Візит Джозефа БАЙДЕНА в Москву: задушити в обіймах?

Візит Джозефа БАЙДЕНА, який відбувся 9-10 березня 2011 року, був присвячений питанням розміщення американської протиракетної оборони в Європі, співпраці США та Росії в сфері безпеки, питанням Лівія та Північної Африки  загалом  та  процесу вступу Росії в СОТ.

По-перше, варто зазначити, що візит Віце-президента США є важливим по причині значимості фігури самого БАЙДЕНА. Він є другою за вагою політичною фігурою в США не тільки за посадою, а й по суті. По-друге, він активно залучений в російську проблематику. Саме віце-президент два роки тому першим оголосив про перезавантаження з трибуни Мюнхенської конференції з безпеки. Він же дав влітку 2009 року гучне інтерв'ю про те, що Росія - країна гаснуча, їй все одно доведеться йти на поступки Заходу та США  через власні внутрішні проблеми.

ПРО. І з російського, і з американської сторони звучать туманно оптимістичні висловлювання про можливість домовитися по спільній ПРО в Європі. Приблизно з тієї ж періодичністю робляться заяви про те, що консультації йдуть важко і шанси на згоду невеликі.

Лівія. Питання було піднято, оскільки для вирішення питання з Лівією формально теж потрібна Москва. Як підкреслила Держсекретар Сполучених Штатів ХІЛЛАРІ Клінтон, що рішення про закриття повітряного простору над Лівією може бути прийняте тільки після відповідного рішення Ради Безпеки ООН. А Москва і Пекін поки що виступають проти такої постанови Радбезу,

СОТ, поправка Джексона-Веніка. БАЙДЕН у відповідному слові пообіцяв поліпшити двостороннє економічне співробітництво, поправку Джексона-Веніка скасувати і допомогти із вступом Росії до СОТ.

Додатково. Можна зробити припущення, що, також, однією з задач візиту Джозефа БАЙДЕНА було зондування політичного ґрунту в контексті виборів президента в Росії. Також, якщо взяти до уваги, що приїзд Джозефа БАЙДЕНА передує майбутньому візиту президента Барака ОБАМИ до Москви, який відбудеться до кінця поточного року, можна припустити, що зустріч між російським і американським президентами націлена на новий прорив у двосторонніх відносинах. А оскільки цей можливий прорив міг би додатково істотно поліпшити відносини Росії з усіма західними країнами, важко втриматися від думки, що Захід у цілому свідомо прагне перетворити Дмитра МЕДВЕДВА в привілейовану політичну фігуру, щоб підвищити його шанси на другий президентський термін.

Єлисейський яструб чи кандидат в президенти 2012?

У Брюсселі 11 березня відкрився екстрений саміт ЄС, який присвячений ситуації в Лівії.

Канцлер ФРН Ангела МЕРКЕЛЬ, заявила журналістам, що КАДДАФІ «повинен негайно піти», і що він «не є для ЄС партнером по діалогу». «Євросоюз повинен виробити єдину позицію по Лівії», - підкреслила вона.

Президент Франції Ніколя САРКОЗІ, у свою чергу, виступив з радикальною пропозицією: він запропонував своїм європейським колегам завдати серію точкових ударів по військових аеродромах КАДДАФІ для придушення його авіації, а також почати електронне глушіння каналів військового зв'язку урядових сил Лівії.

«Франція закликає саміт ЄС визнати лівійську опозицію, представлену Перехідним національною радою Лівії, як єдиного законного представника країни і надати йому підтримку» – заявив САРКОЗІ.

Також Саркозі уточнив, що радикальний сценарій можливий лише в тому випадку, якщо того захочуть ООН, Ліга арабських держав і лівійська опозиція.

Лідери Євросоюзу домовилися про те, що тристоронній саміт ЄС, Ліги арабських держав і Африканського союзу по Лівії відбудеться в найближчі тижні.

Логіка радикальної позиції САРКОЗІ пояснюється внутрішніми міркуваннями. Спочатку Франція піддалася серйозній критиці за те, як відреагувала на хвилю протестів в Тунісі та Єгипті. Тодішній міністр закордонних справ Франції Мішель Альо-Марі піддалася критиці не тільки за те, що провела канікули в Тунісі, прилетівши туди на приватному літаку близького до режиму бізнесмена, але також і за те, що запропонувала режиму допомогу з боку французьких сил безпеки в придушенні протестуючих - за три дні до втечі з країни президента Тунісу. У кінцевому підсумку САРКОЗІ був змушений замінити Альо-Марі досвідченим Ален Жуппе. Заміна представляла собою значний конфуз для САРКОЗІ і французького уряду. Тому один із аспектів логіки підтримки Францією зони, вільної від польотів, - компенсація за ранній брак ясності французької позиції щодо змін на Близькому Сході.

Ще одна причина підтримки зони, вільної від польотів, це, зрозуміло, роль Франції у справах Євросоюзу. З урахуванням зростаючого розлому з Німеччиною з питань економіки та політики Єврозони і ЄС взагалі, Париж хоче стимулювати своє лідерство у зовнішніх справах і військових ініціативах європейців. Тому лідерство в цьому питанні дуже важливо для Парижа.

Крім того, в дипломатичному заклику до зони, вільної від польотів,  Парижу допомагає поточне відсутність інтересів в Лівії. Це не означає, що у Франції немає інтересів в країні, 10% своєї нафти вона імпортує з Лівії. Однак, рівень її інтересу в Лівії жодним чином не можна порівняти з рівнем інтересу в цій країні її Середземного сусіда, Італії, яка близько 20-25% своєї нафти вивозить з цієї північно-африканської країни. Відповідно, Франція менше потребує того, щоб пов'язувати свою політику з режимом КАДДАФІ. Вона може набагато активніше підтримувати інтервенцію, тому що не так сильно турбується про своїх енергетичних інтересах та інвестиціях, як Італія.

Також, варто зазначити, що  Лівійський «бліц-крік»  міг би покращити незавидний рейтинг самого президента, а особливо  на передодні виборів 2012 року.

Дмитро СУХИЙ,
голова політради Українського клубу