* * *
В Житомирській області новим брендом може стати ягідництво
* * *
Рамос тренеру Севильи: «Да здравствуют мужики с яйцами»
* * *
1917 року народився Ніколас Орешко —найстаріший живий кавалер Медалі Пошани(США) у 2011-2013 р, українець
* * *
Завод ім.Малишева спростував інформац.про розірвання контракту з Таїландом і готує передачу чергової партії«Оплотів»
* * *
знаєте тих дур, які ревнують хлопця до всього, шо рухається і нє? то я))))) якби могла, ревнувала б і до себе
* * *
Не бажаєш оглухнути - вдавай із себе глухого. © Кен Кізі. "Над зозулиним гніздів’ям"

СУЧАСНІ МЕТОДИ МАНІПУЛЯЦІЇ СВІДОМІСТЮ В ПОЛІТИЦІ

16:15 21.04.2011

СУЧАСНІ МЕТОДИ МАНІПУЛЯЦІЇ СВІДОМІСТЮ В ПОЛІТИЦІ

                                                       

     Байдужість людини до політичного життя, відсутність політичної освіти сприяють можливості маніпулювання її свідомістю. Суспільство, що бажає зберегти свободу, повинно усвідомити свою відповідальність за власну долю, долю країни. Отже, необхідно формування ціннісних орієнтацій, настанов та моделей поведінки, які б відповідали вимогам становлення та збереження демократичної держави. В таких умовах зростає необхідність дослідження та вивчення явища політичної свідомості, що стає певним індикатором життя суспільства ,а також феномену маніпуляції свідомістю в політиці з метою вивчення деструктивного ефекту, який вона несе в собі та запобігання цьому явищу.

     Політична свідомість – одна з основних та найскладніших категорій політичної науки.За визначенням «Політологічного енциклопедичного словника», політична свідомість – це «опосередковане відображення політичного життя суспільства, сутністю якого є проблеми влади, формування, розвиток та задоволення інтересів та потреб політичних суб єктів»[19;510].

Знання про те, як шляхом маніпуляції свідомістю одні люди впливають на поведінку інших, нагромаджується в науці, ЗМК, художній творчості, буденному досвіді тощо. Цим займаються психологи, культурологи, соціологи, політологи, журналісти, кінематографи, літератори та ін. Кожен з них знаходить своє місце в психологічному впливові на особистість, адже ми  живемо не тільки в об’єктивно існуючому фізичному світі, а й у штучно створеній атмосфері, у штучно створеній нею системі культури. Саме в ній сьогодні повною мірою здійснюється зомбування та маніпулювання свідомістю окремих людей та мас. Маніпуляція свідомістю та поведінкою людини стала на даний час досить дієвою у суспільно-політичному житті. Нею займаються професіонали, які виконують замовлення. Технології маніпуляції стали широкими, вони проникають в кожну оселю і впливають на психіку кожної людини.

     «Політична маніпуляція (франц. Manipulation, від лат. Manipulus – пригоршня або manus – рука) – система засобів ідеологічного і духовно-псхологічного впливу на масову свідомість з метою нав’язування певних ідей, цінностей; цілеспрямований вплив на громадську думку та політичну поведінку задля спрямування їх у заданому напрямку»[19;322].

      Мета будь-якого маніпулятора – підпорядкувати власній волі волю іншої людини чи групи людей, «…дати їм такі знаки, щоб вони вмонтовували ці знаки в контекст, і тим самим, змінили образ даного контексту у своєму сприйнятті»[2;105]. Він підказує їм такі зв язки свого прояву з реальністю, нав’язує таке його тлумачення, щоб таке уявлення про дійсність було виправлене в бажаному для маніпулятора напрямку. А це означає, що така заміна коригує нашу свідомість і поведінку. При цьому, ми будемо впевнені, що вчиняємо відповідно до власних бажань та намірів. Найчастіше об’єктом маніпуляції стає масова політична свідомість буденно-емпіричного рівня. Як типові ознаки цього виду свідомості можна виділити: статистичність, безсистемність, однобічність розвитку, стереотипність мислення, міфологізацію свідомості, ситуативність, монологічність суджень, нездатність до діалогу. Саме в ній закладено найбільше ірраціональних елементів, що робить її найсхильнішою до маніпулятивних впливів. Тому, раціональні методи діють лише на раціональну частину суспільства, а ірраціональні – значною мірою на все суспільство в цілому – ось це одна з найважливіших причин маніпуляції масовою свідомістю, і маніпуляції як суспільного феномену взагалі.

     На думку Кара-Мурзи, «…будь-яка маніпуляція свідомістю є відкритою взаємодією»[9;17]. Жертвою маніпуляції людина може стати лише в тому випадку, якщо вона виступає як її співавтор, співучасник. Маніпуляція – це часто не насилля, а спокуса.

     Основними засобами політичної маніпуляції є політичні міфи(міф як політичний інструмент дозволяє докорінно зламати ситуацію, що склалася на політичній арені, різко змінити громадську думку; перерозподілити владні ресурси, не зустрічаючи суттєвих перешкод з боку деморалізованого супротивника; отримати вихід до нових вагомих важелів влади. Міф забезпечує вихід до важелів управління масовою свідомістю за умови гострого дефіциту владних ресурсів. Тобто політичний міф містифікує (спотворює) політичну реальність утворюючи у такий спосіб своєрідний структурний елемент свідомості – міфосвідомість , яка дозволяє спростити сприйняття складного світу політики, завдяки цілісним і гармонійним уявленням заснованим на вірі, а не на логічному знанні, яке просякнуте внутрішніми суперечностями),іміджі (імідж є складним соціально-психологічним феноменом, який складається з раціональних (свідомих) та ірраціональних (підсвідомих і безсвідомих) психічних компонентів. Саме тому імідж – ефективний засіб маніпуляції політичною свідомістю суспільства),чутки(у поєднанні зі ЗМІ чутки виступають сильним важелем маніпуляцїї політичною свідомістю суспільства), мовні формули та штампи, стереотипи поведінки, готові відповіді на ті питання, які життя ставить перед людиною для осмислення свого чуттєвого стану, націлені на телеологізм (наперед задане прямування до кінцевої мети, розвитку) та утопізм (влада символу над людським життям).

     Основним засобом,за допомогою якого здійснюється маніпуляція є ЗМК. Розвиток і посилення ролі засобів масової комунікації дають підстави говорити про такі явища, як «глобальне інформаційне суспільство», «медіа-свідомість», «світ симулякрів», «четверта влада» тощо, що в свою чергу породжують явище маніпуляції. Стрімке поширення комп'ютерних технологій та мас-медіа призвело до виникнення феномену «кліпової», «комп'ютерної свідомості», яка поглиблює небажання більшості сучасних людей вдумуватися в процеси, які відбуваються, осмислювати реальність, що і приводить до її краху. Переплітаючись та поєднуючись у часі, суспільство споживання та «світ симулякрів» провокують та зумовлюють втрату істинності як такої. Економічне, політичне та культурне життя перетвоюються на розмиті абстракції, що не мають ні чітких витоків та джерел, ні певних кордонів. Проте, ці абстракції наповненні безкінечністю «сумнівної» інформації, яка з плином часу все більше і більше втрачає свою «первинну істинність». Політичні еліти, володіючи владою, намагаються ефективно впливати на свідомість суспільства і роблять для все можливе для того, щоб мати контроль над ЗМК, які забезпечують доступ до різного роду інформації і практично замінили реальний світ політичних подій світом інформації, що постійно змінюється. Ті, хто контролюють ЗМК, контролюють таким чином і суспільну свідомість, отримують важливий політичний ресурс для реалізації своїх інтересів.

     Моль пише про ЗМК,що: «Вони фактично контролюють всю нашу культуру, пропустивши її через свої фільтри, виділяють окремі елементи із загальної маси культурних явищ і надають їм особисту вагомість, підвищують цінність однієї ідеї, обезцінюючи іншу, поляризують таким чином все поле культури»[1; 46].  Те, що не потрапило до каналів масової комунікації, в наш час майже не впливає на розвиток суспільства. Створюється таке явище як «симульована реальність»,тобто,реальність заснована на хибних цінностях та маніпулятивних інтерпретаціях. «В симуляції ми бачимо перевернуту парадигму, де уявне субстрактивується, а наявне позбавляється своїх справжніх витоків…симуляція,частіше всього – це певна екологічна ніша,втеча від реальності,яка потрібна суспільству для того,щоб воно знайшло заспокоєння»[11;46]. Особливий інтерес становить також концепція М. Маклюена, відповідно до якої технології комунікації розглядаються як вирішальний фактор процесу формування тої чи іншої соціально-політичної системи. Говорячи про ЗМК, Маклюен підкреслював тенденції активної ролі мас-медіа, які все більше посилюються. Масова комунікація, на його погляд, як структурно сформована сфера життя сучасного суспільства, «…з одного боку є його частиною, а з іншого – володіє над ним певною владою»[11;346]. Через ЗМК  симулякри формують «другу природу»,  другу реальність,що стає важливішою за істинну,життєвий простір, без якого людина вже просто не може обійтися[10;]. Людина стає пасивним споживачем, елементом маси, що позбавлений прагнення осягнути істину. ЗМК сьогодні не випадково називають зброєю масового ураження. Однією з негласних цілей сьогоднішніх ЗМК є сформувати у населення комплекс його неповноцінності, соціальної пасивності, щоб легше було ним управляти. «ЗМК  в умовах політичної маніпуляції мають на меті сформувати уніфіковані й зумисно спрощені ,зведені до стандартів масової свідомості уявлення про буття, які не виходять за рівень теоретичної рефлексії»[19;322]. Тому, у сучасному суспільстві ЗМК є визначальним елементом. Вони спроможні змінювати природу груп. Сучасні ЗМК можуть вельми потужно формувати відносини між масами та вождями, психологію і політику епохи. В процесі спілкування та обміну інформацією ЗМК підміняють природній процес міжлюдських взаємин. Виступаючи посередником між людьми вони мають можливість змінювати і контролювати їхню поведінку, тобто здійснювати політичне маніпулювання.Вплив ЗМК відображений в афоризмі: ”Хто володіє інформацією той володіє світом.”

СПИСОК ВИКОРСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.Бебик В. М. Менеджмент виборчої кампанії .Ресурси, технології, маркетинг: навч. –метод. Посіб. – К.:МАУП, 2001. – 216 с.

2.Вашкевич  В. М. Історична свідомість студентської молоді: ціннісно-світоглядні орієнтири. Навчальний посібник для вищ. навч. закл. – К.: Світогляд, 2010. – 274 с.

3.Вовк В.Монологізм свідомості і політичне мовлення// Політична думка. – 1995. - № 2-3. – С.34-42

4.Головатий М. Ф.Політична психологія: Навч. посіб. – К.: МАУП, 2001

5.Гринберг Т. Е. Политические технологи: ПР и реклама:Учеб. пособие для студентов вузов. – М.: Аспект прес, 2005. – 317с.

6.Діброва  В. Збіговиська. – К.:Критика, 1999. – 222с.

7.Доценко Е. Л. Психология манипуляции:феномены, механизмы и защита. – Спб.: Речь,2003.- 237с.

8.Кара-Мурза С. Г. Власть манипуляции. – М.: Академический проект, 2007. – 380 с.

9. Кара-Мурза С. Г.Манипуляция сознанием. – К.: Оріяни,2000. – 448с.

10. Комуникация симулякров в работах Ж. Бодрийяра//Назарчук А. В. Теория коммуникаций в современной философии. – М.: Прогресс-Традиция, 2009-с.204 – 2013.

11. Корнієнко Ю. В. суспільство споживання: концепції  Ж. Бодрійяра//Вісник державної академії керівних кадрів культури і мистецтв. Науковий журнал. – К.: Міленіум, 2009 – с.44-48.

12.Макінтайр Е. Після чесноти. Дослідження з теорії моралі.[пер. з англ.]. – К.: Дух і літера,2002. – 438с.

13.Мотузенко . І. Соціокультурні аспекти маніпулятивного впливу: дис…канд. соціол. Наук: 22.00.04. – К.,2002. – 252 арк.

14.Наука. Влада. Політика./І-т політ і етнонац. досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України;редкол.: М. І. Михальченко (голова) та ін. – К.: Знання України,2008. – 240с.

15.Ортега-і-Гассет Х. Вибрані твори/[пер. з іспан. В. Бурггарда, В. Сахна, О. Товстоленка]. – К.: Основи,1994. – 420с.

16.Пірен М. І. Основи політичної психології: Навчальний  посібник. – К.: Міленіум, 2003. – 418с.

17.Политическая психология: Учебное пособие для вузов/Под общей ред.А. А. Деркача, В. И. Жукова, Л. Г. Лаптева. – М.:Академический проект,2001. – 857с.

18.Політична філософія: Підручник/Е. М. Суліма, М. А. Шепелєв, В. В. Кривошеїн, В. Ю. Полинська; За ред. Є. М. Суліми. – К.: Знання, 2006. – 799с.

19.Політологічний енциклопедичний словник/Упорядник В. П. Горбатенко; За ред. Ю. С. Шемчушенка, В. Д. Бакіна, В. П. Горбатенка. – 2-евид., доп. І перероб.. – К.: Генеза,2004. – 736с.

20.Почепцов Г. Г. Имиджелогия: теория и практика. – К.,1998. – 453с.

Оксана МАТІЄК