На запитання інформаційного агентства НАЦІЯ відповідає політолог, спудей Києво-Могилянської академії Руслан КЕРМАЧ.

1. Розкажи про свою родину: хто ти, звідки?

Моя біографія є достатньо цікавою. Народився в Росії (точніше тоді ще останні місяці відживала РСФСР) в час революційних змін, що переживала радянська імперія народів, в не менш революційному бунтарському осерді донського козацтва – місті Ростові-на-Дону.

Моя мати походить з цього регіону, а батько – українець, що народився у мальовничому карпатському краї Буковини.

У 12 років я разом із сім’єю  емігрував до України і оселився в стольному граді Києві. Хоча я постійно проживаю і вчуся в Києві, моє серце належить місту Чернівці. Туди я навідуюсь за будь-якої більш-менш сприятливої нагоди. Духовно відпочиваю на малій батьківщині батька – в мальовничому карпатському селі Розтоки.

1. Як тобі твоє прізвище? Як ставишся до нього ти  і як ставляться інші?

Моє прізвище, як розповідав мені дід (а йому відповідно – прадід), походить  від слова «керманич». На Буковині керманичами називали людей, що правили кермом, сплавляючи дараби гірськими річками.

Я пишаюся своїм прізвищем і вважаю, що ним окреслена моя природна придатність до керування. Як ставляться до мого прізвища інші - не знаю. Не цікавився, але думаю переважно позитивно.

1. Коли прийшов до Академії, що отримав від неї і що отримала  від тебе вона?

Від Академії отримав знання, але це, мабуть, не було найголовнішим. Найголовніше – в Могилянці здобув творчу цікавість, бажання наукового пошуку, комунікативні навички та, безумовно, багато ерудованих, цікавих товаришів та друзів.

Свій внесок в Академію не схильний переоцінювати, але ніколи не нехтую можливістю зайвий раз підтримати свою Alma Mater. Серед невеликих перемог на сьогодні: приніс I місце для НаУКМА у Всеукраїнській олімпіаді з політології, що проходила цього року в Острозькій академії.

1. Вибір майбутньої професії чинив самостійно чи хтось допоміг тобі в цьому?

Майбутню професію шукав довго, але остаточну крапку у моїх постійних пошуках поставила моя вчителька історії у київській школі. Людмила Миколаївна запевнила мене в тому, що політологія – це дійсно моє. За цей вибір, який попри поради я зробив абсолютно свідомо сам, дуже вдячний моїй вчительці.

1. Навчання, політологія… що ще?

На сьогодні навчання і, політологія зокрема, мабуть, є найголовнішим. Просто переконаний, що всьому в житті свій час. І, якщо я зараз вчуся в університеті – необхідно робити основний акцент саме на навчальному, науковому процесі. Далі у буденних турботах та роботі такої нагоди просто може не бути і мені не хотілося б в недалекому майбутньому шкодувати про те, що змарнував час даний мені для навчання.

Можливо, в цій своїй позиції я розходжуся з багатьма своїми однолітками, що прагнуть якнайшвидше поринути у роботу, що для них є істинною ознакою дорослості.

Всьому свій час. Звичайно, це не означає, що необхідно на роки університетського навчання відвернутись від усього позанавчального та забарикадуватись в бібліотеці в тісній окупації книжок класиків політичної науки, але навчання, в час відведений для нього, повинно бути пріоритетом.

1. Маєш багато друзів опріч навчання?

Товаришів та знайомих багато. Людей, яких міг би назвати справжніми надійними друзями, мабуть, не так вже й багато.

1. Що порадиш тому, хто хоче потрапити в Академію і бути у ній успішним?

В першу чергу, мати непереборне бажання там вчитися. Вірити в себе та свої сили і, найголовніше, не слухати численних «добродіїв», переконаних у тому, що Києво-Могилянська академія – закритий заклад для людей «голубих кровєй» чи осіб з тлустими гаманцями.

1. Що значить Київ для тебе, чи пов’язуєш своє подальше життя з цим містом?

Київ – для мене, в першу чергу, столиця. Місто, історією якого я дуже пишаюся і не перестаю цікавитись. Щодо можливості подальшого проживання в Києві ще не визначився.

1.  Що для тебе самореалізація?

Для мене самореалізація є складним поняттям з багатьма проявами і тому  я не схильний відокремлювати самореалізацію матеріальну, соціальну, сімейну, творчу одна від одної. Лише досягнення успіху на всіх цих нивах людського життя означатиме для мене повноцінну самореалізацію. Адже, на моє глибоке переконання, лише така самореалізація може принести людині відчуття справжнього щастя та гармонії.

1. Чи є в тебе діточі мрії, які би хотів зреалізувати?

Все дитинство просякнуто мрією про те, щоб батьки мною пишалися. Мріяв якнайшвидше вирости та стати надійною опорою та гордістю своїх батьків.

1. Що побажаєш читачам нашого агентства?

Бажаю читачам інформаційного агентства «Нація» віри в свою країну, в своє майбутнє та позитивні зміни. Адже думки мають дивовижну властивість – вони матеріалізуються.

Дякую за розмову.

Розмовляв Василь ВЕЛИМЧИЙ.