Крису не можна заганяти в кут -- коли у неї немає виходу. вона скаче до очей і б'ється до останнього.

 Найкраще, що можна вчинити з крисою -- вгатити їй голку у кінчик хвоста і відламати край. криса стрімголов кидається у нори, біль жене її норами і вона несамохіть виганяє на світло всю мерзоту, таку, як вона сама.

 Жодного кроку назустріч, жодної спроби виговоритись, пояснити себе, свої дії, жодної спроби повернутись до статусу-кво.

 Чому?

 Бо криса мислить на рівні скрисеного. Боїться, що віднімуть.

 Але вона хоче респекту, поваги, уваги, визнання.

 Тому й набирає собі у провожаті  таких самих крис, кротів, мишей, фотощурів.

 Суть у них така -- красти і брехати, крисити і брехати.

 Тому і кроків назустріч нема.

 Криса скаче назустріч -- в очі -- лиш коли загнана в кут і при світлі.

Ге ж.