На запитання інформаційного агентства НАЦІЯ відповідає український спудей і громадський діяч Василь ГІЛЮК.

Розкажи про свою родину: хто ти, звідки?

Родом я з села Білоберізка, Верховинського району, Івано-Франківської області. Мої батьки вчителі: тато –  Василь Васильович – вчитель музики, мати -  Аліса Іванівна – педагог-організатор і вчитель музики молодших класів.  Закінчивши Білоберізьку ЗОШ з золотою медаллю, та склавши ЗНО  на найвищі бали ( хімія – 197, українська мова та література – 196,5 та біологія – 199,5),  я вирішив продовжити навчання у Національному медичному університеті імені О.О. Богомольця. Куди і успішно вступив влітку 2009 року на фах «Лікувальна справа», на бюджетну форму навчання.

Вибір майбутньої професії чинив самостійно чи хтось допоміг тобі в цьому?

Впродовж всього шкільного навчання я приділяв багато уваги вивченню біології, мав певні здобутки (перемоги на олімпіадах, наукові роботи), великою мірою за це я вдячний моєму вчителю біології – Шлімкевич Наталії Йосипівні – саме вона привила мені любов до цього предмету. А далі-  я зрозумів, що тільки стежка медицини гідне продовження шкільних здобутків та дійсно шлях служіння людям.

Які маєш захоплення поза фахом і громадською роботою?

Люблю активно проводити свій час: граю на гітарі,  більярд, настільний теніс, подорожування. З інтелектуальних захоплень – гра в шахи, читання книг як художніх, так і з саморозвитку. Загалом, не люблю витрачати час дарма.

Маєш багато друзів ?

Так я можу вважати себе людиною, у якої багато друзів і взагалі - впевнений кожна людина, яка має бажання успішно реалізувати себе в житті повинна ефективно налагоджувати велику кількість соціальних зв’язків: друзі, товариші, знайомі, бізнес-партери, вчителі – наставники. Ніколи не знаєш, що тобі принесе нове знайомство, чи стара дружба – хто допоможе тобі, а кого зможеш виручити ти. Тому -  дружіть і заводьте нові знайомства – це класно!

Що порадиш тому, хто хоче прийти в громадську роботу  і збутися в ній?

Перше, це визначитися, що саме ти хочеш змінити в своєму  оточенні, у своєму селі, місті, країні. Коли буде чітко зрозуміла ціль,  буде набагато чіткіше бачення подальшої діяльності. Чи об’єднатися  з уже працюючими у цьому напрямку людьми, організаціями, набратися досвіду, реалізувати в їх форматі власний проект, чи створити власну організацію, ініціативу і вже там нести повну відповідальність за результати та ефективність діяльності. Головне: менше сумніватися, більше робити. Краще зробити на «3» і зараз, ніж на «5» колись в далекому майбутньому. Тому що з помилками приходить досвід, а  невпевненість породжує нерішучість.

Що значить для тебе Київ, чи пов'язуєш своє подальше життя з цим містом?

Київ, за останні шість років  проживання,  став для мене другою рідною домівкою, мені подобається темп життя «великого міста» - я вже встиг його полюбити, бо як співається «Як тебе не любити, Києве мій…». Я впевнений, що моє майбутнє життя і діяльність будуть нерозривно пов’язані з цим серцем України!

Що для тебе самореалізація?

Людина може вважати, що вона дійсно самореалізовується, коли вона займається справами, якими вона живе, «горить», які їй подобаються,  від результатів яких вона отримує задоволення. Її справи повинні бути суспільно важливі, людина отримує за них шану та визнання. Тільки це можна вважати справжньою самореалізацією.

Чи є в тебе діточі мрії, які би хотів зреалізувати?

В дитинстві, я часто задумувався над тим, чому люди так часто хворіють, чому розбиті дороги, чому всі дорослі казали: «Важкий час», чому закинена земля, яка могла б родити чудові плоди, чому між людьми така прірва у розумінні?  І хто це все зможе змінити?  Я вирішив, що зміни починаються з кожного з нас, і якщо будуть люди, які будь брати на себе відповідальність за зміни – то ці зміни настануть.

Що побажаєш читачам нашого агентства?

Бути незламними духом, мати чесні і світлі погляди, постійно самовдосконалюватися, ставити ціль – і добиватися результату. А все решту Вам додасться!                                 

Дякую за розмову.

Розмовляв Василь ВЕЛИМЧИЙ.