Сиджу на пагорбі Дніпра.

 Пропливають баранячі яйці. Неживі.

 На берегах -- ритуальні танці письмаків: геній, автор пісні.

 А в чому геній? Пісня гівняно антиукраїнська.

 За совітів лизав сраку партії.

 За незалежки -- Януковичу. аж так, що у дні другого Майдану під дулом автомата змусили чувака написати заяву на звільнення.

 Спалили му дачу.

 Є в нього роман ПРИТУЛА. У фіналі замість героя ховають труну з будівельним сміттям. Дуже красномовно.

 Хоча одвічний стукач Дімаров, що недавно теж проплив Дніпром у вигляді трупа, наполягав, аби автор поховав там собаку.

 Певне, мертвий собака не винюшить стукача.

 Земля вам бетоном, суки.