Причесана версія

Самореалізація – справа не для слабкодухих!

Вріз: Самореалізація молодого покоління як рушійний чинник розвитку української держави, саме під такою робочою назвою пройшов круглий стіл на базі Вінницького національного аграрного університету.

        В конференц залі аграрного університету двадцять п’ятого березня близько сорока студентів та кілька викладачів взяли участь у  виїзному засіданні, що проводилось товариством “Український клуб”. Представники цього товариства приїхали до Вінниці із Києва, проїхавши пів України. Зі сторони “Українського клубу” до нас завітали Роман Кухарук, Олексій Усачов, Євген Заїка.

        Дискусія серед учасників велась навколо тем духовної, культурної, творчої, дозвільної, політичної, професійної самореалізації молоді. Ці теми для студентства є досить не байдужими, точніше першочерговими, що було видно із тієї перепалки, що зав’язалась між учасниками. Найбільш гострим питанням для студентів-аграріїв  стала проблема професійної самореалізації. Студентів з такою освітою ніхто із роботодавців без досвіду роботи бачити на підприємстві бачити не бажає. Їм не то що досвід важко здобути, а й практику достойну нереально пройти.

        З висновків зроблених організаторами можна зрозуміти лише одне, що “спасіння потопаючих – діло рук самих потопаючих”, тобто не слід чекати допомоги зі сторони, а варто наполегливо працювати і ми отримаємо результат!!!   

Критична версія

Вкотре поговорили, щоб розійтись

Вріз: Говорити можна скільки завгодно, а от чи почнуть проблеми від цього вирішуватись – не факт! Прикладом цього стало виїзне засідання на тему: “ Самореалізація молодого покоління як рушійний чинник розвитку української держави ”проведене на базі аграрного університету членами товариства “Український клуб”

За “порадою” своїх викладачів близько чотирьох десятків студентів зійшлись до конференц зали аграрного університету. Та, очевидно, що вони не до круглого столу готувались, а до якоїсь не зрозумілої конференції, оскільки в ході роботи почали не думки свої висловлювати, а читати теоретико-аналітичні матеріали з інтернет ресурсу. Тому дана методика проведення круглого столу не дуже зацікавила учасників, щоб вони цей брєд уважно поглинали в свої, і без того загружені голови. Додала перцю в борщ ще й викладачка філософії зі своєю трансформацією ціннісно-орієнтирною трансформацією молодого індивіда в соціумі, чи чимось на це схожим.

Ситуація почала трошечки набирати висоту, тобто виправлятись в кращий бік, коли в хід пішли репліки чи коли на закінчення кожен повинен був хоча б своїм враженням від дійства поділитись. А від цього мало, бо ми ж не алгоритм вирішення шукали, а лише вкотре десятитомник із проблемами із полиці на полицю переклали. Ще двоє викладачів: філософ та історик, запропонували нам всеукраїнську молодіжну організацію створити на зразок комсомолу, та за комуністичним минулим посумували так, що аж один із них не стерпів і вийшов.

Із вуст організаторів свята ми неодноразово почули про ті цінності, що зараз нам намагається нав’язати перезаідеологізована вкрай система: нація, держава, віра… Та про те, що не варто чекати від держави, як біля віконечка макдрайву, а потрібно самим в першу чергу працювати над результатом.

Від автора: Молодь може і хоче самореалізовуватись, і не завжди нам потрібно в цьому допомагати, інколи достатньо просто не заважати. Та на молодих зараз серйозно ніхто не розраховує і не довіряє, ні бізнес ні політика… Нам не дають вішки в руки, а так хочеться порулити. Та не зрозуміло про що вони думають, чи думають на перспективу і чи думають взагалі, бо де ж вони потім собі навіть ремонтний молодняк візьмуть??? Найяскравішим індикатором складності всієї ситуації самореалізацією в Україні стало те, що під час підбиття підсумків засідання до залу увійшла проректор ( чи хто вона там) і на пів слові обірвала виступаючого, бо вже час… Її, як представнику влади в даному випадку абсолютно байдуже про що ви там говорили і яких високих тем торкались, вже час… До нас ніхто не ставиться серйозно, а по меншій мірі це не культурно!!!