На запитання інформаційного агентства НАЦІЯ відповідає українська поетеса з Охтирки Сумської Області Наталія ПИЩИК.

Розкажи про свою родину: хто ти, звідки?

Я з невеликого міста Охтирка, що на Сумщині, з часом вступила до університету і стала навчатися в Сумах, де проживаю на даний момент, а що там буде далі – не знаю. Походжу з простої родини: народилася в сім’ї військового та виховательки дитячого садка, але згодом батьки розлучилися.

Вибір майбутньої професії чинила самостійно чи хтось допоміг тобі в цьому?

Фах перекладача обирала сама, хоча й вагалася до останнього, обираючи між перекладачем та журналістом. Проте, у мене завжди була мрія побачити світ, а для цього необхідно знати іноземні мови. Сподіваюся, у майбутньому я ще побуваю у різних країнах.

Які маєш захоплення поза фахом?

Звісно ж, поезія та проза, хоча й ці захоплення мають відношення до мого фаху, адже хтось має перекладати літературні твори. З прози мені особливо подобаються антиутопії: хотілося б дізнатися, до чого ж дійде наше суспільство у майбутньому. Трохи цікавлюся психологією, людськими відносинами та почуттями, але то складна штука, яку важко пізнати до кінця. Також, останнім часом, зацікавилась педагогікою на аматорському рівні. 

Маєш багато друзів ?

Ні, не багато. Я не надто люблю гамірні компанії та вечірки. Говорять, що для того,  щоб назвати людину другом, необхідно пройти з нею через життєві випробування. Проте, маю кількох близьких друзів.

Що порадиш тому, хто хоче прийти в українську поезію і збутися в ній?

Терпіння та наполегливості. І побільше натхнення та нестандартних ідей.

Що значить для тебе Охтирка, чи пов'язуєш своє подальше життя з цим містом?

Охтирка – досить красиве та мальовниче місто, тут гарно відпочивати на берегах річки Ворскли та люди прості і відкриті. Проте, це все ж маленьке місто і знайти роботу тут за моїм фахом – практично неможливо. Хотілося б пожити у великому місті, відчути його динаміку. Але в Охтирці  моя родина, а тому я завжди зможу з радістю повернутися сюди.  

Що для тебе самореалізація?

Це коли ти відчуваєш себе потрібним і відчуваєш запал від усього, що робиш. Це коли ти на своєму місці і завжди повний сил, хоч як би наполегливо не працював.

Чи є в тебе діточі мрії, які би хотіла зреалізувати?

Звісно. Я думаю, люди не повинні забувати про свої діточі мрії, якими б дорослими та серйозними вони не були. Мені хотілося б написати роман, поїхати до Шотландії та ще чимало чого. 

Що побажаєш читачам нашого агентства?

Вміти дивитися на світ, як на джерело вражень. Неважливо, хороших чи поганих. Головне, що життя не стоїть на місці.

Дякую за розмову.

Розмовляв Василь ВЕЛИМЧИЙ.