Хай не лякає шановного читача назва цієї рецензії. Безперечно, українська нація дуже цнотлива, їй перверзії не притаманні, а класики української літератури – чисті і нормальні в усіх вимірах.

«Націоналізм. Сексуальність. Орієнталізм. Складний світ Агатангела Кримського» К.: Вид-во Соломії Павличко “Основи”, 2000. – 328 с.

На щастя для української літератури, не все так однозначно. Спеціалісти сперечаються про гомосексуальні мотиви в житті і творчості Феофана Прокоповича, Григорія Сковороди, Миколи Гоголя, Юрія Федьковича та Агатангела Кримського. Прокопович – найзагадковіша і найнедослідженіша постать у цьому ряду. Про Сковороду гострий, живий роман написав у 1969 році Василь Шевчук, про дивакуватості Гоголя писали як автори спогадів про нього, так і його біографи та дослідники його творчості, про Федьковича гарну біографію написав Осип Маковей. І ось нарешті дочекались-мо і на вагому біографію Агатангела Кримського.

“Націоналізм, сексуальність, орієнталізм” – так назвала свою книжку Соломія Павличко, якій належить доволі смілива фраза “В літературі можна все.”

Книжка дуже цікава, бо авторка впевнено говорить про свого героя в різних іпостасях у розвитку.

Націоналізм. Кримський сам признавався, що в ньому не тече жодної краплі власне української крові. Отже він був націоналістом по духу. Проявлявся цей націоналізм у науковій, літературній та громадській роботі.

Соломія Павличко слушно відзначає нестримний, імпульсивний характер Кримського, який своїй пристрасті віддавався до останку. Націоналізму він жодного разу не зрадив, навіть тоді, коли за радянської ери доводилось іти на позірні компроміси з владою.

Сексуальність. Авторка відверто аналізує гомосексуальну природу Кримського, оперуючи його листами та художніми творами – поезії і роман “Андрій Лаговський”. Досить вдалою є порівняльна характеристика роману Кримського та повісті Кузьміна “Крила”. Природа Кримського в порівнянні унаочнюється і виглядає випукліше і значиміше.

Орієнталізм. Кримський дотепер залишається безперечним авторитетом в галузі сходознавства. Багато його творів на цю тему неперебутні. Він дуже добре знав і відчував східну культуру, адекватно її трактував для українського читача.

У своїй книжці авторка слушно показує життя і творчість Кримського у вічних боріннях – себе з собою, себе з оточенням, себе з різноманітними звабами, себе з опонентами. Продуктом цієї шаленої духовної роботи стала його творчість і, власне, він сам як художній твір.

Слід зауважити високий рівень мислення Соломії Павличко, яку читаєш з насолодою, бо її стиль – це стиль живої людини, що мислить разом зі своїм читачем.

Варто також повернутися до спадщини Агатангела Кримського, переглянути її і краще з неї повернути в літературний обіг.