Видати свої аналітичні матеріали окремою книжкою – цікава спроба. На мою думку - спроба вдала. Ще одна можливість для уважного читача замислитись над сутністю речей.

Політолог – спеціаліст з політичних систем. Системність мислення як головна особливість професіонала дозволяє дивитись на речі відкритими очима і розуміти сутність, досліджувати процеси і при цьому бачити тенденції тенденції. І як вершина професіоналізму – розуміти контексти, сутність процесів в системах і прогнозувати розвиток, пропонуючи варіанти впливу на результати процесів. Мислити системно – основа успішної діяльності, тому що треба бачити систему влади загалом, сукупність систем державної машини, вписуючи її у контекст геополітичних тенденцій.

Ще один момент, на якому акцентує автор свою увагу – це робота професіоналів, як в політиці, так і в економіці, професіоналів, які розуміються на своїй спеціальності і професіоналів, які дають рухатися іншим професіоналам. Хибний шлях – доля багатьох – керуючись маленьким приватним інтересом досягати маленьких вершин, як то кажуть, до пенсії працювати в обраній (часто випадково) сфері. Це банально і в цьому плані слід згадувати світові принципи побудови бізнесу і політики: досяг посади – готуєш наступника – переходиш на іншу посаду.

Автор багато чого хотів би змінити в системі, бачить і розуміє як це можна зробити. В основі змін – системність і поступовість системних змін.

На противагу цьому Андрій показує практику сьогодення – стихійність проектів, суспільних, політичних, економічних ініціатив, і головне – непослідовність і спонтанність під час прийняття рішень можновладцями.

В книжці переосмислюється питання зміни поколінь, не тільки і не стільки за віком, скільки за сприйняттям світу. Фактично, іде мова про зміну еліт. На запитання „Когда наступит год Украины в Украине?”, Єрмолаєв відповідає у своїй книжці – тоді, коли в Україні з`явиться українська еліта, яка буде відстоювати інтереси України, створить амбітний український проект.

Книжку умовно можна розділити на довиборчий період і післявиборчий. Прогнози, які були в першій частині книжки в основній масі своїй актуальні і сьогодні, багато що – відпадає, але основа прогнозу залишається сталою через те, що система не може рухатися по іншому, можуть бути відхилення плюс-мінус, а в основному автору вдається зрозуміти реальність і побачити майбутнє.

Думаю, що автор знає сам всі недоліки своєї книжки. Ця вдала спроба все-таки – продукт не цілеспрямованої роботи над книгою, а, скоріше, зібрання різних статей, поєднаних внутрішньою логікою. Єдине, що побажаю автору знайти час і написати не уривкову книгу, а системну і послідовну.

В книжці досить чітко прослідковуються дві лінії життя: перша – це життя політиків і владних структур, друга – життя людей. Автор дає зрозуміти, що політики грають свою роль і живуть у своїй реальності. Часто ця реальність є нереальною. Але люди це розуміють по-своєму. Найгірше для українського політикуму – це ілюзія влади. Небезпека полягає в тому, що народ живе окремим життям, просто сьогодні політикум не заважає народу жити. Існує, умовно кажучи, точка зриву, після проходження якої народ за інерцією перетравлює старі і народжує нові покоління, які висуває на передові позиції і дає можливість покерувати. Далі знову лінії життя народу і народних обранців починають розходитись – знову точка зриву, за нею знову лінії життя – і так назустріч новим вікам і тисячоліттям.

Повертаючись до України сьогодення, ми бачимо максимальне віддалення двох ліній життя – владної і народної. Народу байдуже, він живее за відпрацьованими тисячоліттями принципами, а от народним обранцям з передової точка зриву не сподобається в найлегшому варіанті. Що робити? Політики мусять знати, як живуть люди, а люди мають природне право знати, чим живуть політики, заради чого. Політикум має усвідомити , що коли дві лінії життя будуть перетинатися, як мінімум частіше, ніж звичайно, тоді, виходячи з логіки, настане рік України в Україні.