Невдовзі після беатифікації Папи Римського Івана Павла ІІ в Україні у видавництві «Дух і літера» за підтримки Католицького медіа–центру і Польського інституту вийшла книжка про Кароля Войтилу — «Вівторки любив найбільше». Нове видання не є стандартною біографією, а можливістю долучитися до багатого внутрішнього світу непересічної особистості. У книзі надруковано бесіди польської журналістки Бригіди Грисяк з архієпископом Мечиславом Мокшицьким. Оповідач — Мечислав Мокшицький, доктор богослов’я, нині митрополит Львівський Римо–католицької церкви, протягом дев’яти років (1996 — 2005) був особистим секретарем Івана Павла ІІ й багато часу проводив поряд із ним.

Із нової книги, що складається з глав «Апартаменти Папи», «Обов’язки другого секретаря», «Повсякденність», «Молитва», «Таїнства», «Свята», «Аудієнції», «Паломництва», «Останні дні», читачі дізнаються багато цікавого про релігійне і приватне життя глави Римо–католицької церкви. Зокрема, про те, як виглядав звичайний день Івана Павла ІІ у Ватикані, що його розчулювало, смішило, які теми він обирав для розмов із впливовими політиками, кому звірявся, які книжки читав, які пісні любив співати, кого запрошував на свята. І, звичайно ж, чому любив вівторки. Цей день тижня був для понтифіка вихідним, тобто вільним від офіційних зустрічей і церковних справ, але не від спілкування з простими людьми, природою, Богом і постійного самовдосконалення. «Коли заплющую очі, бачу, як одягає пелерину і виходить на терасу. Бачу, як зосереджено промовляє Розарій, як уночі в спальні за письмовим столом читає, як прогулюємося садами Кастель Гандольфо», — так згадує автор вихідні вівторки свого колишнього керівника.

Книга розпочинається описом папських апартаментів. «Це були внутрішні покої його серця, місце дуже особистих стосунків, діалогу з собою, — розповідає архієпископ Мечислав Мокшицький. — Та водночас я завжди дивувався, що тут від приватного до публічності — єдиний крок. Той крок Папа робив до вікна, з якого щовечора благословляв місто, коли вже не мав змоги виходити».

Директор видавництва «Дух і літера» Костянтин Сігов пояснює, що його увагу до цієї книги привернуло не лише ім’я Івана Павла ІІ, а й спосіб викладення матеріалу та чудовий український переклад Каріни Вострякової: «Я з приємністю прочитав про навіть найдрібніші деталі з життя Івана Павла ІІ, скажімо, про його улюблені тістечка, якими завершували трапезу». Хоча не останню роль у виданні книги зіграла особиста зустріч із Папою у 1995—96 роках. «Наша делегація йшла з Папою до каплиці, і ми бачили, що молитва була для нього і натхненням, і відпочинком, спостерігали, як він умів відволікатися від буденних справ і відпочивати навіть упродовж лічених хвилин під час подорожей у машині», — розповів Костянтин Січов.
Тетяна КОРОП
УМ