Що для нас Синдром Паликота?
22:21 12.10.2011
Польське громадянське суспільство досі було найконсервативнішим серед нових членів Євросоюзу. Вплив католицизму глибоко вкорінений і традиційний, національна самобутність під надійною обороною польського традиційного націоналізму. Безумовно, поляки в житті поводились небезгрішно і без проблем сприймали гуманітарні деградаційні віяння сучасності, але формальний гонор і формальна польськість зберігатись при будь-якій погоді. Поляки довший час нагадували таких собі європейських пустунів, які знають міру і в неділю стовідсотково ходять до костьолу, принаймні не сміють щось змінювати в стандартній польській традиції і моралі напоказ. Результати виборів до польського Сейму 9 жовтня 2011 року явили неприємний для поляків феномен. Йдеться про феноменальний успіх «Руху Януша Паликота», який пробив досі непорушний фронт захисту традиції. Відтепер стара Польща ризикує швидко втратити особливе обличчя і зазнати потужної негативної гуманітарної нівеляції. Третьою політичною силою Польщі став рух проти домінування католицизму за таку свободу поведінки, яка явно виходить за межі традиційної польської моралі, але є глобалізаційним набором принципів успішного руйнування етнічного елементу громадянського суспільства і традиційної сім’ї шляхом насадження гендерного бедламу.
Безумовно такий нерозважливий вивих традиційно правої польської політики має свої причини. Їх дві: надмірне, надоїдливе втручання ксьондзів в особисте життя поляків і зовнішний тиск гуманітарного пресу глобалізації. Йдеться про пропаганду сексуальної дисгармонії та дискримінацію людей з нормальним життєвим укладом зразка ХХ століття. Все це ледь не силоміць насаджується всьому світові і старій Європі в обмін на запевнення, що буде економічне зростання і вищий життєвий рівень людей. Проте від криз захисту немає і сумнівні економічні преференції вочевидь не варті перетворення моральної людини з нормальної сім’ї на споживацьки розволочену і збочену істоту, яка на весь світ вимагає вважати цей збочений стан нормальним і карати тих, хто по суті має нормальну життєву орієнтацію. Такими темпами агресивної пропаганди всього непристойного і збоченого можна людську спільноту непомітно перетворити в людське стадо. За розмовами про сучасне громадянське суспільство проглядається політика вседозволеності як норми, а всі повинні шанобливо демонструвати толерантність. В такий спосіб громадянське суспільство руйнується, із його основ вихолощується статус родини і етнічна традиція. Культивація пропогандивної тези про паразитичність церковних структур тільки тепер почала серйозно псувати Польщу, а ви спитайте, як сприймають церковнослужителів богомільні українці!? Україна давно вражена тим злом, який зараз руйнує патріархальну Європу. Ми цього не помічаємо бо немає спротиву ні збоку влади, ні з боку громадських структур. Більшість громадських структур годуються із закордонних грантів, власники яких зацікавлені в деструктивній гуманітарній трансформації нашого суспільства. Чому? Так легше маніпулювати нами ззовні з метою одержання економічної вигоди. Останні зміни в системі освіти України, зокрема в так званому гендерному вихованні, свідчать про те, що пан Табачник радо здає національні позиції на волю глобалізаційної машини. Нівеляція ролі етнічного чинника в освіті і прийняття та пропагування через телебачення західних стандартів руйнування родини рано чи пізно призведе до того, що в українській владі пануватиме потужне лобі апологетів трансформації людності в стадо, де кожна особина мусить боротись за виживання без підтримки суспільства. В цьому є певна зацікавленість української багатої і впливової верхівки суспільства, яка зацікавлена легко і без жодного спротиву мас управляти всіма суспільними процесами, що дають грошовий результат. Вони навіть не замислюються над тим, що насправді будуть маніпульованими маніпуляторами і дуже ризикують втратити рештки впливу на території, яку вони вважають рідною для власного бізнесу без жодного сентименту до українців. Не є секретом те, що ХХІ століття буде століттям не конкуренції (вона буде не вільною, а дозволеною в межах міжнародних організацій), а жорстокої боротьби за виживання в бізнесі і в ієрархії людського життя. Збережуть опірність лиш ті держави, які своєчасно відновлять жорстку керованість влади, захистять внутрішній інформаційний простір та внутрішній ринок, захистять від уніфікації освіту і збережуть центризм навколо титульних гуманітарних цінностей. Наразі це будуть лиш декілька відомих зверхдержав, але в них велика проблема – їхній природний гуманітарний потенціал вже вражений згаданим синдромом. Поширюючи вірус гуманітарної уніфікації неможливо залишатись неінфікованим. Як не парадоксально, слабка пострадянська Україна має ще не так сильно зруйновані захисні сили і набагато здоровіший гуманітарний потенціал. Лиш нам не треба тупо приводити до світового стандарту освіту і наповнити націоцентричним сенсом школу, яка ще недавно була найефективнішою у світі. Саме зараз вирішується доля конкурентоспроможності і європейськості України. При умові відновлення гуманітарної політики, спрямованої на швидку генерацію захищеного громадянського суспільства, Україна стає потужним світовим конкурентом, а цього не бажає Росія і кожна сильна держава світу, демократична і кризова Європа. Якщо президент не на словах бажає перетворити Україну на сильну європейську державу, він передовсім повинен позбутись Дмітрія Табачніка і знайти людину, здатну впровадити конкурентоспроможну гуманітарну політику, навести порядок в інформаційнім просторі. Крім того варто мати прем’єра, здатного і вжити заходи мінімального антикризового захисту шляхом відновлення мінімуму самомофінансування економіки за рахунок власного виробництва і внутрішнього ринку. А вже потім, маючи гарантію того, що економіка держави не ляже під вітрами штучних світових криз, можна і багатіти на експортно орієнтованих галузях. Час олігархічного легкого збагачення і час безпеки здобутого вже давно минув. Треба всій багатій українській владі поки не пізно сказати собі «Стоп!» і подумати про державу як стійку систему, яка захистить інтереси громадян і їх в тому числі від несподіваних загроз сучасності . Ремесло конкістадорів зроробить невигідним і ризикованим Ця паскудна глобалізаційна мода робити із суспільства стадо зробила геть не вигідним ремесло конкістадорів, бо ніхто не зважає на пастухів.
М. Івано-Франківськ. 12.10.11р. Володимир Ференц