На запитання інформаційного агентства НАЦІЯ відповідає київський поет Ігор АСТАПЕНКО.

Розкажи про свою родину: хто ти, звідки?

Народився в Білій Церкві 1992 року, але прожив там недовго – сім’я переїхала до м.Бердичева Житомирської області, де мешкають зараз мої батьки. Сам я проживаю в Києві вже восьмий рік, бо закінчував тут Український гуманітарний ліцей КНУ ім. Тараса Шевченка, а нині – студент магістратури того ж таки КНУ (Інститут філології).

Коли прийшов у поезію, що отримав від неї ти і що отримала від тебе вона?

Тяжко сказати, коли саме прийшов у поезію, але перші літературні спроби були ще у 8 років. Та поетом я себе асоціюю вже, мабуть, 4-5 років.

Що я отримую від поезії? Насолоду та естетичне задоволення. Для мене це не просто хобі, адже поетична творчість потребує чималих зусиль, це справжня робота, постійний пошук і самовдосконалення.

Що отримала поезія від мене? Сподіваюся, гарні вірші. Сьогодні тяжко не загубити себе у шаленому вирі поетичного світу, але таки вірю, що є там місце і для мене.

Вибір майбутньої професії чинив самостійно чи хтось допоміг тобі в цьому?

Те, що хочу бути філологом, знав ще у ранньому дитинстві. Жодних сумнівів або тиску зі сторони батьків не було. Упевнений, що це моя стихія, джерело мого натхнення.

Які маєш захоплення поза фахом і поезією?

Дуже люблю спорт, зокрема футбол, теніс, біатлон. Люблю свіже повітря, природу, подорожі, іноді малюю та співаю. І звичайно, багато читаю, бо чим більше прочитано, тим менший шанс бути вторинним.

Маєш багато друзів ?

Поняття дружби дуже відносне. У мене є багато знайомих, людей, з якими спілкуюся, але тих, кому я би міг довіритися, мабуть, не так багато. Такий сучасний соціум. Кожен сам за себе.

Що порадиш тому, хто хоче прийти у поезію і збутися в ній?

По-перше, вчити мову, бо вона в нас дуже багата, а поезія – це найвишуканіша її форма. По-друге, багато читати, випрацьовувати літературний смак. По-третє, постійно працювати над собою, бо тільки заради саморозвитку й існуємо.

Що значить для тебе Київ, чи пов'язуєш своє подальше життя з цим містом?

Київ я дуже люблю. Тут почуваю себе вільно. Чи залишуся тут – не знаю, але найближчі роки, мабуть, точно.

Що для тебе самореалізація?

Самореалізація для мене – це віднайдена гармонія. Коли знайшов себе в житті, тоді й самореалізувався. Хоча й це дуже відносно.

Чи є в тебе діточі мрії, які би хотів зреалізувати?

Хочу написати якісний роман, який читатимуть. А ще мрію об’їздити весь світ, бо дуже люблю порівнювати культури різних народів.

Що побажаєш читачам нашого агентства?

Терпіння, гармонії, реалізації всіх задумів. І звичайно, здоров’я.

Дякую за розмову.

Розмовляв Василь ВЕЛИМЧИЙ.