«Це видання — визначна подія у православному світі, а найбільше — в українському православ’ї, — каже протоієрей Володимир Черпак, настоятель Покровської церкви, що на Подолі у Києві. — Ця праця дає можливість православному народу здійснювати повне молитовне правило, впорядковане за зразком класичних «Молитвословів». Книгу можна вважати достойним продовженням перекладацької традиції подвижників–науковців УАПЦ 1920—60–х років XX століття». 894–сторінкове видання підготували до друку з благословення Патріарха Київського і всієї Руси–України Володимира (Романюка) науковці й священство Покровської подільської громади Києва. Вміщені в ньому молитви XVI—XX століть, тропарі, кондаки, прокимни, канони, акафісти, а також молитви з парастасу та похорону переважно наново перекладені зі старослов’янської мови зi стародруків Києво–Печерської лаври та інших українських та іноземних видань. Перекладала кандидат філологічних наук, відома фольклористка Людмила Іванникова. А звіряв із давньогрецькими оригіналами мовознавець Олександр Кислюк. Тут є і молитви, укладені російськими угодниками — оптинськими старцями. Адже це єдиний православний простір, єдиний християнський досвід. «В Історичній бібліотеці, що на території Києво–Печерської лаври, збереглася колишня монастирська книгозбірня. Деякі стародруки збереглися в Центральній науковій бібліотеці ім. академіка Вернадського, — розповідає перекладач–упорядник видання Людмила Іванникова. — Найдавніша книга, яку я тримала в руках — це «Служебник» 1590 року, період розквіту книгодрукування у Києво–Печерській лаврі. Коли я працювала в Історичній бібліотеці, від цих книг ішло дивне тепло. Їх сторінки були покрапані воском — видно, що над ними молилися. А може, якийсь святий гортав щодня ці сторінки? Тут надзвичайно висока поезія. «Радуйся, чашо, що черпає радість, радуйся, лілеє запашна, радуйся, зоре, що народжує Христа!» — мовиться в каноні до Богородиці». Нагадаємо, що перший переклад українською мовою з’явився у XVI столітті — це була молитва «Отче наш».

Марія ОСТЕРСЬКА.
УМ