На запитання інформаційного агентства НАЦІЯ відповідає український спудей і музикант-початківець Андрій КИСЛЮК.

Розкажи про свою родину: хто ти, звідки?

Народився у Києві, з 11 років займаюсь музикою, інструмент – фортепіано. Моє дитинство пов’язане з мальовничим голосіївським лісом, де я щоліта відпочивав у дідуся й бабусі на території Головної астрономічної обсерваторії. Світлої пам’яті мій дідусь Віталій Степанович Кислюк – професор астрономії, написав багато книжок про Місяць. А ще дідусь дуже гарно співав і, на жаль, не здійснив свою мрію отримати музичну освіту. У родині всі знають про історію, коли йому, студенту Львівської політехніки, батьки подарували омріяну мандоліну, на яку в перший же день з розгону вмостився сусід по кімнаті у гуртожитку… Але дідусь посприяв моїм заняттям музикою і подарував електронне фортепіано. Батьки у мене науковці: мама – філолог української мови, тато – радіофізик, наша родина дуже цінує українські звичаї, усі, разом із молодшою сестрою, люблять співати.

Вибір майбутньої професії чинив самостійно чи хтось допоміг тобі в цьому?

Музичний напрям я обрав сам. Але допоміг мені у цьому тато, який, слухаючи мої музичні вправи, відвів мене до спеціалізованої музичної школи імени Миколи  Лисенка до найкращого педагога з фортепіано – Ніни Митрофанівни Найдич, яка відкрила для мене світ музики. Я регулярно ходив до неї на приватні заняття з фортепіано та до світлої пам’яті Лариси Костянтинівни Галатенко на сольфеджіо. Завдяки Ніні Митрофанівні я не лише освоював техніку гри, а й мав змогу бувати на унікальних концертах, і загалом вона дуже вплинула на мій світогляд і культурний розвиток. Із 2012 року по 2016 я навчався у музичному коледжі ім. Ґлієра у відділенні теорії музики, бо дуже хотів навчитися складати музику і не уявляв своє життя без цього. Там викладають дуже сильні педагоги, справжні професіонали. На мій подальший вибір професії звукорежисера вплинула Лідія Василівна Несвіт, яка викладала у нас аналіз музичних творів, і уважно придивлялась до кожного студента, його здібностей. Саме вона порадила мені обрати професію звукорежисера, й після отримання диплому у коледжі, я вступив до інституту журналістики КНУ ім.Т.Шевченка, де й навчаюсь на катедрі кінотелемистецтва. Я мрію працювати у культурно-мистецькій індустрії не лише як звукорежисер, а і як композитор.

Які маєш захоплення поза фахом?

У мене музика - це і фах, і захоплення. Більшу частину свого часу я проводжу за фортепіано: граю і складаю музику.

Маєш багато друзів ?

У мене є багато дуже добрих знайомих, особливо в музичній індустрії, та й з інституту журналістики також.

Що порадиш тому, хто хоче прийти у твою професію і збутися в ній?

Музикант має дуже багато працювати. Але головне – не зраджувати мрії; прислухатися до своїх ідей, бажань та не боятися їх реалізовувати.

Що значить для тебе Київ, чи пов'язуєш своє подальше життя з цим містом?

Київ – це місто, в якому я народився і виріс, яке я дуже люблю і хочу жити в ньому все життя. Київ багатий на різноманітні культурні заходи, в ньому живе і працює дуже багато талановитих митців.

Що для тебе самореалізація?

Я не уявляю свого життя поза музикою і творчістю.

Чи є в тебе діточі мрії, які би хотів зреалізувати?

Так, хочу бути відомим композитором.

Що побажаєш читачам нашого агентства?

Любити життя, любити Україну і всім реалізувати свої таланти.

Дякую за розмову.

Розмовляв Василь ВЕЛИМЧИЙ.