-- Привет.

-- Привіт.

--Чьо там у тебя с етім...

-- А хто він такий?

--Лічность.

--Для мене він ніхто -- лох, лузер, кретин і придурок.

-- К чему ето?

--Все у моїх руках. Свідоцтва, печатки -- все.

-- Ну, печатей в виде розочок у тебя тоже немало на костюмчиках.

--Все. Тепер я розочки кластиму.

--Бикову?

-- І йому.

-- Самонадєянно.

--Ні. Він кичиться своїми мізками.

-- І что, тебе они уже не нужни?

--Ні. Але є море інших мізків. Мені вони дешевше обходяться тепер.

--То есть основная причина в том, что ти не хотел с ним делиться?

--Не тільки це. Хочу бути першим. Хочу володіти і управляти потоками.

-- А люди?

--Люди -- гівно. І в першу чергу такі як він. Я його привів до чувачка, бо плакав, що голяки, а він мене обосрав перед чєловєком.

-- Ти сам себя обосцал.

--Чому?

-- Потому, что кинул его на копейки, а сам поимел хороший куш.

--Тепер і того йому не дам. Хай здихає на свому дивані.

--Дурачок ти.

--Чому?

--Да он здихался тебя легко и красиво. Теперь закроет заслонки и вода перестанет течь в твои кармани, а ветер дуть в твои паруса...

-- Та ні. Він занадто лінивий і обмеженгий своїми цінностями, україноцентричністю і прочей йухньой.

-- Його цінності сьогодні перемогли. Наступні 100 років вони тільки міцнішатимуть. А твої -- сходять на пси на очах.

--Побачимо.

--Казав сліпий...

--А чого це ти на українську перейшов? Га.

--Срана твоя нога. Лузєр.