* * *
В Житомирській області новим брендом може стати ягідництво
* * *
Рамос тренеру Севильи: «Да здравствуют мужики с яйцами»
* * *
1917 року народився Ніколас Орешко —найстаріший живий кавалер Медалі Пошани(США) у 2011-2013 р, українець
* * *
Завод ім.Малишева спростував інформац.про розірвання контракту з Таїландом і готує передачу чергової партії«Оплотів»
* * *
знаєте тих дур, які ревнують хлопця до всього, шо рухається і нє? то я))))) якби могла, ревнувала б і до себе
* * *
Не бажаєш оглухнути - вдавай із себе глухого. © Кен Кізі. "Над зозулиним гніздів’ям"

Лібералізм і економічні перспективи України

19:30 02.06.2012

Лібералізм і економічні перспективи України

Причина по якій я вирішив написати цю статтю проста. На одному з сайтів я побачив слідуючий вислів «Суверенность и нация начинаются там, где есть сильная экономика, а сильной может стать только либеральная экономика». І в принципі я б на нього навіть не звернув уваги,якби не авторство цього дивного набору слів. Як виявилось це откровення належить одному з апостолів ліберального економічного курсу в Україні — С. Тигипку. Того економічного курсу ,який і привів нас у те економічне багно,у те соціальне болото в якому ми всі дружно сидимо. Тому в даному випадку справа не тільки в пустопорожньому словоблудді. Справа в тому, що цей вислів являє собою концепцію, якою реально керується посадова особа, від якої сьогодні залежить доля мільйонів українських громадян. Тих, хто можливо ніколи і не розумів значення таких слів як “лібералізм” чи “ліберальна економіка”. Але хто на власній шкурі відчув результати цієї економічної ідеології.
Ось заради цих людей я і вирішив потратити час на коментар щодо цього гасла, яке сформульоване в “кращих” традиція гебельсівської пропаганди, за принципом: чим нагліша і відвертіша брехня тим скоріше “маса” їй повірить. Бо поставити поруч поняття нація і лібералізм чи суверенітет і лібералізм — це вже навіть не брехня. Це гіпербрехня, яка переходить в елементарне невігластво! Це те саме, що об’явити інтернаціоналізм базовою ідейною основою націоналізму чи переплутати екуменізм з комунізмом. А тому подібні потуги оліго-хуторянських націонал-лібералістичних гебельсів викликають складні почуття. Відразу приходить на розум кіногерой актора Янковського Барон Мюнхаузен,який в подібних випадках любив говорити “розумний вигляд на обличчі, ще не признак великого розуму. Всі дурощі на землі робились саме з цим виразом обличчя”. В даному випадку доречно сказати не дурощі а економічні злочини,тобто діяння економічно-соціального характеру,які носять виразний антинародний і антиконституційний характер.
А так як С. Тигипко залишається “на передовій” цього ліберал-реформаторського курсу, то давайте вияснимо, що знаходиться за фасадом цього “розумного виразу” обличчя влади. А заодно, як казав Козьма Прутков, оглянемось “на зади” щоб не робити “знатних помилок” в майбутньому.
Починаючи з 90-х Україна вступила в пору незалежності. В момент проголошення державного суверенітету Україна входила в “велику сімку” промислово розвинутих країн світу, в трійку по ядерному потенціалу і була в першій п’ятірці по розвитку науково-технічного потенціалу. Відразу після проголошення незалежності,завдяки старанням Л. Кравчука і “ко” українська економіка провалюється в таку стагфляційну яму (падіння виробництва з одночасним ростом інфляції), яка не залишає українцям нічого іншого, як довіритись курсу “шокової терапії“ його наступника Л. Кучми. Авторами цього курсу були віце-прем’єр по реформах В. Пинзеник на пару з головою нац. банку В. Ющенко. Програма дістає назву “курс радикальних реформ”. Що це була за “терапія”? Це були реформи з допомогою яких тодішній тріумвірат Кучма-Пинзеник-Ющенко пообіцяли українцям світле ліберальне майбутнє. Кажуть що програма була дуже  “професійна” і “ефективна”, а ”реформатори” і “менеджери” дуже мудрі і гарні. Під стать їхньому вдячному учневі і послідовнику С. Тигипку.
Які ж досягнення були в Україні на протязі двадцятилітнього курсу реалізації вищезгаданої програми? Як відомо від “шокової терапії” залишився один шок - і для суверенітету, і для нації, і для національної економіки. Такого погрому українська економіка не зазнавала  навіть під час другої світової війни. Уже в перші дві п’ятирічки інтенсивної “терапії” незалежна українська держава втрачає понад 75% свого економічного потенціалу. “Раптом” десь зникло 10 мільйонів робочих місць високої кваліфікації і щоб не вмерти з голоду високоінтелектуальний прошарок українського народу перетворюється на базарних “бариг“ і наймитів-гастарбайтерів. За всі 20 років незалежності наші ліберал-реформатори вкупі з “ефективними менеджерами” не тільки не створили жодної нової галузі, а знищили, або довели до межі зникнення близько 8-ми галузей, серед яких такі як електронна промисловість та приладобудування, машинобудування , сільськогосподарське машинобудування. На грані повної деградації опинились ракетобудування та космічна промисловість. Для порівняння, той же Китай, куди наші “ефективні менеджери” останнім часом зачастили за кредитами щоб латати бюджетні дири, за той самий період створив 15 нових галузей і дав роботу 300 млн. працівникам високої кваліфікації. Ті ж самі США і ЄС вклали в економіку Китаю 400 млрд. Інвестицій. І це при тому, що він не був і навіть не спішив стати членом СОТ.
Таким чином роки реалізації курсу “ліберальних реформ” стають справжньою національною трагедією - роками послідовної руйнації сьомої за потенціалом розвитку економіки світу. Виробничо-промислова база, безцінний кадрово-професійний людський капітал-зникли майже повністю. Україна перетворилась в аграрно-сировинну периферію “цивілізованого світу”, створивши завдяки діяльності “успішних менеджерів” астрономічний 40-ка мільярдний державний борг. А Український суверенітет стає заложником фінансових ін’єкцій МВФ і СБ. Єдиний справжній успіх  курсу  на “сильну ліберальну економіку” - це десятка кримінальних олігархів і перші місця у міжнародних хітпарадах по рівню смертності, алкоголізмові, захворюваності на СНІД та туберкульоз.
А сьогодні виявляється, що це лише початок! І альтернативи “сильній” ліберальній економіці нема. Курс українського державного воза тримаємо незмінним — на світле лібералістичне майбутнє. Ось і все на що здатне реформаторське обличчя нової влади. А тому після пенсійної “утилізації” пенсіонерів, і росту цін на ЖКХ, попереду нас чекають реформи у всіх сферах життя. Реформи будуть проводитись у сфері охорони здоров'я,  соціального забезпечення,трудового законодавства, обороні, правоохоронній системі і т.д.  - скрізь суцільні реформи. І вони будуть тривати доти поки не буде збудована “сильна економіка” і настане “світле лібералістичне майбутнє”.З наївністю марсіанина “реформатор” Л. Тигипко “щиро” дивується чого це на площах Києва і попід Кабміном України товчуться якісь люди , які називають себе підприємцями, вчителями, чорнобильцями, афганцями і ще Бог знає ким і чомусь вважають що продовжувати  поглиблювати, і розширювати курс ліберальних реформ  — означає поглиблювати, і розширювати ту яму, в якій ми вже давно всі сидимо.
Навіщо робити яму глибшою? — питає народ.
А Тигипко у відповідь тільки знизує плечима. Невже  вони (тобто ми всі) не розуміють, що порушуючи Конституцію України і знищуючи своїми реформаторськими ініціативами  соціальні та економічні права українців він будує світле лібералістичне майбутнє — як завіщали йому це Кучма-Ющенко.
Невже це не є свідченням демократичності влади і її послідовності щодо тих цінностей за які українці щиро боролись на майдані. Ви хотіли реформ! Ось вони!- ви їх маєте! Це і є ваш омріяний лібералізм. ВІн такий. А як ви думали? Керує ринок -кожен сам за себе. Як підтакує йому ще один послідовний ліберал А.Яценюк — комусь повезло більше а комусь менше. Ну нехай не повезло 90 відсоткам українців, які стали жебраками, але хіба ВВП не виріс аж на 4 проценти, в той час як у Франції ріст нуль!. Хіба в Україні за цей рік не з’явилось кілька нових мільярдерів? Хіба мільярдери не подвоїли свої статки? Хіба вони не  скупляють за сотні мільйонів нерухомість в країнах “золотого мільярду”. І хіба це не предвісники “росту благополуччя”, і наближення світлого ліберального майбутнього?
Ось воно за рогом! Хіба ви не бачите?! Головне не перешкоджайте і терпіть! Ось тільки дайте продати землю і “приватизувати” залишки стратегічних і тому нерентабельних без “ефективних менеджерів” підприємств! І все ! Буде вам сильна економіка, сильна нація і сильний суверенітет! Ще трохи і ви всі будете їздити на мерседесах і споживати як в Америці. Ще трохи і ви всі європейці! Ще трохи.... і вони вам скажуть - “та пішли ви всі...” і переметнуться на свої закордонні вілли.
Є одна цікава книга під назвою “Сповідь економічного вбивці”. Її написав один американець — колишній співробітник ТНК (транс - національних корпорацій). Там він чітко розтолковує “ліберальні реформи”, як організаційну зброю по знищенню “об’єкту”. Думаю 20 років було достатньо щоб кожен, на своїй власній шкурі, відчув як ця “організаційна зброя” працює в умовах України. Особливо це відчутно сьогодні — на руїні 20-літніх досягнень “успішних менеджерів” серед яких і той же “сильно-ліберальний українець” -С. Тигипко.
Тим більше зараз не блаженні 90-ті. Рухнула світова фінансово-спекулятивна система. В світі загострюється боротьба держав за виживання. Міжнародна конкуренція все більше нагадує економічні війни в боротьбі за ринки збуту та ресурси. А це означає що світова модель ліберального капіталізму агонізує. І виходу з ситуації не знає ніхто. Є лише кволі спроби відтягнути кінець.
Все це змусило колишнього главу МВФ Домінік Стросс-Канна під час чергової сесії керівних органів МВФ заявити що «вашингтонський консенсус», з його економічними поглядами й рецептами щодо скасування держконтролю рухнув і залишився позаду... В більш довгостроковій перспективі, — заявив Стросс-Канн, - у конструюванні нової макроекономічної системи для нового світу маятник хитнеться - від ринку до держави... Необхідно створювати такий режим функціонування економіки, коли менше ризиків і невизначеностей... Необхідно вводити державне регулювання економік, а доходи і блага мають  розподілятись "по справедливості". Інший відомий фінансист Дж. Сорос відверто заявив, що лібералізм як ідеологія ринкового фундаменталізму не тільки немає нічого спільного ні з національною ідеєю, ні з національними інтересами, ні з національним суверенітетом, а й не має “ні моралі ні совісті”. Думаю відвертість Дж. Сороса наглядно демонструє кого і що представляє в Україні реформатор С. Тигипко. Все вищесказане це лише окремі мазки до “картини маслом” під назвою українська ліберальна еконономіка. Але думаю цих прикладів достатньо щоб зрозуміти, що те що діється в Україні є відвертим знищенням економічного потенціалу країни і курсом соціального расизму - дискримінації населення за соціальним статусом з допомогою “зброї організаційного знищення об”єкту.” Тобто з допомогою ліберальних реформ. А колишній партноменклатурний функціонер Л.Тигипко і його “команда”, поєднуючи приємне з корисним, роблячи все, щоби народ працював як при комунізмі, а він і йому подібні заробляли на ньому як при лібералізмі. Пенсіонерів він вже утилізував. Малий і середній бізнес не сьогодні-завтра доріжуть. Далі візьмуться за землю і “лишнє” сільске населення. ”А сильной может быть только либеральная экономика!” С. Тигипко!
Тому з усього вищесказаного потрібно  зробити кілька висновків.
По -перше в основі нації та державності дійсно лежить економіка. Але не «сильна» як стверджує Тигіпко, а національна економіка. І тільки на основі національної економіки суверенна держава може проводити справедливу соціальну політику в інтересах суспільства і народу. А ось боротьба проти національної державності в інтересах міжнародного капіталу це і є лібералізм, який ось уже 20 років насаджує в Україні кримінальний олігархат. І навіть побіжного погляду достатньо щоб побачити наскільки активно за допомогою реформ відбувається знищення української державності.
І по-друге. Роль, яку відіграють в цьому процесі доморощені націонал-либералісти - це роль політичних лакеїв, які діють в Україні не як суверенна влада,а як тимчасова «адміністрація».
Заховавши свої награбовані капітали в “офшори” вони не тільки самі стали заложниками свого кримінального минулого,а й зробили заложниками український народ і українську державу. Через борги і через офшори українська економіка давно знаходиться під зовнішнім управлінням справжніх хазяїв українського суверенітету — тих, хто ці “офшори” і ці борги контролює. Тому головне завдання тимчасової “адміністрації” залишається незмінним - здати суверенітет і уникнути долі П. Лазаренка. Тобто замість нар заслужити “канари”.
Все вищесказане це лише окремі мазки до “картини маслом” під назвою українська ліберальна еконономіка. Але я переконаний, цих тезисних прикладів достатьно, щоб кожна мисляча людина зрозуміла куди ведуть націю під гаслами лібералізму олігархічні клани і їхні партії капіталу.
Якщо нашим доморощеним неофітам-лібералам цих доводів замало, то відсилаю їх до  кумира і головного консультанта усіх “видатних” українсько-російських реформаторів-лібералів економіста Дж. Сакса, який якось обмовився: “Якщо дозволити собі бути цинічним,то потрібно констатувати наступне. Болівія звикла бути жебрацькою країною, що страждала від гіперінфляції, тепер вона стала жебрацькою країною без гіперінфляції.”  Поміняйте слово “Болівія” на слово “Україна” і ви зрозумієте куди в найближчому майбутньому нас приведуть реформи Тигипка.

Лідер ВГО “Загальноукраїнський трудовий рух — Солідарність”
Віктор Горобчук.