На запитання інформаційного агентства НАЦІЯ відповідає український студей-політолог Андрій СУХРАКОВ.

Розкажи про свою родину: хто ти, звідки?

Мене звати Андрій Сухраков, я студент 4 курсу, навчаюся у Національному педагогічному університеті імені М.П.Драгоманова. Моєю малою батьківщиною є місто Дніпродзержинськ, Дніпропетровської області. Нині проживаю у місті Боярка, це Києво-Святошинський район.

Вибір майбутньої професії чинив самостійно чи хтось допоміг тобі в цьому?

Абсолютно мій вибір. Батьки наполягали, щоб я обрав щось із технічного напрямку, але мені була цікава саме політика, адже, ще будучи школярем, я був одним із працівників «поля» одного місцевого депутата.

Які маєш захоплення поза фахом?

В мене не багато захоплень, скажу вам відверто. Полюбляю гру в шахи, шашки. Окрім  цього, активно цікавлюся новинками із сфери ІТ.

Маєш багато друзів ?

Ні. Людина апріорі не може мати багато друзів (справжніх, звичайно). Деякі з них залишилися у Дніпродзержинську (із ними постійно тримаю зв’язок), а деяких зустрів саме в університеті.

Що порадиш тому, хто хоче прийти в українську політологію і збутися в ній?

Порад насправді можна давати безліч. Але якщо ти, як то кажуть, «не наб’єш шишок», чого ти зможеш досягти?

Проте декілька загальних порад, звичайно, дати необхідно.

Першим, та найважливішим, як я вважаю, є питання знань. Шановні абітурієнти, майбутні політологи, політичні експерти, аналітики, технологи – будь ласка, навчайтесь із совістю! Вивчайте матеріал не за законом трьох «з» (запам’ятав, здав, забув), а пропускайте його через себе. Саме він буде тим показником, який у недалекому майбутньому вирішить вашу долю. У політології немає других, третіх місць. Ти або найкращий у якомусь певному питанні, або ніхто.

Друга порада буде тісно пов’язана із першою. Не хвилюйтеся щодо власного працевлаштування: якщо ви чогось варті – вас помітять (саме таку пораду нам у свій час дав професор Василь Козьма). Чим більше я особисто набуваю досвіду, тим більш значущими для мене стають його слова.

І остання порада людям, які хочуть збутися в українській політології – не соромтесь спілкуватися із вашими колегами (як то кажуть – падати на хвіст). Нехай вони будуть старші за вас, досвідченіші, проте я більш ніж впевнений, що їм не важко буде дати вам пораду (проте дивіться уважніше, що ви кажете, й кому, оскільки ви ненароком можете опинитися у неприємній ситуації).

Що значить для тебе Київ, чи пов'язуєш своє подальше життя з цим містом?

Для мене – це місто можливостей. Якщо ти нічим не займаєшся – воно буде для тебе сірим та нецікавим. Але коли ти приймаєш участь у якомусь цікавому для тебе проекті, воно кардинально змінюється: тобі здається, що тебе затягнув величезний інформаційний потік, і єдине, що тобі залишається – це вирішувати, яка інформація для тебе є важливою, а яка навпаки. І діяти відповідно до неї.

Так, звичайно пов’язую своє життя із ним. Хочу якомога скоріше переїхати із передміського містечка кудись на окраїни Києва, в якийсь із спальних районів (але винятково у приватний будинок).

Що для тебе самореалізація?

Питання самореалізації  для мене – це в першу чергу, питання репутації. Коли тебе поважають за ту роботу, яку ти робиш та котру вже зробив. Звичайно, деякі зараз подумають про те, що репутація як товар річ погана, вкладати необхідно багато, а втратити легко, проте є одне але: Саме репутація може відкривати нові двері для само актуалізації, розвитку, та врешті-решт заробітку.

Тому вважаю, що це визнання вас як експерта іншими експертами, та людьми у цілому.

Чи є в тебе дітячі мрії, які би хотів зреалізувати?

Так, є. Завжди мріяв стрибнути із парашутом та взяти участь у  змаганнях з автоперегонів.

Що побажаєш читачам нашого агентства?

Бажаю вам знайти ту інформацію, ту пораду, ту аналітику, яку ви шукаєте. А також того, щоб ви вміли «фільтрувати» інформацію, яка у наш час оточує кожну людину.

Дякую за розмову.

Розмовляв Василь ВЕЛИМЧИЙ.