Поціновувачі довідникової і популярної літератури знову мають нагоду потішитися ще однією перлинкою серед видань такого кшталту - у київському видавництві "АртЕк" побачила світ книжка Ігоря Шарова "Вчені України: 100 видатних імен".
Ця книжка є гідним продовженням серії, попередні видання якої - "100 видатних імен України", "100 визначних місць України", "100 сучасників: роздуми про Україну" - вже встигли знайти свого поціновувача і навіть удостоїлися повторного тиражу. Знають про них і завсідники інтернету - довідники зайняли чільне місце серед електронної довідкової літератури.
Четверта книга Ігоря Шарова зібрала під однією обкладинкою тих, хто репрезентує Україну, вклавши свій важливий внесок у розвиток науки. Присвячене видання академікові Іванові Федоровичу Курасу, його світлій пам`яті, і є достойним виявом поваги і шани до всієї когорти науковців.
Історики і геніальні конструктори, хірурги і визначні математики, гуманітарії і економісти - ті, кожен з яких займався своєю справою життя і мав свою філософію життя постануть перед читачем і розкажуть свою історію, яка начебто вміщається в книзі на двох-трьох сторінках, а несе глибинну інформацію і цінність у вічність. Бути вченим - це вміння знаходити і втілювати ідеї: в слова, в алгоритми, в справи, в життя. Кожен із тих, хто представлений в книжці Ігоря Шарова, знайшли себе і своє місце в житті і в науці. Читач віднайде імена і тих, чиї наукові винаходи і здобутки вже часом відоміші за своїх авторів і прожили не одне їхнє життя, і тих, чиї імена сьогодні перебувають на слуху, бо вони і далі активно займаються науковою і суспільно-політичною працею. Сто імен, які репрезентовано в книжці, розкидані в просторі і часі. Одні з них, як Юрій Дрогобич - доктор медицини і ректор Болонського університету у 1481 році, Микола Костомаров - видатний історик, етнограф і фольклорист ХІХ століття, математик Михайло Остроградський, біолог Данило Заболотний, Іван Пулюй - першовідкривач так званих рентгенівських променів, президент УНР і видатний історик Михайло Грушевський прийшли до нас з минулих далеких і ближчих століть, інші - економіст Валерій Геєць, гуманітарій Іван Дзюба, гірник-механік Анатолій Булат, історики Валерій Смолій та Володимир Литвин продовжують і нині свою наукову і громадську діяльність. Повернулися у ряди наукової когорти у книзі Ігоря Шарова і визначні вчені, про котрих в українських енциклопедіях вимушено було замовчувано. Серед них, зокрема, правознавець Микола Василенко, завдяки активній позиції і участі якого організовувалася свого часу Українська Академія наук, Іван Пулюй - видатний фізик і знавець мов, співперекладач (з Пантелеймоном Кулішем) на українську Біблії, до якого свого часу писала Ганна Барвінок: "Казав один дуже освічений науковий чоловік: "Не було б Куліша, не було б і Біблії". А я тепер скажу: "Не було б Пулюя, не було б Біблії". Так у нас рідкі блюстителі добра і честі другого. Тисячу раз вам спасибі". Усі вони постали перед читачем як яскраве свідчення того, що, як зазначив видатний вчений-фізик і політик Ігор Юхновський: "Ідея української незалежності і державності була завжди присутня, але у відповідній незнищенній формі".
З іншого боку - це не тільки 100 імен науковців з їхніми короткими життєписами. Разом з відомостями про життєву і наукову стежку відомого вченого читач пізнає і певні, нехай навіть поверхневі, але безперечно важливі відомості з тієї чи іншої галузі науки. Очевидно, що кожному українцеві важливо і цікаво знати зокрема, що епохальне відкриття - спосіб поліпшення оптичних приладів, що отримав назву "просвітлення оптики" запатентував у 1935 році українець Олександр Смакула родом з Тернопільщини. Оскільки оптичні лінзи є основним елементом різних приладів - фотоапаратів, мікроскопів, телескопів, перископів, стереотруб, біноклів, різних оптичних пристроїв до стрілецької зброї тощо - це відкриття стало великим здобутком, яким користується все людство як на Землі, так і в Космосі для фотографування Землі та інших планет. Вчення про гормони рослин Миколи Холодного, славістичні та філософські праці Дмитра Чижевського, конструкторські новаторства у літакобудуванні Ігоря Сікорського, картографічні праці Степана Рудницького, актуальні наукові напрямки, які розробляв Олександр Палладін, що стали основою сучасної біохімії і молекулярної біології, теоретичної і практичної медицини - ось далеко не весь перелік тих наукових доробків українських науковців, що здобули світове визнання.
До того ж Ігор Шаров у багатьох біографіях намагається показати людину-вченого зсередини, відкрити перед читачем потужне філософське ставлення до життя, до світу, до людей, до себе і до своєї праці. Такий підхід викликає особливе ставлення до особистості, а звідси і зацікавлення та повагу до наукової діяльності. Для кожного з тих, чиї імена постають сьогодні перед нами із книжки Ігоря Шарова, наукова діяльність - це не засіб існування, це - спосіб життя, це велике натхнення, вміння володіти інструментом науки, який дозволяє втілювати в реальні речі іноді здавалося б безумні ідеї, розкладати по поличках світ, його структуру, його філософію, заглядати в його безмежжя. Прислухаймося до деяких вражень цих людей від науки. "Я не поет і не знаю того натхнення, яке описують поети, але я знаю хвилини не самовдоволення, не гордості - а моменти, коли розум цілком охоплює ідею, яка раніше, як м`ячик, вислизала. Тут я забуваю, що я існую", - писав у щоденнику математик із с. Журавка (нинішня Чернігівська область) Георгій Вороний, - "... лише моїй дружині відомо, що математика для мене - життя, все"; "Наука - це та галузь, де, можливо, більше, ніж у будь-якій іншій галузі людських стосунків виявляється почуття єдності і братерства, ...де вчені усіх країн прагнуть разом до досягнення однієї мети - до пізнання істини" - казав геолог Микола Андрусов. А видатний хірург Микола Амосов у своїх роздумах залишив нам незаперечну істину буття: "Попереду ще йдуть: Розум, Істина, Красота, Добро і Зло, Бог, Душа. Без них не можна знайти точки опори для розуміння життя..." Уривки з листів, щоденників, записників, інтерв`ю, спогади сучасників відтворюють образи живих людей і надають текстам біографій живого настрою, легкої і невимушеної форми. Кожен читач знайде своє. Хтось почитає хронописи життя і відкриє для себе незнайомі досі імена видатних науковців, хтось осмислить і своє життя, хтось співставить чужий життєвий досвід зі своїм, а хтось, можливо молодий і натхненний, візьме собі на озброєння і на моральну підтримку на власному життєвому шляху цілеспрямованість, відповідальність, іноді навіть самозречення, а ще жагу до праці, до втілення своїх ідей, а разом з тим і любов до світу і до України.
Втім, листаючи цю неординарну книжку про науковців, наштовхуємося і на проблемні питання ставлення до науки держави і суспільства. Зокрема, в одному з інтерв`ю видатний фізіолог і громадський діяч Платон Костюк відзначає: "Однією з проблем сучасної науки є її недостатнє фінансування. Друга проблема - це відплив наукових кадрів за кордон. Гадаю, що прийнятий закон про науку та наукову діяльність сприятиме відродженню популярності професії вченого, проте цю проблему далеко не вирішено." Скрушно констатував і видатний хірург Олександр Шалімов: "Стан медицини в Україні такий, що потребує негайного вирішення, інакше пізніше настане час, коли буде втрачено той ресурс лікарів-подвижників, який ще зберігся й виконує клятву Гіпократа. У нашому інституті старіє обладнання, приміщення потребує ремонту... Кошти на медицину держава витрачає мізерні, хвороби помолодшали, медицина втрачає свою найголовнішу функцію - запобіжну, профілактичну." Є надія, що ці проблеми, які знайшли своє відображення і у книжці Ігоря Шарова, відійдуть у минуле, а час залишить в історії науки тих і те, що започаткувало свою незнищенність, завдяки клопіткій і натхненній праці.
Всі сто біографій написані у легкому популярному викладі. Вони доступні і 11-річному допитливому учню і водночас цікаві енциклопедично підкованому інтелектуалу.
Звичайно, можна по-різному ставитися до підбору імен науковців. І це закономірно. Адже за всю історію України вчених, чий внесок у розвиток науки і суспільства є особливо визначним і чиї імена достойні бути серед найкращих, безперечно тисячі і тисячі. Тому, очевидно, підхід до вибору науковців, що потрапили на сторінки книжки Ігоря Шарова "Вчені України: 100 видатних імен" мусів бути певною мірою суб`єктивним. Разом з тим - це велике щастя української нації, що є кого вибирати, і є кого вписувати, і сподіваємося і в наступних поколіннях народяться і відбудуться ті, кого варто буде репрезентувати серед найвідоміших імен української і світової науки.
