Олекса Підлуцький тривало працював у ґазеті "День" міжнародним оглядачем. Його завше цікаво читати, бо він любить свою роботу і разом з тим є мислячим журналістом, що, на жаль, трапляється украй рідко.

То ж приємно було побачити у книгарнях його книжку “Постаті ХХ століття”, купити і з насолодою прочитати.

Автор вибрав з огрому персоналій минулого століття семеро – Юзефа Пілсудського, Томаша-Гарріга Масарика, Карла Маннергейма, Едуарда Бенеша, Франсіско Франко, Цзяна Цзінґо та Авґусто Піночета. Він переповідає стислі біографії своїх героїв, дає у ретроспективі розвиток їхніх поглядів, аналізує поразки і злети. Дуже цінним у книжці Підлуцького є те, що він намагається вписати події століття у тогочасний український контекст – що було в той час у нас, яка позиція щодо українського питання була у Пілсудського чи Масарика тощо.

Автор слушно зауважує, що Україні якраз і не вистачало свого Масарика чи свого Пілсудського за рівнем мислення і за характером на початку сторіччя, коли визначалась доля країни на сто найближчих років. Але тут варто зауважити, що не в героях справа – а в політичній ситуації, місцерозміщенні України як суб`єкта цивілізаційних борінь і зрушень. Країни після Австро-Угорської імперії і розшматована, позбавлена повноцінної національної еліти Україна після імперії Російської – це дві різні політичні ситуації. Україна перебувала в центрі інтересів світової геополітики, мала багато ворогів, була слабкою і знекровленою, не мала досвіду і еліти і мала надто багато ворогів.

Життєписи, викладені Підлуцьким і зібрані під однією обкладинкою досить повчальні, бо загроженість України геополітичними чинниками залишається.

Якщо життєписи Франко, Піночета, Маннергейма є доволі популярними, то Масарик, Бенеш, Пілсудський, а особливо Цзян Цзінґо є відкриттям для багатьох.

Отже – книжка Олекси Підлуцького цінна, цільна і приємна у читанні, тому най дасть йому Бог здоров`я написати і видати ще не одну таку книжку.