Кілька років тому за селом Копачів Обухівського району Київської області закипіла робота. На лісовій галявині запрацювали бульдозери і екскаватори. Україні було заявлено, що стараннями фонда «Слов'янський мир», за селом буде реконструйовано княжий град Київ. У планах ініціаторів – відтворити стольний град таким, яким він був за часів легендарних київських і галицьких князів від Кия до Данила Галицького і перш за все Детинець – давньоукраїнський кремль V-XIII століття. Відроджений княжий Київ під Обуховом повинен стати, на думку його організаторів, центром постійно діючого парку «Київська Русь», який стане місцем проведення культурних та історичних фестивалів. До речі, він вже таким став, хоча будівництво продовжується. До приватних городів сягає високий вал, на вході до парку до неба зметнулися дві дерев'яні башти, на території парку насипають внутрішній вал і риють неодмінний його супутник у середньовіччі – глибокий рів. Вже зведені трибуни і вічове поле, «з аремеселье » – майданчик народних майстрів, де можна власними руками зліпити на гончарному крузі горщик і навіть тут же його прикрасити. Трохи віддалік розташувався «Табір кочівників» - чомусь в самому парку. У княжій палаті будь-який охочий може отримати в прокат полотняну сорочку і черевики з сиром'ятної шкіри – стрій прямо як тисячу років тому. Загальна площа парка – 50 гектарів. До речі, серед валів і рову відчувається якесь невловиме відчуття стародавньої старизни, не дивлячись на те, що зустрічний княжий дружинник у клепаному залізному шоломі-шишаку зі шкіряним щитом прямо на очах витягує мобільний телефон. Парк «Київська Русь» вже став фестивальним центром України, куди майже кожні вихідні їдуть з Києва і інших міст України сотні людей. Мої київські друзі встигли побувати в «Київській Русі» вже кілька разів. До мене звернувся викладач центру бойових мистецтв «Перун» Вогнедар Корабльов з пропозицією взяти безпосередню участь в черговому фестивалі «День Ярила». Ми з Вогнедаром відредагували вітальне слово перед представленням команди, довелося пригадати заняття з боротьби «Триглав». Крім «перунівців» Корабльова, до нашої команди увійшли вихованці центру бойових мистецтв «Вирій» під керівництвом Руслана Воробйова. І ось маріупольська компанія висипає з автобуса разом з рюкзаками і заготовленими костюмами, кожному членові команди ставлять на руці печатку. Відтепер ми – законні мешканці парку. Ми розбили табір за валом, де місце вже обжите. Недалеко від нашого табору височіє копиця соломи – там маріупольці рятувалися від нічного холоду (це ті, які приїхали без спальних мішків). Організатори надали учасникам і триразове харчування – картоплю з грибами, яєчню з ковбасою, смажену рибу, дуже смачний квас з пряниками. Годували і журналістів, що буває на подібних заходах не часто. Ми відповідно переодягнулися – у шаровари і сорочки або футболки з козацькою символікою. Через декілька годин почався ІІІ Міжнародний фестиваль «День Ярила ». Нагадаю, що Ярило – давньослов’янський бог сонця і родючості, що з'являється разом з дружиною, – богинею любові і краси Лелею. Свято народження Ярила наші пращури відзначали на початку літніх польових робіт. На фестивалі Ярило з вінком з польових квітів на голові скакав на шикарному рисаку в яблуках, а на валу носили зображення сонця. Сам фестиваль – відродження наших вікових традицій, витягнутих організаторами з дальніх куточків народної пам'яті. Глядачам були представлені стародавні обряди, на жаль майже забуті: народження і освячення Ярила, весільний обряд, виступи козаків-характерників, в бойовому мистецтві яких дивно переплелися давньоукраїнські та християнські традиції і виступ фольклорного гурту «Буття», який робить акцент на автентичному виконанні народних пісень. На початку фестивалю до присутніх звернулися президент фонду «Слов'янський мир» Володимир Янченко – один з ініціаторів відтворення стольного Києва і верховний жрець Володимир Куровський. Після обряду пройшов парад учасників, який змішав різні історичні епохи України, – запорізькі козаки йшли після скіфів, а після язичницьких співів присутніх вітав …князь Володимир, що приніс на кінчику меча в Україну-Русь християнство. У другий день фестивалю дійшла черга до нашого виступу. Виступили на висоті – про це можна було судити по увазі глядачів, які залишили бажання лазити по парку і підтяглися на оглядовий майданчик. Ми кидали один одного прийомами на запорошену землю, деякі роздерли в запалі виступу лікті до крові. Над полем свистіли шаблі, гнулися списи, лунав гопак, під який демонстрували бойові прийоми і елементи бойової техніки. І жирна крапка. Наш виступ визнано одним з найкращих на фестивалі і його вже включено до програми наступного фестивалю «День Перуна», що відбудеться 17-18 липня в тому ж парку «Київська Русь». Вадим Джувага Маріуполь