тієї ночі я багато роздумував над тим, який фах обрати. Гуманітаристика була, безперечно, у пріоритеті, проте звідусюди мені дорікали, мовлялечки -- краще,  аби я обрав щось инше, бо з філологією, на думку мого оточення, я можу бути учителем позавершенні вишу. Се мене збивало з пантелику, проте отієї карколомної ночи, про яку згадано на початку, я відкинув усі сумніви і подав заявку до КНУ імени Тараса Шевченка. Ось тепер я філолог-україніст.

Які маєш захоплення поза фахом?

Звісно, купу. А найдужче люблю музику. Я часом граю на гітарі, співаю пісень. А коли ще і товариство добре, то не стримую себе від співів навіть у громадських місцях.

Маєш багато друзів ?

Ще з-пів року тому я би сказав, же ні, проте, після приїзду до Київа усе кардинально змінилось. Я зустрів дуже багато приємних людей тут. Більшість знайомств були, можна сказати, випадковими. Дякую сьому місту за те, же допомогло мені розплющити очі, покинути минуле і прямувати далі.

Що порадиш тому, хто хоче прийти у твою професію і збутись у ній?

Будьте готові розчаруватись дуже швидко. Спостерігаючи за студентами свого інституту, я зробив висновок, що більшість так і не стане філологами. Хтось буде учителем, хтось піде ув офіс, якщо звісно до кінця бакалаврату не досидить. Будьте готові змінювати свої зацікавлення і змінюватись самим. Мій фах охоплює широкий спектр гуманітарних наук, тому загубитись тут доволі легко. Оберіть для себе декілька напрямків, які вас цікавлять, і “лупайте  сю скалу”, як радив у КАМЕНЯРАХ Іван Франко, допоки вистачить сил.

Що значить для тебе Київ, чи пов'язуєш своє подальше життя із сим містом?

Київ, хоч як не довго я тут прожив, став для мене домом. уже не бажаю я ні у Ковель повертатись, ні бачитись із колишніми друзями. Планую якнайшвидше осісти тут, поріднитися зі столицею остаточно.

Що для тебе самореалізація?

Людина, що зреалізувалась, зберігає спокій навіть коли навколо гармидер. Ось це, як на мене, найголовніше у самореалізації.

Чи є у тебе діточі мрії, які би хотів зреалізувати?

Діточі мрії позабулись уже давно. Зараз я маю лише мету, до якої йтиму поки не сконаю. Хочу лишити по собі щось більше за могилу на занедбаному цвинтарі.

Що побажаєш читачам нашого агентства?

Не будьте схожими на мене, котрий близько місяця відкладав написання цієї анкети. Майте повагу до людей, з якими співпрацюєте.

Дякую за розмову.