Текстам Ольги Ляснюк тісно у прокрустовому ложі силабо-тонічних канонів. Навіть тоді, коли вони формально традиційні, мисткиня дарує їм верліброву свободу. Вона, уникаючи емоційних брязкалець, сентименталізовних плачів-нарікань, наче вирізьблює з космічного огрому буття образи-карби, в яких – душа часу. Світла, оптимістично-життєдайна налаштованість, потужна добротворча енергетика струменить у кожному тексті, адже, всупереч найпохмурішим тенденціям, «тепер живемо усі СОНЦЕСЯЙНИМИ».Ольга Ляснюк не приховує, що її «Україна у жовто-блакитних капцях на босу ногу, …і вишитим рушником їй руці витираю і хрестиком її пришиваю до себе». Для неї привезений із Сибіру кедровий горіх «має запах очей тих, кого знищили», її лірична героїня означує власну сутність одкровенням: «Мої очі завжди стримлять у небо».

«Поцілунки у скло» (передмова – книгознавця та психіатра Євгена Шимоновича, післяслово – професора Світлани Богдан) вкотре підтвердили зізнання світлої пам’яті Олександра Рисака: «Художнє слово Ольги Ляснюк – це ковток свіжого, чистого повітря, проте насиченого і густого. Причастившись ним одного разу, вже не мислиш себе без нього».

Довідка «ВП»

Ольга Ляснюк середню освіту здобула у Нововолинську, вищу – у Волинському університеті імені Лесі Українки. Мешкає в Луцьку. Пише поезію, прозу, критику, літературознавчу есеїстику, заробляє на прожиття журналістикою. Авторка книг «Босоніж у вічність», «Третє бажання», «Аналогія». Упорядник антології «13 х 13». Член Національної спілки письменників України, голова літературного об’єднання «Лесин кадуб», член ради Волинської обласної організації НСПУ. Лауреат низки літературних конкурсів, у тому числі – міжнародного «Гранослов», всеукраїнського «Просто так», видавництва «Смолоскип».

Волинська правда