Книжку Бориса Нємцова „Сповідь бунтаря” у Москалії щирі кацапи сприйняли нетолерантно. Не люблять вони його. Все повернули на його сексуальність і багатогамність як чоловіка. Як на мене, книжка Нємцова має стати настільною для українських політиків, бо дає, як заборонений зараз в Росії серіял за сценарієм Віктора Мережка „Кріт”, уроки кадебізації та тоталітаратизації суспільної свідомості.

Нємцов розкриває свій шлях у політику. Його нелюбов до російського націоналізму дивна, але не визначальна. Вся його книжка огорнута поривом любові до російської нації. То чому це не націоналізм?

Він молодий прийшов у політику, і гостро це розуміє – „У моменти революційних змін саме у молодих з`являється шанс проявити себе”. І він не позбавляє себе такої дивовижної розкоші: „мої гени виявились сильнішими за гісторичний процес і сильнішими за його природну розумність”. І він тверезо оцінює свої – і своїх колег-демократів – проблеми: „головна наша помилка – неспроможність вкоротити амбіції і домовитись – і привела до того, що останні п`ять років для демократів у Росії були особливо тяжкими. Влада нафти – петрократія – виявилась сильнішою демократичних і ліберальних цінностей”.

Які уроки для України у книжці Нємцова?

1.„Тимчасові керуючі думають про себе, а не про справу”.

2.„Не завше вертикальний злет означає найкоротший шлях до вершини”.

3.„Точно прорахувати, що принесе вам успіх, а що погубить, вельми важко”.

4.„Тільки пластиліновий народ, котрий добре прогріли на сонці і довго розмняцкували, може проголосувати за людину, що починає свою політичну кар`єру з президентських виборів”.

5.„Не все логічне очевидне”.

6.„люди поважають позицію. Найгірша політика – це відсутність позиції. Позиція може бути вірною, невірною. Вона може мінятися з часом, але вона мусить бути”.

7.„Росія – ліва країна, якій потрібні праві реформи”.

8.„від дорожнечі нафти залежить лівість країни, слабкість уряду і ухвалення владою популістських рішень”.

9.„коли в країні багато грошей, головне питання ставлять ліві партії: „Як поділити гроші?” Питання „Як заробити?” нікого не цікавить”.

10.„Від дорожнечі нафти залежить рівень політичних і громадянських вольностей”.

11.„щирі люди у владі зараз складають меншість”.

12.„але для цього потрібна не сильна рука, а сила волі”.

13.„Не хочете воювати з Америкою – залишайтесь демократією, ось головний принцип”.

14.„До політичних рішень готові сильні лідери, слабкі -- ніколи”.

15.„Репутація у політиці – це все. Вона напрацьовується роками, а зникає за кілька хвилин ганьби”.

16.„Це вже не гроші, а стосунки.”

Важко переоцінити той нещадний портрет Путіна, що його малює автор у своїй книжчині: „Зібрав усіх силовиків. Усі прийшли, опріч директора ФСБ Володимира Путіна. Путін зателефонував і сказав, що він прийти не може, бо у нього захворіла собака.”, „Путін талановитий політик. Безумовно, його недооцінили. Він розвернув на сто вісімдесят градусів розвиток Росії, скасувавши свободу слова, інститут виборів, розправивишись з політичними опонентами (...) він спростив життя особисто для себе і ускладнив життя для Росії (...) він блискуче оволодів політичними технологіями і чудово вжився у роль президента”, „він утік від відповідальності за Росію, убезпечив особисто себе, і за це історія втулить йому до рук особливий рахунок”, „Путін знає, про що і з ким говорити, яку вибрати інтонацію і яку лексику, у цьому секрет його політичного успіху”, „загроза для Путіна і його оточення йде не від опозиції, загроза йде від теперішніх прихильників: вони помстяться за своє приниження”, „порівняння з Лукашенком для Путіна є глибоко образливим”.

Отже книжка Нємцова українцям має бути цікавим прикладом того, як не варто давати владу популістам фашистського копилу. А в Україні небезпека такого сценарію гостро існує.