Володимир Сердюк

Володимир Сердюк

 

СЕСТРА МИЛОСЕРДНА

 

(П’єса на дві дії)

 

 

Авторський переклад з англійської.

Дійові особи:   МЕДСЕСТРА (Гарна.)

                           ЛИСИЙ ЧОЛОВІК (Дуже старий.)

                           БОРОДАТИЙ ЧОЛОВІК (Дуже старий.)

 

 

ДІЯ ПЕРША.

 

ЯВА 1

 

Кімната лікарні. Пізня ніч. Праворуч  велике вікно. Ліворуч двері. На ар’єрсцені два крісла на коліщатах. У них сплять Лисий та Бородань.

Голоси в темряві, яка поступово перетворюється на світло.

 

ЛИСИЙ: Ні?

БОРОДАНЬ: Ні.

ЛИСИЙ: Ні-ну-но?

БОРОДАНЬ: Не сьогодні.

ЛИСИЙ: Хто зна.

БОРОДАНЬ: Нічого не знаю.!

ЛИСИЙ: Нічого нового.

БОРОДАНЬ: Це не гра.

ЛИСИЙ: Звичайно, це НьО гра, це п’єса.

БОРОДАНЬ: У такому випадку твоє обличчя повинно бути квадратовим.

ЛИСИЙ: А твоя борода повинна бути червоною.

БОРОДАНЬ: Та ж вона руда. Ще щось? Чи маєш іще чого сказати мені?

 

(Годинник б’є північ.)

 

ЛИСИЙ: Сам собі скажи, як такий розумний.

БОРОДАНЬ: Місяць уже! Хоча, не обов’язково.

ЛИСИЙ: Місяць? Так... гарна планета. Як ти думаєш, де найкраще місце для людства?         Можливо там?

БОРОДАНЬ: Місце для якого глупства?

ЛИСИЙ: Та... Може з медсестрою?

БОРОДАНЬ: Що за дурниці! Сором тобі! Як ницо ти ставишся до медсестри! Вона може зробити все, що захоче. Не лізь не в свої справи.

ЛИСИЙ: Хм-м... дурниці. Чому б ні? Пам’ятаю якось мені стало...

БОРОДАНЬ: Сало? Ні-ні-ні, то зажирно. Молоко, кефір чи сметана значно здоровіші,           корисніші та кращі.

ЛИСИЙ: Масло корисніше. Не кричи, я тебе чую добре.

БОРОДАНЬ: Добре. Добре чи погано, ось у чому питання.

ЛИСИЙ: Бути чи не бути - ось питання.

БОРОДАНЬ: Чоловіче, чи ти насправді глухий? Я тобі кажу...

ЛИСИЙ: Ні, не треба. Прошу, не кричати. Я добре чую.

БОРОДАНЬ: Коли?

ЛИСИЙ: Коли лише забажаєш.

БОРОДАНЬ: Ш...ш...

ЛИСИЙ: Заткайся!

БОРОДАНЬ: Чоловіче, який ти жорстокий!

ЛИСИЙ: Вересень.

БОРОДАНЬ: І що?

ЛИСИЙ: Нічого.

БОРОДАНЬ: Ну? Продовжуй. Будь ласка..?

ЛИСИЙ: Будь ласка? Варвар.

БОРОДАНЬ: Так. Барбароса, червонобородий, це я.

ЛИСИЙ: Тож і спи собі. Не чіпай мене.

БОРОДАНЬ: Розчеплення, роз’єднання. Не говори мені про таке.

ЛИСИЙ: Не «некай» на мене!

БОРОДАНЬ: Зніми свої навушники. Просто скажи, що «вересень»? Що?

ЛИСИЙ: Мій син.

БОРОДАНЬ: І..?

ЛИСИЙ: Я бачився з ним минулого вересня. Востаннє.

БОРОДАНЬ: Він відвідував тебе?

ЛИСИЙ: Він платив за таксі, а нас віз безкоштовно. Тебе й мене. Старий ти дурню.

БОРОДАНЬ: І нашу медсестру.

ЛИСИЙ: Ми рибалили, пам’ятаєш, а вона плавала в озері коли той гарний пелікан пролітав над нами.

БОРОДАНЬ: Навколо нас.

ЛИСИЙ: Повз.

БОРОДАНЬ: Там також були гарні квіти.

ЛИСИЙ: Я ненавиджу її.

БОРОДАНЬ: Чому?

ЛИСИЙ: Вона перевдягалася просто перед нами.

БОРОДАНЬ: І перед твоїм сином!

ЛИСИЙ: Заткайся! Мій син дуже добре вихований хлопчик.

БОРОДАНЬ: Йому шістдесят! Він уже не вразливий.

ЛИСИЙ: Так, він дуже важливий для мене. Йому сорок шість років.

БОРОДАНЬ: Він ні на що не здатний.

ЛИСИЙ: Ти - ні на що не здатний. У нього просто важкі часи. Він трошки інвалід, ось і        все.

БОРОДАНЬ: Що ж тоді з нами?

ЛИСИЙ: Ми ще дужі. Принаймні я. Тому що я щоранку роблю зарядку. Я зможу        допомогти йому. Коли це йому знадобиться...

БОРОДАНЬ: Аякже. Брехуне. Учора ти спав аж до полудня.

ЛИСИЙ: Полудень? Знову? Чому ж темно?

БОРОДАНЬ: Чоловіче, ти справжній дурень. Вересень.

ЛИСИЙ: Так, так.

БОРОДАНЬ: Розкажи мені про ті вересні.

ЛИСИЙ: Час «Ч», ото був день!

БОРОДАНЬ: Чуваку, ти здурів.

ЛИСИЙ: То й що? Ти теж дурієш.

БОРОДАНЬ: Від чого дурію?

ЛИСИЙ: Від неї. Я усе бачу. Я знаю.

БОРОДАНЬ: Ну, вже ні! Ти глухий!

ЛИСИЙ: Але ще не здох. На щось іще здатен.

БОРОДАНЬ: Звичайно, їси свій гнилий часник.

ЛИСИЙ: І перець. І сіль. І цукор. І солонину. Я помираю із задоволенням.

БОРОДАНЬ: Ти не можеш померти. Ти хочеш, але не можеш.

ЛИСИЙ: Це через ті дурні ліки. Через ті пігулки та заштрики. Мій стариган, предок, пішов набагато легше, просто гикнув собі та перекинувся.

БОРОДАНЬ: Плюнь на них.

ЛИСИЙ: Голки! Вони встромляють голки у твоє тіло, і що ти зробиш?

БОРОДАНЬ: Розумію. Аякже, це твоя маленька територія, твій заповідничок, де ти займаєшся своєю справою.

ЛИСИЙ: Моїм чим?

 

(Поглядають навзаєм здивовані. Трохи їздять під легку музику.)

 

БОРОДАНЬ: Не хочу їх навіть згадувати...

ЛИСИЙ: Жінки зруйнували все моє життя...

БОРОДАНЬ: Вона що, жінка?

ЛИСИЙ: Хто?

БОРОДАНЬ: Та медсестра.

ЛИСИЙ: Хлопче, що ти верзеш?

БОРОДАНЬ: Хлопець!? Невже!?

ЛИСИЙ: Я про тебе говорю, смиканий!

БОРОДАНЬ (До себе): Невірогідно...

ЛИСИЙ: Розказуй-розказуй.

БОРОДАНЬ: Плюнь і перехрестись.

ЛИСИЙ: На кого?

БОРОДАНЬ: На лікарів.

ЛИСИЙ: Вони усі без клепки, оті всі бісові лікарі.

БОРОДАНЬ: Твоє щастя, що ти не знав мого бувшого дантиста.

ЛИСИЙ: Дантист не може бути бувшим. Президенти можуть бути бувшими. А         дантист - це завжди дантист.

БОРОДАНЬ: Фашист.

ЛИСИЙ: Що він тобі зробив?

БОРОДАНЬ: Витяг усі мої зуби.

ЛИСИЙ: Хірург.

БОРОДАНЬ: Ні. Слідкуй за моїми губами: зубник - може - це - зробити.

ЛИСИЙ: Ти хочеш пити?

БОРОДАНЬ: Ні. Чого б це?

ЛИСИЙ: То чому ти кричиш «пити»?

БОРОДАНЬ: Сам ти... Не можу я з тобою спілкуватися.

ЛИСИЙ: Чому? Ми друзі. Зараз полудень. Хочеш пити - принесуть: м’якого, міцного.           Тобто. Рідкого.

БОРОДАНЬ: Напоїв.

ЛИСИЙ: Спиртного у нас не було тут з дев’яносто дев’ятого року...

 

(Гучна музика. Пісня «Готель Каліфорнія» Обоє чоловіків співають: «Велкам ту зи готел «Каліфорнія», сач е лавлі плейс...»)

КІНЕЦЬ ПЕРШОЇ ДІЇ