У Музеї народної архітектури та побуту за підтримки Мінкультури відбувся IV Міжнародний етнографічний фестиваль

Олеся БОЛДИСЬ
для «Урядового кур’єра»,
Світлана СКРЯБІНА (фото),
«Урядовий кур’єр»

Споконвіку жнива були однією з головних подій у господарюванні українців. Тож це дійство завжди супроводжувалося гучними піснями, танцями і забавлянками. Днями кияни та гості столиці знову мали змогу зануритися в атмосферу цього свята на етнофестивалі у Національному музеї народної архітектури та побуту в Пирогові.

Робітниці жнуть пшеницю.

Пробудити свій приспаний автентичний зв’язок із предками і дізнатися, чим колись займались наші дідусі та бабусі, можна було не лишень на словах, а й спробувати так само, як вони, хліб спекти чи пошити одяг. Адже головна мета фестивалю — показати українські традиції молоді та дітям. Як зазначила один з організаторів свята Ірина Данилейко, «щоб вони вчилися шанувати рідну культуру».

Олена Прокоп’юк-Шкрібляк показує майстер-клас з виготовлення рушника.

Тому програма заходу була різноманітною й насиченою. Енергійні бабусі з фольклорних гуртів показували цикл жниварського обряду разом з обідом у полі, до якого могли долучитись усі охочі. Біля церкви Святої Параскеви можна було послухати музику кобзарів та лірників.

Українські дитячі ласощі — коники.

Чимало часу відводилося для того, щоб розкрити підтему нинішнього фесту: «Домоткань», виготовлення домашньої тканини від створення нитки до полотна (торік були «Жнива-2012. Толока»). Тож цього разу відбувались майстер-класи з прядіння, ткацтва килимів, а також нанесення малюнка олійними фарбами за допомогою старовинної техніки — вибійки і навіть створення власного ексклюзивного одягу.

Віталій Сивухин демонструє бойову зброю та інструменти з коренепластики.

Для музичного супроводу організатори, крім українських гуртів, запросили «Казачий круг» із Москви та «Староє сяло» з Мінська. Не залишився непоміченим і гурт «Радониця» із Сімферополя, який пропагує українські традиції й культуру в Криму. Окрему програму присвятили дітям: запросили погратися в такі ігри їхніх давніх ровесників, як «щітка», «завіхало», «якорові люди», інші, а також створити власноруч іграшки з дерева і тканини. Вражали й бойові змагання, а до участі в них могли приєднатися всі.

Босоніж по траві заради ігор.

Справжній український обід у полі — від ансамблю «Вербиченька».