Майже в центрі села Хороше Озеро, що на Борзнянщині, Чернігівської області, понад дорогою, яка веде на Малу Загорівку, Борзну та Бахмач, розташувалися дві поодинокі будівлі. Та будівлями їх назвати важко, скоріше недобудовами. Повз них проїжджають байдужі автомобілі, а вони залишаються стояти, як нагадування про те, що у селі могли бути будинок культури та спортивний комплекс...

     Кожен мешканець села, знає історію цих недобудов. Та селяни, вже й не помічають їх, сприймаючи як належне. Мабуть, звикли. І справді можна звикнути, адже недобудовам вже більше двадцяти років. В кінці 80-х , було затверджено план на будівництво в селі будинку культури та спортивного комплексу. Також було виділено землю, та будівельні матеріали. Зовсім скоро почалося спорудження будівель, їх вирішили будувати одну біля одної. Говорили, що в будинку культури буде бібліотека, а в спорткомплексі - басейн. Досить швидко звели будівлі, залишалися тільки деякі зовнішні та внутрішні роботи. Та очікуваного відкриття будинку культури та спорткомплексу селяни так і не дочекалися. Почалася «перебудова», потім розпад Союзу. Владі було не до спорту і культури. Звісно, ніхто більше цей проект не фінансував, а згодом по трохи почали розбирати і те що побудували. 

    Мрія про спорт і культуру в селі, зіштовхнувшись  з жорстокою реальністю, так і залишилась нездійсненною, сховавшись у стінах, недобудованих будівель. Які як і стояли, так і стоять, поміж зелених заростей - непотрібні, але не забуті.

    Таких недобудов тисячі в українських селах. І ніхто не поспішає їх добудовувати, а навпаки багато охочих їх розібрати. Ми часто задумуємося, скільки користі принесли б селам недобудови, якщо були б доведені до розуму. Та, нажаль, такими неоптимістичними думками все й закінчується,  адже люди вже не вірять, що такі ось недобудови, коли-небудь стануть тим, чим повинні були стати.   

                                                                                                                 Михайло  Ломоносов