Коли прірва в душі -- відчуваєш себе обікраденим і порожнім.

 Порожнеча заповнює час, простір, думки, радощі і страждання.

 І війна.

 Кождий божий день гинуть юні -- покоління незалежности. Стають буденною статистикою.

 За що?

Навіщо?

 Яка гірка буде перемога для тих, хто доживе.

 І вони будуть жити  з відчуттям провини за те, що лишились живі.

 І не знати, що легше -- вмерти чи жити після їхньої смерти.

 Писати щось художнє немає спромоги -- реальність душить усе перед собою.

 У прірві треба відчути тверде дно.

 І шукати мотузок, аби вибратись догори.

 Або повіситись.