На запитання інформаційного агентства НАЦІЯ відповідає український композитор і виконавець Ярослав ОЛІЙНИК.

Розкажи про свою родину: хто ти, звідки?

Привіт, я Ярослав Олійник. Народився і навчаюсь у місті Києві. Батько професійний військовий, а також - голова профспілки ветеранів АТО і волонтерів. Мати – науковий співробітник, лікар.
Дуже люблю своїх батьків, вони підтримують мене в усьому, за що б я не брався. Ми не просто сім'я, ми ще й друзі, а це найважливіше.

Вибір майбутньої професії чинив самостійно чи хтось допоміг тобі в цьому?

- Це було моє особисте бажання, але мої батьки завжди підтримували мене і мій вибір. У 6 років я попросив їх поставити вдома піаніно і відвести мене до музичної школи. Спочатку я займався приватним чином з учителем музики, а потім усе-таки вступив до музичної школи, початковий етап якої закінчив з відзнакою. Потім вступив до Київської Дитячої Академії Мистецтв відразу на п'ятий курс, склавши екстерном іспити за четвертий клас. Скільки я себе пам'ятаю, завжди пов'язував свою долю з музикою. Брав участь у багатьох конкурсах, як в Україні, так і за кордоном, ставав лауреатом премій (Україна, Росія, Італія, Німеччина, Іспанія, Чехія, Франція). У той же час, протягом дев'яти років я займався таеквон-до, де досяг певних успіхів. Двічі ставав чемпіоном міста, був призером України. Тому перед закінченням Академії мистецтв у мене була дилема вибору - або професійно займатися спортом, або вступати до консерваторії і присвятити себе музиці. До того ж, для здачі нормативів на чорний пояс необхідно було розбивати руками дошки, а це загрожує отриманням травм для пальців. Тоді я зробив вибір на користь музичного мистецтва, і зараз про це анітрохи не шкодую. Хоча спорт справив великий вплив на моє життя, і дозволяє витримувати чималі фізичні навантаження, які також необхідні  музиканту.

Які маєш захоплення поза фахом?

- Спорт, більярд, шахи, прослуховування різноманітної музики, відвідування концертів, зустрічі з друзями.

Маєш багато друзів ?

- Звичайно, є друзі, але справжніх друзів багато не буває. Для мене саме слово «друг» - це дещо більше. Нажаль, зараз у зв'язку з підготовкою до першого сольного концерту залишається мало часу для зустрічей. Тому більше спілкуюся з ними по телефону, в соціальних мережах. Друзі активно допомагають в підготовці до концерту. З деякими з них ми разом складаємо програму концерту, розписуємо партитури, зустрічаємося на репетиціях оркестру. З іншими записуємо аудіо-записи і відео-кліпи, обговорюємо рекламні заходи. Багато друзів сприяють просуванню моєї музики, запрошують на інтерв'ю на телеканали, підключаються до реалізації квитків на концерт. За це я дуже їм всім вдячний.

Що порадиш тому, хто хоче прийти у твою професію і збутися в ній?

- Для тих, хто хоче стати музикантом або композитором, я дам кілька порад. Якщо ви дійсно беззастережно любите музику і готові присвятити їй своє життя, робіть це без озирання на думку більшости, прислухайтеся тільки до своїх відчуттів. Коли є наполегливість і бажання, то  і слух, і голос можна розвивати у будь-якому віці. Головне для цього прагнути до своєї мети, і дуже багато і наполегливо працювати над собою. Треба бути готовими до безсонних ночей, тривалих поїздок, виходу із зони комфорту. Але все це варто того, якщо  ваша творчість і музика будуть почуті, зможуть приносити радість людям, змушувати їх замислитись про різні аспекти свого життя, забувати про проблеми і печалі, робити їх щасливими хоч на коротку мить.

Що значить для тебе Київ, чи пов'язуєш своє подальше життя з цим містом?

- Я люблю Київ перш за все тому, що тут живуть прекрасні люди. Вони часто тобі посміхаються, здатні на співпереживання і завжди готові прийти на допомогу. Вони дуже гостро реагують на несправедливість. Особливо це проявилося в часи Майдану, коли всі небайдужі кияни приходили туди і приносили все, що тільки могли, часом ділячись останнім. Саме завдяки активній підтримці жителів Києва перемогла революція гідності. Тоді я остаточно закохався у своє місто. До того ж кияни дуже люблять музику. Я з великим задоволенням граю на фортепіано для них на різних майданчиках міста і черпаю у цьому натхнення для подальшої творчості. У Києві просто фантастична архітектура, яка поєднує європейську культуру і національний колорит. Це і старий Поділ, Андріївський узвіз, Лавра, Софійський Собор.  Це і сучасні споруди і пам'ятники. А за кількістю зелених насаджень, чудових скверів і парків Києва не поступається жодному місту у світі.

Життя кипить і в нього хочеться зануритися з головою і не пропустити жодної події. Київ дуже продуктивний, адже саме місто мотивує до діяльності. Нескінченні можливості для особистого розвитку: велика кількість виставок, музеїв, концертів, вуличне мистецтво та культура.

Коли мені доводиться їхати в інші міста, я з нетерпінням чекаю повернення додому і зустрічі зі своїм улюбленим містом і його жителями. Тому, природно, я пов'язую свою подальшу долю, творчість, реалізацію планів зі своїм чудовим містом.

Що для тебе самореалізація?

Самореалізація для мене - це перш за все займатися своєю улюбленою справою, створювати музику, брати участь в різних музичних проектах, записувати авторські альбоми. І звичайно, відчувати, що твоя творчість дійсно потрібно людям і знаходить відгук в їхніх серцях.

Чи маєш діточу мрію?

Музика.

Що побажаєш читачам нашого агентства?

Хочу привітати всіх читачів з минулими святами і побажати їм та їхнім сім'ям міцного здоров'я, чудового настрою, фінансового благополуччя, успіхів у реалізації проектів, миру і гармонії у душі. І щоб ми всі жили в незалежній, єдиній, мирній і багатій Україні

Дякую за розмову.

Розмовляв Василь ВЕЛИМЧИЙ.