На запитання інформаційного агентства НАЦІЯ відповідає український спудей-політолог Михайло САВЧЕНКО.

Розкажи про свою родину: хто ти, звідки?

Я народився і до повноліття прожив у Севастополі. Мій батько Микола Савченко - капітан першого рангу ВМС України, зараз на пенсії. Мама - Ольга Савченко, присвячує своє життя нашій родині. У часи мого дитинства вони разом працювали кореспондентами для центральних телеканалів країни, і не тільки. Батько часто каже, що завжди віддавав багато сил і присвячував свої думки Україні. Думаю, з часом цілком зможу називати себе його послідовником.

Вибір майбутньої професії чинив самостійно чи хтось допоміг тобі в цьому?

Батько допоміг мені, причому двічі. Перший раз був у шість років, коли він повів мене на вибори і при мені кинув бюлетень до скриньки. Сказав, що обирає майбутнє нашої країни. Тоді це мене вразило, і я став цікавитись політикою. З часом у мене формувалась громадянська позиція, проявлялась активність. І хоча я у старших класах захопився нейробіологією, але батько запропонував займатись саме політологією. Він сказав, що нейробіолог може займатись лише одним мозком одночасно. Політолог же працює одразу з мільйонами. Це мене дійсно привабило.

Які маєш захоплення поза фахом?

Завжди, з моменту вступу, цікавився, а тепер і сам цілком включився у студентський рух в університеті. Цікавлюсь багато чим, але рідко на чомусь концентруюсь як слід. Це і література, і філософія, і психологія, трошки навіть економіка і бізнес... Навчаючись у педагогічному університеті (НПУ імені М. П. Драгоманова), зацікавився також освітою, педагогікою. Останнім часом дуже захопився кавою, варю її самостійно різними способами по декілька разів на день. Подобається сам процес, і смак кави.

Маєш багато друзів?

Завжди міг назвати справжнім, найкращим другом лише одну людину, з якою познайомився ще у дванадцять років. Також завжди підтримую дружні відносини з декількома людьми, які мені подобаються. Щиро намагаюсь ставитись по-товариськи до всіх, з ким мене зводить життя.

Що порадиш тому, хто хоче прийти в українську політологію і збутися в ній?

Читати класиків, вчитися в історії, розвивати ораторську майстерність. А також бути чесною людиною, і зберігати відповідну репутацію.

Що значить для тебе Київ, чи пов'язуєш своє подальше життя з цим містом?

Київ - дуже важливе місто, останнім часом все більше читаю і думаю про його історію та дух. Однак його теперішній стан мене розчаровує. Хотілося б повернути йому минулу славу. Сподіваюсь, зможу щось для цього зробити. Найближчими роками покидати столицю не планую.

Що для тебе самореалізація?

Розкриття внутрішнього потенціалу, ствердження особистості, спрямування творчої сили на створення чогось доброго, прекрасного.

Чи є в тебе діточі мрії, які би хотів зреалізувати?

Так, у дитячому віці я пообіцяв побудувати будинок для всієї родини у Севастополі, на березі моря. З того моменту складно сказати, що мрія якось стала ближче. Тоді я думав, що потрібні будуть лише гроші і час, але тепер, схоже, доведеться залізти ще й у геополітику.

Що побажаєш читачам нашого агентства?

Інтернетом гуляє байка про фразу: "Щоб ти жив в епоху змін". Пишуть, ніби це старовинне китайське прокляття. Але міркуючи про ситуацію у країні, хочеться думати, що це все не просто так, а попереду таки будуть зміни. Так от, щоб ви жили в епоху змін, дорогі читачі.

Дякую за розмову.

Розмовляв Василь ВЕЛИМЧИЙ.