* * *

Невеликі міста Квебеку приймають 400 канадських солдатів, які тренуються для участі в операції НАТО в Латвії.
Солдати Збройних сил Канади тренуються в семи населених пунктах на південний захід від міста Квебек, щоб підготуватися до їхнього розгортання в Латвії в рамках операції НАТО.

* * *

Коли очі не зустрічають перешкод, серце б'ється швидше...

* * *

Ой, треба жити інакше,
бути іншим,
більше під небом
і серед дерев,
більш самотнім
і ближчим до таємниць
краси і величі.

Герман Гессе
з: Пекло можна подолати

* * *

Президент Байден називає президента Єгипту Ель-Сісі «президентом Мексики» після того, як він зробив зауваження на захист його пам’яті.

* * *

Колишній президент Бразилії Болсонару перебуває під слідством у справі про спробу державного перевороту
Колишній президент Бразилії Жаїр Болсонару перебуває під слідством у рамках розслідування ймовірної спроби державного перевороту з метою утримати його при владі, повідомив один з його колишніх помічників.

* * *

Цей гамбургер на сніданок такий смачний, Боже мій, я забув сфотографувати та доїв його! Солодкий, солоний, загалом надзвичайно непереможний і приголомшливий

Чесні журналісти мають оголосити бойкот Вадиму Гладчуку

14:44 19.09.2008

Цей, відомий своєю демагогією та нерозбірливістю у зароблянні коштів молодик, що давно увійшов у роль «громадянського активіста на замовлення», ось вже другий рік поспіль намагається зробити собі дешеву славу під час акції пам’яті їхніх загиблих колег.

Як відомо, акція пам’яті Георгія Гонгадзе та інших загиблих українських журналістів проводиться без партійної та організаційної символіки, без роздачі друкованої продукції партій та організацій, без трибун та ораторів. Такі принципи були прийняті іще в 2005 році, коли група звичайних громадян вирішила провести такій захід на Майдані Незалежності 16 вересня, у день зникнення Георгія Гонгадзе, оскільки немає нічого ганебнішого, ніж піар на пам’яті загиблих людей та використання їх заради реклами. Адже загиблі відмежуватися від цього не можуть.

Загалом переважна більшість партій, організацій та осіб з розумінням поставилася до цього принципу. І, хоча поодинокі спроби прорекламувати свою партію чи організацію траплялися, але вони швидко припинялися організаторами, які пояснювали, що так чинити негарно, і це пояснення знаходило розуміння в тих, хто приходив на акцію з партійним прапором чи зі своїми листівками.

Єдиною людиною, яка сперто вважає, що має моральне право рекламуватися під час проведення акції загиблих журналістів є голова ВМО «Молодь – надія України» Вадим Гладчук, відомий своєю демагогією та нерозбірливістю у зароблянні коштів. Виконуючи роль «громадянського активіста на замовлення», Вадим Гладчук з групкою оплачуваних ним людей ось вже понад десять років регулярно з’являється під час різних подій, шумно рекламуючи себе та свою організацію. Однак, якщо раніше він хоча б зберігав видимість ідейності (брав гроші лише у певних політичних сил, виступаючи проти сил іншої спрямованості, а також проводив іноді й акції за власні кошти з метою звернути на себе увагу можливих майбутніх спонсорів), то на сьогодні, коли його послугами, очевидно, перестали цікавитись політики, яким вже не потрібна «підтримка народу» та ще й в малій кількості, В. Гладчук відкинув усі межі пристойності і є поки що єдиним «представником суспільства», який патетично захищає забудовників, що спотворюють столичне обличчя та завдають шкоди його мешканцям. З усіх, хто не має жодного офіційного стосунку до цих забудов (не є замовником чи підрядником), лише ВМО «Молодь – надія України» голосно захищає забудовників, паплюжачи у проплаченій спонсорами газеті «Погрому.нет» тих, хто намагається протистояти будівельному свавіллю, в т.ч. організацію «Збережи старий Київ» та численні місцеві громадські ініціативи, які масово виникають у столиці.

Заради самореклами Вадим Гладчук не гребує нічим. Так, 16 вересня 2007 року під час проведення на Майдані акції пам’яті загиблих журналістів була припинена спроба роздавати листівки з рекламою В. Гладчука. Цього року Вадим Гладчук з трьома дівчатами з’явився на акції зі своїми листівками, а коли його попросили припинити рекламу своєї організації, почав патетично викрикувати фрази на кшталт «Я маю законне право», «Я теж постраждалий від режиму журналіст», «Ви порушуєте мою свободу», порівнюючи себе із загиблими. Все це нагадувало відому сцену з «Короля Літра» Леся Подерев’янського, коли «потворний недоносок, начитавшийся «Заратустри» Йорик намагався пройти без черги до віконця пункту здачі порожніх пляшок, і викликало справедливо обурення в учасників акції. Деякі з них, не добираючи слів, емоційно сказали Гладчуку все, що про нього думають, та відібрали листівки у нього та дівчат.

Після цього через деякий час Вадим Гладчук з’явився у супроводі міліції з криками, що його побили, погрожували вбити і т. ін. Щоб не псувати урочисту атмосферу акції, кілька її учасників погодились пройти до міліції, де написали пояснення, що застосовувати фізичний вплив до Гладчука ніхто не збирався, попри, ніде правди діти, нестримне бажання, оскільки саме так вчиняють, наприклад, з людиною, яка під час похорон починає танцювати й співати веселих пісень чи справляти нужду на могилу. А дехто (в т.ч. і дівчата) висловили цьому понадстокілограмовому лобуряці в обличчя побажання, щоб він не потрапляв їм на очі в місцях, де немає людей та міліції, оскільки ризикує на певний час втратити можливість торгувати своїм випещеним гладким обличчям.

На цьому інцидент був вичерпаний, але В. Гладчук замість того, щоб мовчки осмислити свою ганебну поведінку, продовжує цинічно й ганебно привертати до себе увагу. Він розміщує в інтернеті брехню про те, що його нібито побили, коли він ставив свічку до баннера з силуетом Г. Гонгадзе (насправді інцидент стався в стороні від баннера, а руки Гладчука були зайняті листівками, і в них не було місця для свічки), направлення на експертизу щодо побоїв (стандартний папірець, який міліція зобов’язана видати всім, хто написав заяву про побиття), про погрози ледь не вбити його і тому подібну нісенітницю. До речі, учасники інциденту жартома вимагали від міліції роздягти та оглянути Гладчука в присутності свідків, щоб усі побачили відсутність на його тілі бодай найменшої подряпини.

18 вересня 2008 року Вадим Гладчук влаштував в «Укрінформі» прес-конференцію з приводу свого «побиття», привівши туди під виглядом журналістів масу молодих людей, які не змогли навіть зіграти свою роль й задати питання, оскільки нічого не знали про суть «справи».

На прес-конференцію з’явилися також учасники інциденту з числа організаторів акції, які заявили, що ця не варта виїденого яйця і на неї не слід було б звертати увагу, якби не бурхлива активність Гладчука нагадати про себе у будь-який спосіб, використовуючи для цього акцію пам’яті загиблих журналістів. Тому, на їхню думку, цей «активіст» заслуговує належного покарання. Звичайно, не у фізичний спосіб (тут якраз найкращою є тактика «не чіпати аби не смерділо»), а шляхом бойкоту подібних «діячів» з боку громадськості. На їхню думку, журналістська спільнота має належним чином відреагувати на такі цинічні спроби самореклами лідера ВМО «Молодь – надія України» й оголосити бойкот на висвітлення будь-яких подій за участі Вадима Гладчука та його організації, тим більше, що і сам Гладчук, і жалюгідна купка «соратників», які знаходяться на його утримання, є не більше ніж мильними бульбашками, які, окрім створення демагогічного шуму, ніяк не впливають на події в Україні чи Києві, викликаючи цим лише відразу до тих ідей, які вони пропагують, відробляючи чергове замовлення. З цієї причини замовникам проплачених акцій краще відмовитись від послуг Гладчука, бо будь-яка спроба донести до суспільства інформацію за допомогою цієї особи та його організації має протилежний ефект, ніж очікують роботодавці. Те саме стосується й тих, хто не замовляє Гладчуку акції, але на чию підтримку він їх іноді проводить з метою звернути на себе увагу можливих спонсорів. Тут краще відмежуватися від такої підтримки, оскільки, як каже народна мудрість, «краще з розумним втратити, ніж з дурним знайти».

майдан