Юлія Дуб - студентка 4го курсу факультету журналістики Ужгородського національного університету. Свою фахову майстерність дівчина реалізує у різних закарпатських інтернет-виданнях. Окрім журналістики, Юля має кілька хобі: збирає цукор у стіках із різних цікавих кав'ярень та квитки (транстортні, музейні, театральні....), робить біжутерію ручної роботи, любить читати (особливо історичні детективи), мріє, що колись матиме власну велику бібліотеку вдома і над цим невпинно працює, а також любить подорожі та екстримальний відпочинок.

Громадська діяльність у житті дівчини займає вагому роль. Більш свідомою та активною громадською діяльністю Юля почала займатися наприкінці першого курсу, втілюючи різноманітні соціальні проекти. Останній з них - Вуличний університет в Ужгороді, про який Юля Дуб з радістю розповіла ГУРТу в форматі PRoГОну.

ГУРТ: Знаю, що вуличні університети є ще в декількох містах. Це зовсім різні ініціативи чи є щось між ними спільного?

У кожного вуличного університету своя історія. Перші з'явилися в Криму (перейнявши досвід Санкт-Петербургу), а за ними почали з'являтися й інші, в інших містах України: хаотично, часто навіть не знаючи один про одного. Гадаю, вони мають багато спільного.

Мені здається, що поштовхом до створення вуличних університетів стала потреба нести неформальну освіту в народ, стимулювати людей до саморозвитку. Напевно, ті, хто постійно вивчають щось нове для себе, - відчувають себе вільнішими, їх не так легко ввести в оману. Такі люди готові активно ділитися здобутими знаннями, тим самим поступово формуючи державу справді незалежних, мислячих людей. Мені здається, що саме це і об'єднує усі вуличні університети. Вони виникали як окремі проекти в різних містах і в різний час, але скоро матимуть усі шанси сформувати певну мережу, де відбуватиметься обмін досвідом і контактами, реалізація спільних мініпроектів.

ГУРТ: А яка мета Ужгородського вуличного унівеситету?

Мета нашого Вуличного університету - показати мешканцям Ужгорода, що існує цікаве та ефективне альтернативне навчання, підштовхнути до саморозвитку та самоосвіти, показати можливості цікаво та корисно організовувати дозвілля та розвиватися творчо, надавати інформаційну підтримку та стимулювати до активної життєвої позиції.

ГУРТ: Юлю, чому ти вирішила втілити цю ініціативу в Ужгороді?

Була ідея, яка не мала ні форми, ні якоїсь чіткої концепції. У "Майстерні громадської активності" я навчилася, як надати цій ідеї форму. Потім мої друзі дали мені посилання на вуличні університети в інших містах, я переглянула, познайомилася з Тарасом Прокопишиним - організатором Вуличного університету в Львові та сформувала концепцію, особливу для Ужгорода. Ужгородський досвід відрізняється від інших тим, що в інших містах проводиться 1 лекція, а у нас - 3, але за різними напрямами: розвиток (кар'єра, бізнес, комунікація, лідерство, стосунки між людьми тощо), дозвілля (різноманітні майстер-класи, подорожі, хобі, ігри..) та творчість (музика, кіно, література, художнє мистецтво, театр, філософія тощо).

ГУРТ: Хто викладачі? А хто студенти?

Викладачі - це експерти в певній галузі, тобто люди, які можуть якнайкраще розкрити ту чи іншу тему: теоритично і практично. Студенти ВУ - це всі бажаючі. Для того, щоби навчатися в нашому університеті, не потрібно проходити відбір. Безпосередньо на місці проведення ВУ відбувається реєстрація з метою подальшої комунікації зі студентами (поширення новин через розсилку, залучення до груп, запрошення на заходи ВУ), а також для статистики.

ГУРТ: Де проводяться навчання? Місце постійне чи змінне?

Головна особливість ВУ - навчальні студії проходять на відкритому просторі. На разі в Ужгороді навчання проходять у парку "Підзамок": там є зручне місце зі сценою та лавками. Однак це місце не є сталим і за потреби ВУ може проводитися і в інших місцях.

На перший ВУ прийшло 34 студенти різного віку. Вони мали можливість прослухати три лекції. З лекцією «Чи є кар'єра в освітній сфері» виступив експерт Інституту Політичної Освіти Олександр Солонтай. Про автостоп присутнім розповів Михайло Констянтинов, а фотожурналіст Олег Григор'єв прочитав лекцію на тему «Фотографія: більше ніж хобі чи робота».

ГУРТ: Проект хтось фінансує?

Перші ВУ відбуваються в рамках "Майстерні громадської активності" за підтримки Колегіуму Теодора Хойса, який і виділив певні кошти для старту проекту. Гроші не великі, але дуже потрібні були для того, щоб почати. Багато у чому завдячуємо спонсорам.Наприклад, магазин канцелярського приладдя надає нам необхідну канцелярку, рекламне агентсво надрукувало нам банер розміром 2х2м, макет якого розробила моя подруга дизайнер, також нам безкоштовно дали апаратуру.

Але, на жаль, цього не достатньо. Гроші потрібні, щоб розвивати і продовжувати проект. Тому зараз ми шукаємо людей, які готові підтримати нашу ідею. Ми не беремо гроші за лекції, студенти відвідують ВУ безкоштовно. Правда, ми маємо скриньку для добровільних пожертв, але поки вона щось не дуже наповнюється. Сподіваюся, що коли проект стане популярніший, то люди охочіше будуть давати пожертви на його розвиток.

ГУРТ: Юлю, і на останок поради тим, у кого виникне бажання організувати ВУ в себе в місті чи селі.

Перш за все, потрібно справді захотіти це робити, бо ця робота не з легких. Потрібно мати велике бажання, щоб довести все до кінця. Конкретизуйте, чому і для кого ви це робите (ціль, мету, аудиторію). Далі розпишіть саму ідею і завдання. Дуже важливий етап - планування та формування команди. Приділіть увагу для пошуку спонсорів, мецинатів, людей, що готові допомагати (треба розуміти, що не все вдасться одразу). Дуже багато часу приділяйте деталям, бо це те, з чим потім виникає найбільше проблем (перевіряйте все завчасно, призначайте людей, відповідальних за різні дрібниці, бо самі ви все не встигнете).

Не бійтеся телефонувати лекторам, яких ви хочете запросити. Спокійно їм пояснюйте куди і для чого ви їх запрошуєте, а ще краще - запрошуйте для початку людей, яких ви знаєте. Важливе місце займає реклама та поширення інформації. Не забувайте дякувати усім, хто вам допомагає і не бійтеся питати порад. Нормально сприймайте критику і не опускайте рук, якщо щось не вдається. Сприймайте це як тренінг із вирішення складних ситуацій.

Літературний редактор: Яна Чапайло

Читайте також: Міжнародний Союз Мужніх Татусів: відроджуємо татусеве виховання в світі