На запитання інформаційного агентства НАЦІЯ відповідає спудей і громадський діяч Сергій БОЖЕНКО:

Розкажи про свою родину: хто ти, звідки?

-Мене звати Сергій. Народився 12 липня 1996 року в місті Овруч, що знаходиться на Житомирщині. Навчався в ЗОШ №2 (гімназія) імені Андрія Малишка до 2013 року. Далі вступ до університету та доросле життя в новому місті (Ніжин).  Мої батьки належать до робітничого класу – як це визначає соціологія. Мати – працює у дитячому садочку, батько – у минулому тракторист, а зараз є пенсіонером.

Вибір майбутньої професії чинив самостійно чи хтось допоміг тобі в цьому?

-Під час навчання у школі намагався збагнути себе, тому обрати для себе професію було справою важкою, але я зробив свій вибір. Перші думки були про професію перекладача, але здача ЗНО показала негативні результати з англійської мови, при цьому я подав документи до вишів на факультет за фахом перекладача, альтернативно подав декілька заяв на інші спеціальності, у чому я не помилився. Літо проминуло у роздумах, але я згадав свої дитячі захоплення: дивитися новини по телевізору та коментувати, розповідати про це друзям, обговорювати теорії змов та інші цікаві речі. З цього усього я виніс декілька уроків – обираєш сам, береш на себе відповідальність, стаєш дорослим та незалежним. Я мав можливість вступити до столиці на юридичний факультет, але вчасно зрозумівши свою натуру – я обрав провінційний виш (Ніжинський Державний Університет імени Миколи Гоголя) за спеціальністю політологія. На початку навчання я мав сумніви “куди я потрапив”, але зрозумів, що не важливо, у якому університеті ти вчишся, якщо ти поставиш конкретну мету – стати професіоналом, все вийде! Зараз вивчаю соціологію в Могилянці.

Які маєш захоплення поза фахом?

-Зараз моїм захопленням є самореалізація у професійному житті, тому всі сили намагаюся спрямовувати у цей вектор. Звісно, обожнюю читати книги (історичні романи, сучасну прозу, вірші), хоча зараз доволі мало читаю, постійно чимось зайнятий. Попередньо займався спортом, у різний час захоплювався різними видами спорту, починаючи заняттями на вулиці (вулична гімнастика) та закінчуючи тайським боксом. Мені подобаються активні види спорту, літом обожнюю грати в фрізбі з друзями. Коли, маю вільний час катаюся на велосипеді у лісі, подобається споглядати пейзажі та вивчати навколишній світ. Люблю подорожувати  Україною.

Маєш багато друзів ?

-Я не маю багато друзів, але маю багато знайомих, через свою активну позицію у житті. Для мене це “соціальний капітал”, який я намагаюся використовувати в реалізації своїх задумів, аналогічне ставлення до себе очікую від цих людей, чиста раціональність. У мене сформоване ставлення до людей, через те ділю їх на категорії “друг” чи “знайомий”, не буду пояснювати на основі чого відбувається розрізнення, але я живу на основі цих термінів. Взагалі, у своїй персоні є інтровертом, тому цим все пояснюється, намагаюся витрачати більше часу для себе, для навчання, для спостерігання за світом та для саморозвитку. Насправді маю лише декілька справжніх друзів, инші просто знайомі.

Що порадиш тому, хто хоче прийти в українське громадське поле і збутися у ньому?

-Бути активним та шукати однодумців, хоча якщо Ви будете активним, на Вас звернуть увагу. Громадські активісти необхідні цій країні, цей прошарок є рушієм прогресу, бо залишатися пасивним молодь не має права, якщо ці молоді люди хочуть залишитися у цій країні. Зміни приходять за молодими, з тими хто готовий жертвувати своїм часом на благо инших. Буде тяжко, але Ви тримайтеся, намагайтеся реалізовувати проекти та отримувати насолоду від життя.

Що значить для тебе Київ, чи пов'язуєш своє подальше життя з цим містом?

-Для мене Київ є не тільки столицею, культурним центром, а також місцем подальшої самореалізації, місцем (потенційного) подальшого проживання. Є думки, повернутися до рідного міста (Овруч), але ще у роздумах, бо будувати власне місто теж є важливим завданням для процвітання держави, в умовах, коли уся молодь покидає маленькі міста.

Що для тебе самореалізація?

-Це філософське питання, але спробую відповісти. Для мене це увійти у коло професіоналів, отримати хорошу світу, відкрити власну справу (бізнес). І головне, реалізовуватися у власній країні, хочу бути будівником України, бо є патріотом цієї держави.

Чи є в тебе діточі мрії, які би хотів зреалізувати?

-Я не маю дитячих дій, але мрію долучитися до мистецтва фотографії, почати фотографувати. Ще хочеться, звісно, більше подорожувати, мене цікавлять Європейські країни, країни Латинської Америки.

Що побажаєш читачам нашого агентства?

-Головне у цьому світі -- не здаватися, а рухатися, бо життя є чорно-білою смугою, завжди прийде сонечко та зігріє Вас, знайдуться хороші люди, які допоможуть Вам. Якщо, Вам хочеться чогось достойного досягти - не роздумуйте, а дійте. Не відкладайте ті справи, які можете зробити сьогодні - на завтра, бо завтра не наступить ніколи. Старайтеся з усіх сил, поки Ви молоді досягнути вершин (Сковорода – матимете середину), бо маєте багато енергії, харизми та сміливості. І запам’ятайте, що найцінніша валюта – це час, тому подумайте добре, на що Ви витрачаєте свій час, бо за використання відповідає лише Ваша персона.

Дякую за розмову.

Розмовляв Василь ВЕЛИМЧИЙ.